Теорія агентських відносин: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Додано розділ "Література" |
|||
Рядок 1:
'''Теорія агентських відносин''' — розділ економічної [[Теорія трансакційних витрат|теорії трансакційних витрат.]] Цю теорію застосовують у процесі аналізу ієрархічних відносин, її використання охоплює всі форми обміну. Агентські відносини виникають, коли певний поручитель делегує деякі права (наприклад, право використання ресурсу) певному агентові, який зобов'язаний згідно з формальним або неформальним контрактом представляти інтереси поручителя в обмін на винагороду.
Засновниками теорії агентських відносин стали У. Берлі та Г. Мінз, які ще у 30-х роках XX ст. сформували її основні положення. Головним питанням їх аналізу була проблема відокремлення власності та контролю. У книзі "Сучасні корпорації і приватна власність" (1933) учені розглянули теорію "принципал-агента". Відповідно до їх підходу принципал (поручитель) — власник, агент — довірена особа (управляючий).
== Види агентських відносин ==
Рядок 17 ⟶ 19:
'''Основна стаття:''' [[Проблема "принципал-агент"]].
== Література ==
Чухно А. А. Інституціонально-інформаційна економіка: підручник / А. А. Чухно, П. М. Леоненко, П. І. Юхименко. - К. : Знання, 2010. - 687 c. - укp.
== Див. також ==
|