Вікіпедія

Догмат: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Церковність: Що це за маячня?
Рядок 12:
 
=== Законообов'язковість ===
догматах розкривається сутність християнської віри і сподівання. Моральні істини, літургійні, канонічні звичаї та правила мають точку опори в догматичному вченні. Божественне Одкровення говорить про виняткове значення істин віри для спасіння людини. Так, відправляючи апостолів на всесвітню проповідь, Христос повелів їм навчити народи віри в Триєдиного Бога, кажучи: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестя їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа…» (Мф. 28, 19) і додав: «Хто увірує й охреститься, — буде спасенний, хто не увірує — засуджений буде» (Мк. 16, 16).
 
Апостоли також визнавали віру в Живого Бога першою і небхідною умовою спасіння. «Догодити ж без віри не можна, — пише апостол Павло, — і той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр. 11, 6). Беззаперечність віроучитель-них істин обумовлена їх богоодкровенням, оскільки апостоли прийняли вчення не від людини, але через Одкровення Ісуса Христа (. 1, 12). « , — говорить апостол Іоан, — знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він — Бог правдивий і вічне життя!» (1 Ін. 5, 20).
Рядок 56:
 
== Теорія догматичного розвитку ==
В [[Католицтво|Католицькій церкві]] є теорія догматичного розвитку. Незмінність і повноту Божественного Одкровення, яке перебуває в Церкві, визнають не тільки православні, але й римо-католики і більша частина протестантів. Однак, згідно думкою більшості західних богословів, багато із цієї повноти залишається Церкві невідомим, або, щонайменше, неясно усвідомлюється до того часу, поки розвиток догматичного вчення не розсіє неясності попередньої церковної свідомості. Ця теорія, яка отримала назву «теорії догматичного розвитку», є порівняно новою. Вона з'явилася в середині XIX століття. Її автор — кардинал Ньюман. допомогою цієї теорії легко виправдати догматичне нововведення Риму, чуже своїм змістом старій Вселенській Церкві, як, наприклад, догмати про [[filioque]] (про вихід Святого Духа і від Сина), про [[чистилище]], про [[Непорочне зачаття Діви Марії|непорочне зачаття]] Божої Матері, про [[Примат папи Римського|главенство]] і [[Непогрішсть папи Римського|непогрішимість]] ex cathedra і т. д.
 
Розвиток догматичної науки [[святий Вікентій Ліринський]] порівнює з розвитком людського організму: «Релігія&nbsp;— справа душі, нехай уподібнюється в цьому відношенні тілу,&nbsp;— говорить він.&nbsp;— 3 роками тіла розкривають і розвивають члени свої, однак залишаються тим же, чим і були. Квітуча пора дитинства, зрілий вік і старечий між собою зовсім відмінні, але старими робляться ті ж, котрі були колись дітьми. Так що хоча зріст і зовнішність однієї і тієї ж людини змінюється, але природа її залишається та ж. Такому закону процвітання повинно слідувати і догматичне вчення християнської релігії. Нехай воно роками укріплюється, з часом розширюється, віком зростає, але залишається непорушним і непошкодженим, цілим і досконалим, без усякої втрати своєму змісті, без усякої зміни своїх визначеннях»<ref>Св. Викентий Лирийский. Наставление, 1 п. 722. // Чельцов Н. проф. Древние формы символа веры.&nbsp;— СПб., 1886.&nbsp;— с. 152—184.</ref>.▼
Якщо погодитися західним розумінням догматичного розвитку, то потрібно визнати, що апостольська спільнота знала про Бога менше, ніж християни&nbsp;— їх наступники. Але це не правильно, тому що Христос повідомив учням «усе те, що почув від Свого Отця» (Ін. 15, 15), усю повноту істини. Цю повноту знання Церква зберігає апостольських часів. "Якщо до сходу Святого Духа і було деяке зростання в пізнанні Божественних тайн, деяке поступове розкриття Одкровення, як «Світло, що приходить мало-помалу»,&nbsp;— пише В. Лосський,&nbsp;— то дня П'ятдесятниці «Дух серед нас», і тому для поколінь християн представлена рівна можливість «пізнавати Істину в тій повноті, котру не може вмістити світ»<ref>Лосский Вл. Предание и предания // ЖМП.&nbsp;— 1970.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— с. 61-76.</ref>.
 
<br />
разом тим, Церкві продовжується розвиток догматичної науки до найбільш точного вираження Істини пізнання в слові. Можлива і надалі поява нових, більш удосконалених розробок окремих питань віровчення або цілих догматичних систем. Скарбниця богословської науки, протягом історії Церкви, постійно збагачується новими плодами святоотцівської думки. Наприклад, IV столітті ще не існувало творів преподобного Симеона Нового Богослова і святого Григорія Палами. Однак, людське слово про Бога не додає нічого нового до повноти Одкровення і відання Церкви.
 
Наприклад, Церква завжди проповідувала Божество Христа як істину Одкровення, але тільки в IV столітті ця істина була сформульована догматично. Таким чином, заслуга богословської думки в тому, що вона здатна сформулювати те, що раніше осягалось в Одкровенні, але зовсім не мало точного вираження.
 
▲Розвиток догматичної науки святий Вікентій Ліринський порівнює з розвитком людського організму: «Релігія&nbsp;— справа душі, нехай уподібнюється в цьому відношенні тілу,&nbsp;— говорить він.&nbsp;— 3 роками тіла розкривають і розвивають члени свої, однак залишаються тим же, чим і були. Квітуча пора дитинства, зрілий вік і старечий між собою зовсім відмінні, але старими робляться ті ж, котрі були колись дітьми. Так що хоча зріст і зовнішність однієї і тієї ж людини змінюється, але природа її залишається та ж. Такому закону процвітання повинно слідувати і догматичне вчення християнської релігії. Нехай воно роками укріплюється, з часом розширюється, віком зростає, але залишається непорушним і непошкодженим, цілим і досконалим, без усякої втрати своєму змісті, без усякої зміни своїх визначеннях»<ref>Св. Викентий Лирийский. Наставление, 1 п. 722. // Чельцов Н. проф. Древние формы символа веры.&nbsp;— СПб., 1886.&nbsp;— с. 152—184.</ref>.
 
== Поняття догмату у католицизмі ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Догмат