Спасо-Преображенський собор (Вінниця): відмінності між версіями

У період 1921-1923 років настоятелем собору був протоієрей [[Антоній Юнак]]. У 1922 році собор пограбували представники радянської влади. З кінця 1920-х років і до свого закриття собор переходить до користування громади [[Українська синодальна церква|Української Автокефальної Православної синодальної церкви]]. У ньому служили на той час єпископи Іоанн (Славгородський) та [[Миколай (Полікарпов)]]. Його двічі закривали: унаприкінці 1930-х році&nbsp;— тодіроків храм перетворили на гумовий склад. Під час війни і аж до листопада 1962 року він служив собором РПЦ. Був знов закритий у 1962 році, під час гоніння на церкву Хрущова&nbsp;— вірних примусили написати відречення від храму. Тоді у соборі влаштували спортзал товариства «Динамо». Формально храм був закритий на прохання вінницького православного єпископа, про що він сам писав у листі до митрополита Києво-Галицького [[Іоанн (Соколов)|Іоанна]]<ref>Szymański J., Kościół katolicki na Podolu. Obwód winnicki 1941—1964, Lublin 2003</ref>.