Жмеринка (станція): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15) |
||
Рядок 83:
{{цитата|«Фасад выдержан в греческо-римском стиле... площадью 117 кв. сажен, вдвое больше Казатинского. Стены отделаны в стиле ренессанса с уборкой колоннадами, отдельный небольшой (царский) зал с особым выходом на платформу. Этот зал предназначен для высокопоставленых лиц. Главное здание и тоннели обойдутся приблизительно в 300 тыс. рублей, платформы и перекладка путей в 100 тыс. рублей.»}}
Збереглися свідчення, що коли російський цар [[Микола II (російський імператор)|Микола II]] приїхав подивитись на новий вокзал, то першими його словами були слова: «Вот сукин сын». Журавський, начебто, чув ці слова і сприйняв їх як незадоволення монаршої особи його роботою, через що наклав на себе руки — застрелився. А імператор, буцімто, насправді був у захваті від творіння талановитого архітектора-будівельника<ref>[http://uzinfo.net/ua/facts/965 Жмеринський залізничний вокзал] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170619064115/https://web.archive.org/web/20170619064115/http://uzinfo.net/ua/facts/965 |date=19 червень 2017 }} на [http://uzinfo.net/ua віртуальний прес-центр Укрзалізниці] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120410010025/https://web.archive.org/web/20120410010025/http://uzinfo.net/ua |date=10 квітень 2012 }}</ref>.
Насправді, ця історія про загибель зодчого є легендою — згідно із адресним довідником «Весь Киев» на 1913 рік — тобто майже через десятиліття після завершення будівництва вокзалу, Зіновій Журавський продовжував працювати архітектором технічного відділу Управління Південно-Західних залізниць.
| |||