Катастрофа пароплава «Адмірал Нахімов»: відмінності між версіями

'''Катастрофа пароплава «Адмірал Нахімов»''' -&nbsp;— зіткнення в [[Цемеська бухта|Цемеській бухті]] пасажирського [[Пароплав|пароплавапароплав]]а «<nowiki/>[[Адмірал Нахімов (пароплав)|Адмірал Нахімов]]<nowiki/>» і [[Балкер|балкера]] «ПётрПетр ВасёвВасєв». Відбулося о 23:12 [[31 серпня]] [[1986|1986 року]] в 13 &nbsp;км від морського порту [[Новоросійськ|Новоросійська]]а. В результаті «Адмірал Нахімов», перевернувшись на правий борт, затонув за 8 хвилин. На його борту перебували 1243 пасажирів і членів екіпажу, загинули 423. Загибель «Адмірала Нахімова» стала найбільшою катастрофою на [[Чорне море|Чорному морі]] в мирний час.

Увечері 31 серпня «Адмірал Нахімов» вийшов з Новоросійська до [[Сочі]]. Поблизу мису [[Дооб]] його курс перетинався з сухогрузом «ПётрПетр ВасёвВасєв», який за погодженням з береговим постом регулювання руху суден повинен був пропустити пасажирський пароплав. Капітан «Петра ВасєвВасєва» '''Віктор Ткаченко''' розрахував, що при незмінних курсі і швидкості суду розійдуться на відстані трохи менше кілометра<ref name="ГТРК">{{Cite video|people=Максим Файтельберг (режиссёр)|month2=|year2=2006|title=Русский «Титаник». Дожить до рассвета|url=https://www.youtube.com/watch?v=Ta-sz8Cz10A|publisher=[[ВГТРК]]|location=|accessdate=29-05-2016|time=|quote=}}</ref>. Однак другому помічникові капітана «Адмірала Нахімова» Олександру Чудновському наближення «Петро Васєв» здалося небезпечним, і він став поступово повертати корабель на малі кути. Ткаченко вів судно виключно за приладами, які не зафіксували зміну курсу «Адмірала Нахімова». Тільки у 23:05 капітан судна, нарешті, відвів погляд від екрану станції автоматичної радіолокаційної прокладки і побачив, що кораблі зближуються. Оцінивши реальну ситуацію, він став надто повільно зменшувати швидкість. Лише за три хвилини до зіткнення була віддана команда ''«Повний назад»''. За інерцією «ПетроПетр Васев» продовжував йти вперед і вдарив «Адмірал Нахімов» в правий борт. Бульб сильно пошкодив обшивку чотирьох відсіків.

Восьміпалубний [[пароплав]] «Адмірал Нахімов» був побудований в [[1925|1925 році]] на німецькій верфі Бремер-Вулкан в [[Бремен|Бремені]]і. До 1939 року корабель під назвою «Берлін» належав судноплавній компанії «Норддойче Ллойд» і виконував трансатлантичні рейси між [[Бремергафен|Бремерхафеном]] і [[Нью-Йорк|Нью-Йорком]]ом{{Sfn|Чапкис|1995}}. У 1930-х лайнер періодично ходив у [[Середземне море|середземноморські]] круїзи, на [[Мадейра (острів)|Мадейру]] і в [[Норвегія|Норвегію]]{{Sfn|Чапкис|1995}}. З початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] «Берлін» було реквізовано військово-морськими силами [[Третій Рейх|Третього рейху]] ([[Військово-морські сили Третього Рейху|Крігсмаріне]]) як [[Шпитальне судно|госпітальне судно]]. У 1939 році на його борту стався вибух котла, 17 осіб загинули{{Sfn|Чапкис|1995}}. На початку 1945 року пароплав брав участь в [[Операція «Ганнібал»|операції «Ганнібал»]] з евакуації біженців і армійських підрозділів з [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]]{{Sfn|Чапкис|1995}}. 31 січня на рейді порту [[Свіноуйсьце|Свінемюнде]] лайнер підірвався на [[Морська міна|міні]], але, завдяки малій глибині (13 м), не затонув, а виявився підтопленим{{Sfn|Чапкис|1995}}. «Берлін» дістався Радянському Союзу по [[репарації]]. У 1947 році корабель з другої спроби було піднято та відправлено на капітально-відновлювальний ремонт на Варнов-верф у [[Німецька Демократична Республіка|НДР]]{{Sfn|Чапкис|1995}}.

У [[1957|1957 році]] пароплав під назвою «Адмірал Нахімов» був переданий [[Чорноморське морське пароплавство|Чорноморському морському пароплавству]] (ЧМП). Новим портом приписки стала [[Одеса]]. Корабель став найбільшим пасажирським судном на [[Чорне море|Чорному морі]], його [[водотоннажність]] становила 23480 т, довжина &nbsp;— 174 &nbsp;м, ширина &nbsp;— 21 &nbsp;м, пасажиромісткість &nbsp;— 1096 осіб. [[Трюм]] судна поділявся на 13 водонепроникних відсіків [[Перебірка|перегородками]] з герметичними дверима. Пароплав спочатку був сконструйований таким чином, щоб залишатися на плаву з двома будь-якими пошкодженими відсіками. Проте в ході модернізації 1966 року над двома трюмами обладнали [[Плавальний басейн|басейн]], після чого клас [[Непотоплюваність|непотоплюваності]] пароплава був знижений до одного пошкодженого відсіку{{Sfn|Чапкис|1995}}<ref name="БШ">{{Cite web|url=http://shturman-tof.ru/Bibl/Bibl_1/Bibl_1_9_osichanskii.htm|title=Спасите нас на суше|publisher=Библиотека штурмана|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>. Подібні судна відповідно до правил класифікації та побудови морських суден Регістру СРСР не могли брати на борт більше 600 пасажирів. Однак «Адмірал Нахімов» легально перевозив більше число людей, оскільки даний пункт не поширювався на судна, збудовані до 1986 року{{Sfn|Чапкис|1995}}.

У 1977 році після відходу капітана Миколи Соболєва на пенсію, «Адмірал Нахімов» придбав репутацію судна «штрафників». Чорноморське Пароплавство відправляло на нього винуватих в чому-небудь на міжнародних рейсах членів екіпажу в якості покарання. Плинність кадрів доходила до 50 чоловік в місяць. За сім років на пароплаві змінилося вісім капітанів{{Sfn|Чапкис|1995}}. З приходом останнього &nbsp;— Вадима Маркова погіршилася дисципліна. Відповідальні пости займали наближені Маркову люди. Працівники пасажирської служби не раз були помічені за розпиванням спиртного в рейсі{{Sfn|Чапкис|1995}}.

[[Балкер]] «Петро Васев» був побудований в [[1981|1981 році]] на [[Японія|японській]] верфі «Minaminippon Shipbuilding» в [[Усукі]]. У 1985 році теплохід переданий [[Чорноморське морське пароплавство|Чорноморському морському пароплавству]]. Спеціалізувався на перевезенні [[Зерно|зерна]]. Брутто-регістровий тоннаж «Петро Васєв» становив 18604,5 [[Реєстрова тонна|реєстр. т]], довжина &nbsp;— 183,5 &nbsp;м, ширина &nbsp;— 26,6 &nbsp;м, швидкість ходу 14,5 вузлів (26,8 км/год)<ref name="Васёв">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/vas|title=Т/х "Пётр Васёв"|last=Андрей Леонов|date=2011-09-20|publisher=Катастрофа 1986 года|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>. Після фатального зіткнення ремонтувався на Іллічівському судноремонтному заводі. У 1987 продовжив працювати в компанії під ім'ям «Подольськ». У [[1996|1996 році]] балкер був проданий. До 2010 року він змінив шість імен і судноплавних компаній. У 2012 році був відправлений у [[Бангладеш]] на [[Утилізація суден|злам]]<ref name="Пётр">{{Cite web||url=http://fleetphoto.ru/ship/31577/|title=Jiajiaxin 1|publisher=Водный транспорт|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>.

[[29 серпня]] [[1986|1986 року]] о 20:00 «Адмірал Нахімов» покинув [[Одеса|Одесу]] і відправився в семиденний [[Чорне море|чорноморський]] круїз, який передбачав захід у п'ять портів: [[Ялтинський морський торговельний порт|Ялту]], Новоросійськ, Сочі (двічі), [[Батумі]] і повернення в [[Одеський морський торговельний порт|Одесу]]<ref>[http://admiral-nakhimov.net.ru/new/i/rasp29-05.jpg Расписание круизного рейса парохода «Адмирал Нахимов» с 28.08 по 5.09]</ref>. Пасажири не проходили ні шлюпочних навчань, ні будь-якого інструктажу{{Sfn|Чапкис|1995}}. Командував пароплавом 56-річний Вадим Марков, який зайняв цей пост на «Адміралі Нахімові» в 1984 році. О 14:00 31 серпня «Адмірал Нахімов» пришвартувався біля причалу № &nbsp;34 порту [[Новоросійськ|Новоросійська]]а<ref name="ГТРК">{{Cite video|people=Максим Файтельберг (режиссёр)|month2=|year2=2006|title=Русский «Титаник». Дожить до рассвета|url=https://www.youtube.com/watch?v=Ta-sz8Cz10A|publisher=[[ВГТРК]]|location=|accessdate=29-05-2016|time=|quote=}}</ref>.

В 22:00, згідно з розкладом, «Адмірал Нахімов» готувався до відплиття. Вже був прибраний трап, подані два буксири, коли на причал під'їхали автомобілі з запізненими пасажирами &nbsp;— начальником управління КДБ по [[Одеська область|Одеській області]] генерал-майором Анатолієм Крикуновим, його дружиною і дітьми. Вони піднялися на борт, і пароплав приблизно з 10-хвилинним запізненням відчалив, узяв курс 154,2°. З [[Новоросійськ|Новоросійська]]а до [[Сочі]] на борту «Адмірала Нахімова» вирушило 897 пасажирів і 343 члена екіпажу. Всі 1240 осіб були громадянами [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]. Погода стояла ясна, море спокійне. У музичному салоні відразу після відплиття почалася дискотека, на відкритому майданчику на четвертій палубі &nbsp;— концерт. Пасажири масово збиралися в ресторанах і барах, хтось готувався до сну в своїх каютах. У недорогих каютах на нижніх палубах кондиціонери були відсутні, а система вентиляції працювала погано, тому дуже багато хто, не витримавши духоти і літньої спеки, відкривали [[Ілюмінатор|ілюмінатори]]. О 22:30 в кінотеатрі розпочався показ фільму «<nowiki/>[[Я любив вас більше за життя|Я любив вас більше життя]]» <ref name="выход">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/chr/before|title=Хроника катастрофы до столкновения|publisher=Катастрофа 1986 года|date=2013-08-19|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>.

Тим часом до [[Цемеська затока|Цемеської бухти]] підходив [[балкер]] «Петро Васьов», який прямував з [[Канада|канадського]] порту Бекомо, з 28 638 т [[Ячмінь|ячменю]] на борту. Вахту на містку несли капітан Віктор Ткаченко та його третій помічник Петро Зубюк. Суховантаж йшов курсом 58°, але приблизно о 22:45 судно повинно було лягти на новий курс &nbsp;— 36° і слідувати в систему розподілу руху суден (зону поділу потоків суден, які рухаються в протилежних чи майже в протилежних напрямках). За розрахунками виходило, що курси кораблів перетиналися поблизу мису [[Дооб]]. Відповідно до Міжнародних Правил попередження зіткнень суден у морі (МППЗС) пропустити повинен був корабель зліва &nbsp;— в даній ситуації «Адмірал Нахімов» повинен був поступитися дорогою суховантажу<ref name="1тв">{{Cite video|people=Леонид Рыжков (режиссёр), Александр Габнис (автор сценария)|month2=|year2=2006|title=Гибель «Адмирала Нахимова»|url=https://www.youtube.com/watch?v=Now7LzUZaGg|publisher=[[Первый канал (Россия)|Первый канал]]|location=|accessdate=29-05-2016|time=|quote=}}</ref>. Однак пост регулювання руху суден запропонував Петру Васеву»" пропустити пасажирський пароплав, на що Ткаченко в порушення пункту 15 МППЗС-72 погодився<ref name="ГТРК">{{Cite video|people=Максим Файтельберг (режиссёр)|month2=|year2=2006|title=Русский «Титаник». Дожить до рассвета|url=https://www.youtube.com/watch?v=Ta-sz8Cz10A|publisher=[[ВГТРК]]|location=|accessdate=29-05-2016|time=|quote=}}</ref>.

О 23:00 Смирнов за наказом Чуднівського взяв [[Пеленг (навігація) | пеленг]] «Петра Васев» і доповів: '' «Зміна пеленга за 2 хвилини -&nbsp;— 2 градуси, пеленг тягне до носа, ми наближаємося» ''. Ті ж самі дії виконав третій помічник на суховантажі, він доповів капітану Віктору Ткаченко, що пеленг «Адмірала Нахімова» змінюється повільно. Ткаченко невідривно дивився на екран радіолокаційної обстановки засобів автоматичної радіолокаційної прокладки (ЗАРП), на якому не було зафіксовано будь-яка зміна пеленга <ref name = 'выход' /> САРП, встановлені на «Петре Васев», були проведені японською фірмою JRC. Їх програмне забезпечення було дуже примітивно {{Sfn | Чапкіс | 1995}}. Крім того, час від прийому сигналів до видачі результатів становило 30 с, а час уточнення даних цілей -&nbsp;— 3 хв. Таким чином, при зближенні суден на близьку відстань САРП були марні {{Sfn | Чапкіс | 1995}}. Зорове спостереження яскраво освітленого пасажирського лайнера нічим не ускладнювалося. Рідкісні і слабкі берегові вогні не чинили перешкод для спостереження {{Sfn | Чапкіс | 1995}}. Після 23:00 між екіпажами по [[Радіозв'язок | радіозв'язку]] відбувся діалог:

АН: '' «Петр Васєв», я пароплав «Адмірал Нахімов». Ваш курс, Ваші дії? '' <br/>

[Пауза] <br/>

АН: '' Ваш курс, Ваші дії? '' [Відповідь надійшла тільки після 2-3 повторень] {{Sfn | Чапкіс | 1995}} <br/>

ПВ: '' Йдемо курсом 36, швидкістю 12,5 вузлів '' <br/>

АН: '' Ви можете нас пропустити, у нас на борту 1000 туристів і наш курс 160 градусів? '' <br/>

[Пауза] <br/>

ПВ: '' Ідіть! '' <br/>

АН: '' Ми можемо йти тим же курсом і не зменшувати обертів? '' <br/>

[Пауза] <br/>

ПВ: '' Так, можете йти. '' <br/>

АН: '' Ви пропустите нас? '' <br/>

Після розмови, Зубюк доповів капітанові Ткаченко, що пеленг «Адмірала Нахімова» практично не змінюється, на що він, дивлячись на екран САРП, відповів: ''«Знаю, не переживайте, штурман! Прилад показує красиве розходження»''<ref name="выход">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/chr/before|title=Хроника катастрофы до столкновения|publisher=Катастрофа 1986 года|date=2013-08-19|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>. Під словом «красиве» Ткаченко мав на увазі розходження суден на досить малій відстані. Колеги капітана «Петро Васєв» вже в ході слідства розповіли про його пристрасть до ефектних ''розходженнь'' на дистанціях порядку 100-180100—180 м<ref name="1тв">{{Cite video|people=Леонид Рыжков (режиссёр), Александр Габнис (автор сценария)|month2=|year2=2006|title=Гибель «Адмирала Нахимова»|url=https://www.youtube.com/watch?v=Now7LzUZaGg|publisher=[[Первый канал (Россия)|Первый канал]]|location=|accessdate=29-05-2016|time=|quote=}}</ref>.

Щоб розійтися з «Адміралом Нахімовим», капітан «Петра Васьова» почав зменшувати швидкість. О 23:05 він перевів ручку [[Машинний телеграф|машинного телеграфу]] в положення ''«Середній вперед»''. Швидкість суховантажу становила 12,5 вузла (23 км/год), відстань до пасажирського пароплава &nbsp;— 3,7 км<ref name="БШ">{{Cite web|url=http://shturman-tof.ru/Bibl/Bibl_1/Bibl_1_9_osichanskii.htm|title=Спасите нас на суше|publisher=Библиотека штурмана|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>. В 23:06 другий помічник на «Адміралі Нахімові» Олександр Чудновський прийняв рішення відвертати вліво від стрімко йдучого «Петро Васєв» &nbsp;— спочатку на 5°, потім на 10° і ще на 5°, взявши курс 140°. О 23:07, бачачи, що відстань між кораблями становить вже трохи більше 2 &nbsp;км і продовжує скорочуватися, Ткаченко наказав ''«Малий вперед»'', а через півхвилини на зв'язок вийшов Чудновський і уточнив, чи зупинено на балкері машини. Відповівши ствердно, Ткаченко віддав наказ стопорити головний двигун<ref name="воспоминания">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/test/testbefore|title=Свидетельства очевидцев|publisher=Катастрофа 1986 года|date=2011-08-04|accessdate=2016-08-08|language=ru}}</ref>. На виконання цієї команди пішло 30 секунд, після чого в 23:09 Чудновський закричав Ткаченко по зв'язку: ''«„Петро Васев“, що ви робите? Негайно працювати назад!»'', і капітан балкера скомандував ''«Середній назад»'' і одразу ж «''Повний назад''»<ref name="выход">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/chr/before|title=Хроника катастрофы до столкновения|publisher=Катастрофа 1986 года|date=2013-08-19|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>, супроводжуючи це звуковим сигналом &nbsp;— 3 коротких гудка<ref name="Выводы">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/exp|title=Заключение экспертной подкомиссии|last=Правительственная комиссия по расследованию причин и обстоятельств столкновения т/х «Пётр Васёв» с п/х «Адмирал Нахимов»|date=2013-09-03|publisher=Катастрофа 1986 года|accessdate=2016-08-31|language=ru}}</ref>. Внаслідок несвоєчасних дій екіпажу швидкість «Петро Васєв» за сім хвилин знизилася лише на 5 вузлів, «Адмірал Нахімов» продовжував йти з незмінною швидкістю 12 вузлів. О 23:10, коли відстань між судами скоротилася приблизно до 125 &nbsp;м, Чуднівський наказав ''«Ліво на борт»''<ref name="БШ" />, Ткаченко же скомандував ''«Право на борт»''. ефективність керма виявилася зниженою реверсированным гвинтом<ref name="1тв">{{Cite video|people=Леонид Рыжков (режиссёр), Александр Габнис (автор сценария)|month2=|year2=2006|title=Гибель «Адмирала Нахимова»|url=https://www.youtube.com/watch?v=Now7LzUZaGg|publisher=[[Первый канал (Россия)|Первый канал]]|location=|accessdate=29-05-2016|time=|quote=}}</ref>.

О 23:12, почувши три гудки, що подаються балкером, на місток «Адмірала Нахімова» спішно повернувся капітан Марков (До цього капітан знаходився в каюті начальника управління КДБ по Одеській області генерал-майора Крикунова, куди був запрошений на вечерю. На відміну від Маркова, генерал Крикунов загинув разом з сім'єю). Запобігти катастрофі було вже неможливо. В ту ж хвилину пасажири в жаху відбігли від леєрів, і «Петро Васев» на швидкості 5,4 вузла (10 км/год) врізався у правий борт пасажирського пароплава. Форштевнем і бульбом з оглушливим гуркотом суховантаж під кутом 110° увійшов в корпус «Адмірала Нахімова» в середній частині, трохи за другою димовою трубою між [[Шпангоут|шпангоутами]] 90 і 110. Під водою бульб пропоров в обшивці корабля пробоїну площею 84 м2, що простягнулася від сьомого до десятого водонепроникного відсіку, в яких розташовувалися друга котельня, машинне відділення, танки (ємкості) з [[Мазут|мазутом]] і [[Дизельне паливо|дизельним паливом]], продовольчі склади і трюм № &nbsp;4<ref name="Васёв">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/vas|title=Т/х "Пётр Васёв"|last=Андрей Леонов|date=2011-09-20|publisher=Катастрофа 1986 года|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>. «Петро Васев» в результаті зіткнення отримав пошкодження у верхній частині форштевня, зім'явши його на 2-2,5 метра, і пробоїну бульба, із затопленням [[Форпік|форпіка]]. Підмочення вантажу не відбулося<ref name="Выводы">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/exp|title=Заключение экспертной подкомиссии|last=Правительственная комиссия по расследованию причин и обстоятельств столкновения т/х «Пётр Васёв» с п/х «Адмирал Нахимов»|date=2013-09-03|publisher=Катастрофа 1986 года|accessdate=2016-08-31|language=ru}}</ref>.

У момент зіткнення корпус «Адмірала Нахімова» двічі відчутно здригнувся. Багато хто не зміг утриматися на ногах{{Sfn|Чапкис|1995}}. Тим не менш, крім тих, хто знаходився на правому борту і бачив наближення «Петро Васєв», в першу хвилину майже ніхто з пасажирів не усвідомив катастрофічність ситуації. Тривогу не оголосив і екіпаж на містку. Капітан Марков зробив спробу посадити корабель на мілину, але через 20 секунд після зіткнення через затоплення [[Головна енергетична установка|суднової енергетичної установки]] пароплав позбувся електропостачання &nbsp;— згасло світло, відключилися навігаційні прилади та радіозв'язне обладнання, корабель не слухався керма{{Sfn|Чапкис|1995}}. За інерцією пароплав пройшов близько 900 м{{Sfn|Чапкис|1995}}. Тоді Марков наказав матросам оголошувати шлюпкову тривогу голосом, готувати до спуску рятувальні шлюпки і плоти. На воду екіпаж встиг спустити тільки шлюпку № &nbsp;2 з лівого борту.

О 23:14 другому механіку В. Білану вдалося добігти до палуби «А» і запустити аварійний [[Електричний генератор|генератор]]. Тільки на 20 секунд електропостачання було відновлено{{Sfn|Чапкис|1995}}, але Марков не скористався цим для оголошення тривоги за [[Абонентська радіоточка|репродукторам]]. Замість цього він відправив вниз кількох офіцерів і матроса для встановлення масштабу пошкоджень. За 4 хвилини «Адмірал Нахімов» [[Крен|нахилився]] на правий борт на 45°{{Sfn|Чапкис|1995}}. Швидкість надходження води зросла за рахунок десятків відкритих ілюмінаторів. Спускати колективні рятувальні засоби вже не представлялося можливим. Єдиним виходом було скидання у воду надувних [[Шлюпка|рятувальних плотів]] місткістю від 10 до 32. Команда з кількох матросів і практикантів Одеської морехідної школи на чолі з [[Боцман|боцманом]] Вільямом Лабодою скинула з правого борту 8 з 24 плотів{{Sfn|Чапкис|1995}}, а з лівого &nbsp;— всі 24. Частину плотів не змогли скинути внаслідок того, що деякі були прив'язані дротом через ненадійність штатних вузлів кріплення{{Sfn|Чапкис|1995}}. Марков встиг послати на «Петро Васев» повідомлення: ''«Спускайте всі наявні у Вас шлюпки і плоти на воду!»''.

Допомогу збожеволілим від жаху пасажирам намагалися надати стюардеси: вони виводили нагору по темних коридорах і трапах. Стюардеса Тетяна Федорова до останнього стояла на палубі &nbsp;— роздавала і допомагала одягати [[Рятувальний жилет|рятувальні жилети]]. Увечері багато батьків укладали дітей спати, замикали каюти і піднімалися вгору. У метушні і темряві майже ніхто не зміг повернутися. Давлячи один одного, люди застрягали у вузьких коридорах. Внаслідок наростаючого крену стелаж із запасними ключами від кают впав. 28-річна стюардеса Віра Федорчук дістала в'язку ключів, але врятувати замкнених дітей і врятуватися сама, вже не встигла. Пароплав стрімко йшов під воду. Падали і котилися по палубах, змітаючи людей, незакріплені лавки, шезлонги, бочки з фарбою<ref name="1тв">{{Cite video|people=Леонид Рыжков (режиссёр), Александр Габнис (автор сценария)|month2=|year2=2006|title=Гибель «Адмирала Нахимова»|url=https://www.youtube.com/watch?v=Now7LzUZaGg|publisher=[[Первый канал (Россия)|Первый канал]]|location=|accessdate=29-05-2016|time=|quote=}}</ref>.

Капітан Марков залишався на містку, поки вода не викинула його за борт. Другий помічник Чудновський незадовго до цього відправився в свою каюту, замкнувся і потонув разом з кораблем. О 23:20, через 8 хвилин після зіткнення, «Адмірал Нахімов» з креном 60° на правий борт і сильним [[Диферент судна|диферентом]] на корму повністю пішов під воду в 3,5 &nbsp;км від берега і ліг на дно на глибині 47 м<ref name="выход">{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/chr/before|title=Хроника катастрофы до столкновения|publisher=Катастрофа 1986 года|date=2013-08-19|accessdate=2016-08-07|language=ru}}</ref>.

До рятувальної операції було залучено 64 судна Новоросійського порту, [[Чорноморський флот ВМФ СРСР|Чорноморського флоту]] і Морпогранохраны. Першим до місця аварії прибув лоцманський катер «ЛК-90». Він повинен був висадити лоцмана на «Петро Васев» о 23:30, тому в 23:45 він вже приймав перших потерпілих. Портові буксири «Марс», «Титан», «Тайфун», «Безстрашний», «Балтиец» та інші стали прибувати до місця трагедії після 00:05. У першу годину ночі почалася масштабна рятувальна операція за участю малотоннажного флоту. Невеликі судна не могли взяти відразу кілька сотень постраждалих. На підмогу вийшов [[Судно на підводних крилах|теплохід на підводних крилах]] «Комета-57», який брав з буксирів врятованих і доставляв їх в порт. В цілому він перевіз 248 осіб{{Sfn|Чапкис|1995}}. Два рейдових катера «Базальт» та «РК-34» розвезли понад 150 вижилих [[Танкер|танкерам]] на [[Рейд (морський)|рейді]], де всіх вмили, відігріли, одягли і нагодували{{Sfn|Чапкис|1995}}{{Sfn|Чапкис|1995}}.

О 1:00 від пристані відійшов теплохід з двома бригадами [[Швидка медична допомога|швидкої допомоги]] на борту. В 1:15 з [[Геленджик|Геленджика]]а вийшло 7 катерів. За чотири години вдалося врятувати 755 осіб і виловити 16 трупів{{Sfn|Чапкис|1995}}. У район місця аварії прибуло суховантажне судно «Кілія», що йшло з [[Поті]] в [[Маріуполь]]. На його борт був оперативно доставлений заступник капітана новоросійського порту Анатолій Камінський, який звідти координував хід рятувальної операції{{Sfn|Чапкис|1995}}.

Біля причалу № &nbsp;33, куди підходили суду з врятованими, чергували машини [[Швидка медична допомога|швидкої допомоги]]{{Sfn|Чапкис|1995}}. Вже пізно вночі лікарні і готелі Новоросійська почали приймати десятки пасажирів та членів екіпажу «Адмірала Нахімова». Майже всі перебували в стані сильного нервового потрясіння, отримали різні ступені [[Гіпотермія|переохолодження]] (температура морської води в ту ніч становила 24°С, але багатьом довелося провести в ній більше години). У людей від розлитої фарби часто злипалися [[Повіка|повіки]] і [[Вія|вії]]{{Sfn|Чапкис|1995}}. У зв'язку з трагедією в місті було подано гаряче водопостачання, що зазвичай відключали на ніч , по тривозі підняті формування [[Цивільна оборона|цивільної оборони]]{{Sfn|Чапкис|1995}}{{Sfn|Чапкис|1995}}.

З світанком спостереження з повітря району катастрофи та прилеглій акваторії почали вести 7 вертольотів. Пошукову операцію почали літаки [[Ан-26]] та [[Бе-12]], пошуково-рятувальні служби Чорноморського флоту. Спочатку вони обстежили акваторію в 30 &nbsp;км від берега, потім зона пошуків зросла до 60 &nbsp;км і потім до 200 &nbsp;км. На воді були помічені плоти, жилети, лавки, шезлонги{{Sfn|Чапкис|1995}}. Останній вижилий був виявлений через 15 годин після аварії{{Sfn|Чапкис|1995}}. Всі знайдені на поверхні бухти особисті речі, гроші складалися в будівлі морського вокзалу, причому випадків [[Мародерство|мародерства]] зафіксовано не було{{Sfn|Чапкис|1995}}.

Протягом наступних двох тижнів до вантажного причалу № &nbsp;15 доставляли тіла загиблих. Їх виловлювали з поверхні бухти, водолази витягали з пароплава. Вести пошуки під водою на перекинутому судні було надзвичайно важко. Ширина коридорів на «Адміралі Нахімові» варіювалася від 80 до 120 &nbsp;см. Водолази були змушені пробиратися поповзом. Від тривалого перебування у воді цілі секції дерев'яної обшивки обрушувалися, створюючи непереборні завали{{Sfn|Чапкис|1995}}. Роботу пошуковців ускладнювали плаваючі килими, ковдри, подушки. Середня тривалість одного водолазного спуску становила 2 години 40 хвилин, що перевищувало норму. Частіше всього тіла знаходили в коридорах і на трапах{{Sfn|Чапкис|1995}}. Багато дітей загинуло у замкнених каютах. Водолазам доводилося ламати двері за допомогою лому{{Sfn|Чапкис|1995}}.

Щодня в пристосований під [[морг]] портовий ангар привозили родичів загиблих на впізнання. Тіла зберігалися в п'яти [[Рефрижераторний вагон|вагонах-рефрижераторах]]{{Sfn|Чапкис|1995}}. 10 вересня, працюючи в приміщеннях затонулого судна, загинув військовий водолаз Юрій Поліщук. 19 вересня потрапив у завал і не зміг вибратися Сергій Шардаков. Після цього пошукові роботи на затонулому пароплаві «Адмірал Нахімов» рішенням Урядової комісії були припинені. До цього моменту було обстежено 253 приміщення, що склало 52&nbsp;% від підлягавших огляду{{Sfn|Чапкис|1995}}, обстежена ділянка дна площею 30 000 м2, знайдені і підняті 129 тіл (111 з корпусу пароплава, 18 з ґрунту){{Sfn|Чапкис|1995}}. 64 тіла так і залишилися спочивати на борту затонулого пароплава<ref name="ГТРК">{{Cite video|people=Максим Файтельберг (режиссёр)|month2=|year2=2006|title=Русский «Титаник». Дожить до рассвета|url=https://www.youtube.com/watch?v=Ta-sz8Cz10A|publisher=[[ВГТРК]]|location=|accessdate=29-05-2016|time=|quote=}}</ref>. Катастрофа забрала життя 423 людей &nbsp;— 359 пасажирів і 64 члена екіпажу «Адмірала Нахімова». В аварії загинули жителі дев'яти [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|союзних республік]].

Комісія постановила, що капітан теплохода «Петро Васєв» Віктор Ткаченко в порушення Статуту служби на суднах Міністерства морського флоту (статті 60, 63 (03), 94) і [[МППЗС-72 | Міжнародних правил попередження зіткнення суден]] (правила 2, 5, 6 (а) (III), 7 (а), (с)): {{Початок цитати}} допустив надмірно небезпечне зближення суден, знехтував даними візуальних спостережень вахти на містку і звернення до нього вахтового помічника пароплава «"Адмірал Нахімов »", не виконав своїх запевнень поступитися дорогою, упустив час для здійснення маневру з безпечного розходження судів, виявив невиправдану самовпевненість і недбалість в управлінні судном. {{Кінець цитати}}

{{Початок цитати}}Капітан пароплава «Адмірал Нахімов» Вадим Марков в умовах зближення з іншим судном, не погодивши особисто з капітаном суховантажу порядок розходження, передчасно покинув місток. Не проконтролював дії вахтового помічника при зближенні і розходженні судів. Проявив самозаспокоєність і байдужість до подій на містку{{Кінець цитати}}

У першу річницю катастрофи на мисі Дооб в селі Кабардинка в пам'ять про 423 загиблих пасажирів і членів екіпажу пароплава «Адмірал Нахімов» був встановлений пам'ятник. Меморіал архітектора Ірини Бабаджан, що являє собою композицію з семи труб-стійок різної висоти і товщини, що знаходяться всередині чавунного литого вінка. Верхня частина труб зрізана. Центральна труба (зі сталевою меморіальною плитою і вмонтованим в неї годинником), символізує загиблий пароплав. Монумент оздоблює хвиля-воронка із залізобетону, на внутрішній стороні якої прикріплені 24 плити з іменами загиблих. Щорічно з 1997 року 31 серпня благодійний фонд допомоги сім'ям загиблих на «Адміралі Нахімові» &nbsp;— «Нахімовець» організовує в Новоросійську вахти пам'яті, на які з'їжджаються люди з усього колишнього СРСР, що втратили в корабельній аварії своїх близьких<ref>{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/memorial|title=Памятник на мысе Дооб|last=Андрей Леонов|date=2012-07-30|publisher=Катастрофа 1986 года|accessdate=2016-08-11|language=ru}}</ref>.

Остов «Адмірала Нахімова» спочиває на дні Цемеської бухти на глибині 47 &nbsp;м. Пароплав ліг з 75-градусним креном на правий борт, але з часом через шторми лайнер поступово вирівнюється, при цьому занурюючись все глибше в донний мул{{Sfn|Чапкис|1995}}. За два роки корабель заглибився на 10 м{{Sfn|Чапкис|1995}}. У 1997 році його крен становив уже 20°. [[Щогла|Щогли]] і труби, що перешкоджали безпечному судноплавству, за допомогою вибухівки і електрокисневої різки були демонтовані{{Sfn|Чапкис|1995}}. Відстань від поверхні води до шлюпбалок «Адмірала Нахімова» на верхній палубі становить 26 м{{Sfn|Чапкис|1995}}. Вибухові речовини також активно застосовувалися при пошукових роботах. В результаті корпус пароплава має безліч дрібних пробоїн. 90 &nbsp;% ілюмінаторів розбиті. Ростовським центральним проектно-конструкторським бюро був розроблений план по підйому уламків, але внаслідок великої вартості від нього відмовилися{{Sfn|Чапкис|1995}}.

На момент зіткнення в 15 танках «Адмірала Нахімова» перебувало 40 тонн [[Дизельне паливо|дизельного палива]] для допоміжних двигунів і 570 тонн флотського мазуту. З пошкоджених резервуарів на правому борту в перші години після трагедії витекло 40 т мазуту і майже весь запас дизельного палива{{Sfn|Чапкис|1995}}. По периметру місця катастрофи було розгорнуто [[Бон (техніка)|бонове загородження]] довжиною 1 км Ліквідацію розливу пального здійснювали два судна-нафтозбірника{{Sfn|Чапкис|1995}}. експедиція до уламків судна в 1987 році з допомогою спеціально розробленої [[Фреза|фрези]] з паровим розігрівом відкачала 95-98 &nbsp;% нафтопродуктів з танків лівого борту. Близько 150 тонн мазуту на правому борту залишилися недоступними внаслідок великого крену. експертиза, проведена в 1997 році Міністерствами надзвичайних ситуацій та транспорту, не виявила поблизу уламків «Адмірала Нахімова» перевищення фонового для Цемеської бухти значення вмісту [[Вуглеводні|вуглеводнів]] у воді<ref>{{Cite web|url=http://admiral-nakhimov.net.ru/new/index.php/exped/mchs|title=Экспедиция МЧС России|last=Андрей Леонов|date=2012-07-30|publisher=Катастрофа 1986 года|accessdate=2011-08-05|language=ru}}</ref>.

* Чапкис, Давид Тойвович. Гибель «Адмирала Нахимова». &nbsp;— Ростов-на-Дону: Проф-Пресс, 1995. &nbsp;— С. 606. &nbsp;— 20 000 экз. &nbsp;— ISBN 5-88475-022-6.

* [https://echo.msk.ru/programs/netak/2140306-echo/ Суд у справі про катастрофу пароплава «Адмірал Нахімов», СРСР, 1987//Передача радіостанції "«ехо Москви"»]