Яничари: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Тактика: уточнення |
м →Історія: уточнення |
||
Рядок 7:
'''Яничáри''' ({{lang-tr|yeniçeri}} — дослівно ''нове військо'') — регулярна [[піхота]] в [[Османська імперія|Османській імперії]], що діяла у [[14 століття|14]] — [[XIX століття|19 століттях]], створена [[султан]]ом [[Мурад I|Мурадом І]].
== Історія ==
Яничари спершу набиралися з [[полон]]ених, потім поповнювалася примусовим набором дітей [[християни|християн]] підданих ([[серби|сербів]], [[болгари|болгар]] та інших). Після переходу на [[іслам]] яничари виховувалися в дусі релігійного [[фанатизм]]у й сліпого послуху; творили дисциплінований корпус, іноді чисельністю до 40 тисяч, з [[Ага (титул воєначальників)|агою]] на чолі.
Яничарам було заборонено [[одруження|одружуватися]] (до [[1566]] року) та займатися господарством, вони стали підпорою влади османських [[султан]]ів, знаряддям османського [[абсолютизм]]у. З [[17 століття]] почався розклад яничар, вони втручалися в державні справи, робили державні перевороти. Військо яничар було ліквідоване [[1826]] року [[наказ]]ом султана [[Махмуд ІІ|Махмуда II]].
В [[українська мова|українській мові]] назва «яничари» вживалася переносно на означення [[ренегат]]ів, що вірно і завзято служили чужій [[влада|владі]], лютих карателів, [[кат]]ів, поневолювачів.
Яничарський корпус в османському війську існував на постійній основі починаючи десь з 1362 р. й закінчуючи 1826 р. Яничари стали своєрідним прикладом для заснування регулярних армій Європи у Ранньомодерну добу світової історії. Вони мали свою ідеологію, пов'язану з релігійним вченням. Вона була заснована на проповідях мусульманського проповідника Хаджи Бекташа (1208 — 1270 рр.). Постулати Бекташа були засвоєні швидко «воїнами султана» насамперед через те, що дозволяли сприймати ісламську релігію у простішій формі, адже це вчення звільняло від втомливих п'ятиразових щоденних молитов, від посту у місяць [[Рамазан]], паломництва до Мекки тощо. Навіть в османських хроніках яничари означувалися саме як «товариство Бекташи», а яничарських командирів називали «ага бекташи».
Яничари були лише окремим піхотним військовим формуванням у структурі регулярної армії Османської імперії. Воїни, які служили на постійній основі султанові й отримували за це відповідну плату, мали загальну назву «капикулу» й поділялися на шість підрозділів — «аджемі», «яничари», «джебеджі», «топчу», «топ арабаджі» і «капикулу сюварі».
| |||