Мерилін Монро: відмінності між версіями

НезалежноПопри від своєїсвою популярностіпопулярность та сексуальноїсексуальну привабливостіпривабливість, Монро хотіла розширити свій акторський діапазон. Влітку 1952 року вона з'явилася в двох комерційно успішних фільмах. ПершимПерший фільмомфільм стала- драма [[Фріц Ланг|Фріца Ланга]] «[[Сутичка в ночі]]» (1952), за роль у якому вона отримала безліч позитивних відгуків. Критики газети ''[[The Hollywood Reporter|Hollywood Reporter]]'' заявили, що «вона заслуговує на головну роль завдяки своїй чудовій інтерпретації», а критики журналу ''Variety'' писали, що «вона має чудові зовнішність іта характер, які роблять її популярною»{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=194–195}}<ref>{{cite web|url=http://www.afi.com/members/catalog/DetailView.aspx?s=&Movie=50452|title=Clash By Night|publisher=[[American Film Institute]]|accessdate=August 8, 2015|lang=en}}</ref>. Другим фільмом був трилер «[[Можна входити без стуку]]», вде якому вонаМонро знялася в ролі психічнохворої няні. Цю роль їй дали аби перевірити її здібності упід час гри важчійважчої драматичнійдраматичної ролі{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=196–197}}. Кінокартина отримала змішані відгуки від критиків, деякі вважали їїакторку занадто недосвідченою для такої важкої ролі<ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/movie/review?res=9400E7DA153AE23BBC4152DFB1668389649EDE|title=Don't Bother to Knock|last=Crowther|first=Bosley|authorlink=Bosley Crowther|date=19 липня 1952|publisher=[[Arthur Ochs Sulzberger, Jr.]]|work=[[The New York Times]]|accessdate=August 8, 2015|lang=en}}</ref>, а критики журналу ''[[Variety]]'' звинувачували сценарій у проблемах з фільмом.<ref>{{cite news|url=http://variety.com/1951/film/reviews/don-t-bother-to-knock-1200417267/|title=Review: Don't Bother to Knock|date=31 грудня 1951|publisher=[[Penske Media Corporation]]|work=[[Variety (magazine)|Variety]]|accessdate=August 8, 2015|lang=en}}</ref>.

1952 року три інших фільми з Монро продовжили показуватизображати її в амплуа акторки комічних ролей, і зосереджувались на її сексуальній привабливості. Роль молодої конкурсантки у фільмі «[[Ми не одружені!]]», за словами його сценариста [[Наннелле Джонсона]], створили виключно для того, аби «показати Мерілін у двох купальниках»{{Sfn|Spoto|2001|с=200}}. У комедії [[Говард Гоукс|Говарда Гоукса]] «[[Мавпяча праця (фільм)|Мавпяча праця]]», в якомуде вона знялася разом з [[Кері Грант]]ом, вонаМонро зіграла секретарку, "дурнувату інфантильну блондинку, яка не підозрює про хаос навколо неї, викликаний її сексуальністю"{{Sfn|Churchwell|2004|с=62}}. МонроАкторка малазіграла невелику роль повії у своєму останньому фільмі того року «[[Вождь червоношкірих та інші...]]» (1952){{Sfn|Churchwell|2004|с=62}}.

Протягом цього періоду Монро здобула репутацію акторки, з якою важко працювати на знімальних майданчиках. Труднощі посилювалися разом зіз розвитком її кар'єри. Акторка часто спізнювалася або не з'являлася взагалі, часто забувала свої репліки іта вимагала кількох повторних зйомок сценсцени, поки не булазалишалась задоволеназадоволеною своєю грою{{Sfn|Churchwell|2004|с=238}}. Залежність Монро від своїх викладачів, спочатку від Наташі Лайтес, а пізніше від {{Не перекладено|Паула Страсберґ|Паули Страсберґ|en|Paula Strasberg}}, сильно дратувала режисерів{{Sfn|Spoto|2001|с=139, 195, 233–234, 241, 244, 372}}. Проблеми Монроакторки пояснювалися поєднанням перфекціонізму, низької самооцінки та страху сцени. Їй не подобаласяподобалась відсутність контролю над своєю роботою на знімальних майданчиках, чого з нею раніше ніколи не траплялося з неютраплялось, навіть під час фотосесій, де можна було вести себе вільно, а незамість сліпо дотримуватись сценарію<ref>{{cite web|url=https://www.pbs.org/wnet/americanmasters/marilyn-monroe-filmmaker-interview-gail-levin/63/|title=Filmmaker Interview — Gail Levin|date=19 липня 2006|publisher=[[PBS]]|accessdate=June 28, 2016|lang=en}}</ref>. Щоб розвіяти своювласну тривогу та хронічне безсоння, вонаМонро почала приймати барбітурати, амфетаміни іта алкоголь, а це в свою чергу ще більше посилило її проблеми, хоча вона не мала сильної залежності до 1956 року. За словами {{Не перекладено|Сара Черчвелл|Сари Черчвелл|en|Sarah Churchwell}} поведінка Монроактриси, особливо в пізні роки її кар'єри, була відповіддю на поблажливість і сексизм її колег і режисерів -чоловіків{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=257–264}}. Подібну думку має Лоїс Банер, яка стверджує, що над нею знущалися багато її режисерів{{Sfn|Banner|2012|сторінки=189–190, 210-211}}.

Мерілін Монро знялася в трьох фільмах, що вийшли на екрани 1953 року, і стала одним з головних секс-символів та однією з найрентабельніших голлівудських виконавиць<ref name="www.quigleypublishing.com Top10_lists">{{cite web|url=http://www.quigleypublishing.com/MPalmanac/Top10/Top10_lists.html|title=The 2006 Motion Picture Almanac, Top Ten Money Making Stars|publisher=Quigley Publishing Company|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141221063625/http://www.quigleypublishing.com/MPalmanac/Top10/Top10_lists.html|archivedate=December 21, 2014|accessdate=August 25, 2008}}</ref>. Першим з цих фільмів була стрічка в жанрі нуар «[[Ніагара (фільм, 1953)|Ніагара]]» (1953), де вона зіграла фатальну жінку, що задумує вбивство свого чоловіка, якого зіграв [[Джозеф Коттен]]{{Sfn|Churchwell|2004|с=233}}. До того часу Монро та її візажист {{Не перекладено|Аллан «Вайті» Снайдер||en|Allan "Whitey" Snyder}} розробили макіяж, який став асоціюватися з нею: темні стрілчасті брови, бліда шкіра і блискучі червоні губи{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=25, 62}}. За словами Сари Черчвелл, фільм «Ніагара» був одним з найвідвертіших сексуальних фільмів у кар'єрі Монро, оскільки до нього увійшли сцени, в якихде її тіло прикривало лише простирадло або рушник, що шокувало тогочасну аудиторію. Її найвідоміша сцена в цьому фільмі&nbsp;— 30-секундний [[загальний план]] ззадупозаду Монро, яка йде і коливає стегнами, ця сцена широко використовувалася в маркетингу фільму.

У січні, коли фільм вийшов на екрани, {{нп|Жіночий клубний рух|жіночі клуби|en|Woman's club movement}} протестували, вважаючи фільм аморальним, але він виявився популярним серед глядачів і зібрав у прокаті 6&nbsp;млн доларів. У той час як критики журналу ''Variety'' назвали його «клішованим» і «хворобливим», газета ''New York Times'' прокоментувала: «Водоспади і міс Монро це те, на що варто подивитися» і хоча Монро, можливо, «не є нині досконалою акторкою… вона може бути спокусливою&nbsp;— навіть коли вона ходить»<ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/movie/review?res=940DE0DF163FE53ABC4A51DFB7668388649EDE|title=Niagara Falls Vies With Marilyn Monroe|work=The New York Times|publisher=Arthur Ochs Sulzberger, Jr.|date=January 22, 1953|accessdate=October 18, 2015}}</ref><ref>{{cite news|url=http://variety.com/1952/film/reviews/niagara-1200417447/|title=Review: 'Niagara'|work=Variety|publisher=Penske Media Corporation|date=December 31, 1952|accessdate=October 18, 2015}}</ref>. Монро продовжувала привертати увагу своїм відвертим вбранням у рекламних заходах, в січні 1953 року вона отримала премію від журналу ''Photoplay'' як «зірка, яка найшвидше сходить». На церемоніїцеремонію нагородження вона вдягла обтягуючу сукню з [[Ламе (тканина)|ламе]] золотого кольору, що спонукало акторку [[Джоан Кроуфорд]] описати пресі її поведінку пресі як «таку, що не личить акторці та леді».

Фільм «Ніагара» зробив Монро секс-символом і створив для кожного свій власний погляд на неї. Незабаром вийшов її другий фільм 1953 року, сатирична музична комедія «[[Джентльмени віддають перевагу білявкам]]», у якомуде вона знову зіграла дурнувату блондинку. Фільм заснований на {{нп|Джентльмени віддають перевагу білявкам (роман)|однойменному бестселері|en|Gentlemen Prefer Blondes (novel)}} [[Аніта Лус|Аніти Лус]] і його {{нп|Джентльмени віддають перевагу білявкам (мюзикл)|бродвейській версії|en|Gentlemen Prefer Blondes (musical)}}. Сюжет фільму сфокусований на двох співачках, які вирушають на гастролі до Парижа, Лорелей і Дороті Шоу, у виконанні Мерілін Монро і [[Джейн Расселл]]. Роль Лорелей мала спочатку грати [[Бетті Грейбл]], яканайпопулярніша була найпопулярнішою блондинкоюблондинка 20th Century-Fox у 1940-х роках, але Монро швидко затьмарила її, як зірка, яка могла б сподобатися і чоловічій і жіночій аудиторії. В червні, в рамках рекламної кампанії фільму, вони з Рассел залишили відбитки своїх рук і ніг на бетоні за межамибіля [[Китайський театр TCL|Китайського театру TCL]] . Фільм вийшов на екрани невдовзі після цього, й став одним з найкасовіших успіхів року, зібравши 5,3&nbsp;млн доларів, прибутки більш якніж удвічі перевищили витрати на його виробництво. Журнали ''New York Times'' і ''Variety'' позитивно відгукнулися про Монро, особливо відзначивши виконанняїї неювиконання пісні [[Діаманти - це найкращі друзі дівчини]]; за словами ''Variety'', вонаактриса продемонструвала здатність сексуально співати, а також вміння оживити сцену своєю присутністю<ref>{{cite news|url=http://variety.com/1953/film/reviews/gentlemen-prefer-blondes-2-1200417560/|title=Gentlemen Prefer Blondes|last=Brogdon|first=William|date=1 липня 1953|publisher=Penske Media Corporation|work=Variety|accessdate=October 18, 2015|lang=en}}</ref><ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/movie/review?res=9B07E0DC173DE23BBC4E52DFB1668388649EDE|title=Gentlemen Prefer Blondes|last=Crowther|first=Bosley|date=16 липня 1953|publisher=Arthur Ochs Sulzberger, Jr.|work=The New York Times|accessdate=October 18, 2015|lang=en}}</ref>.

У вересні відбувся телевізійний дебют Монро в програмі «[[The Jack Benny Program]]», де вона зіграла жінку мрії Джека в епізоді «Подорож до Гонолулу»{{Sfn|Spoto|2001|с=250}}. Потім акторка знялася разом з Бетті Ґрейбл і Лорен Беколл у своєму третьому фільмі 1953 року, «[[Як вийти заміж за мільйонера]]» 1953 року, який вийшов у листопаді. Монро грала роль наївної моделі, яка об'єднується зі своїми подругами, щоб знайти багатих чоловіків. Це був другий фільм, випущенийщо випустили у форматі [[cinemascope]], широкоекранному форматі, за допомогою якого компанія «20 Century Fox» сподівалася залучити глядачів назад в кінотеатри, оскільки телебачення почало спричиняти збитки кіностудіям. Попри змішані відгуки, фільм був найкасовішим успіхом Монро доза тоговесь часучас, зібравшиі зібрав $8&nbsp;млн доларів у світовому прокаті.

Монро увійшла в щорічний ''«{{нп|топ 10 зірок, які приносять найбільші касові збори||en|Top Ten Money Making Stars Poll}}»'' в 1953 та 1954 рокахроку, і, за словами історика Fox, Обрі Соломона, стала головним надбанням студії, разом з CinemaScope{{Sfn|Solomon|1988|с=89}}. У грудні 1953 року, позиція Монро як головного секс-символу підтвердилася, коли [[Г'ю Гефнер]] розмістив її на обкладинці, а також розвороті першого номеру журналу ''[[Playboy]]''{{Sfn|Churchwell|2004|с=217}}, позиція Монро як головного секс-символу підтвердилася. ЗображеннямЗображення на обкладинці була- її фотографія напід час парадіпараду на честь конкурсу «Міс Америка» 1952 року, а на розвороті була- однаодне з її оголених фотографійфото 1949 року{{Sfn|Churchwell|2004|с=217}}.

Хоча Монро стала однією з найбільших зірок «20 Century Fox», пункти її контракту не змінювалися від 1950 року,. їйЇй платили значно менше, ніж іншим зіркам її рангу, також вонаакторка не могла сама вибрати собі проект абочи колег, з якими хотіла б працювати{{Sfn|Churchwell|2004|с=68}}. Мерілін втомилася від свого типового образу, але на шляху до її спроб зніматися в інших фільмах, а не лише в комедіях або мюзиклах, стояв Зануком, який мав сильну особисту неприязнь до неї й думав, що вона буде зароблятизароблятиме для студії більше грошей, знімаючись у комедіях{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=68, 208–209}}. Коли вона відмовилася приступити до зйомок ще однієї музичної комедії, екранізації п'єси «{{Не перекладено|Дівчинка в рожевих колготках (п'єса)|Дівчинка в рожевих колготках|en|The Girl in Pink Tights}}<nowiki/>», в якійде вона повинна була зніматися разом з [[Френк Сінатра|Френком Сінатрою]], студія припинила її контракт 4 січня 1954 року.

Цей конфлікт був на перших шпальтах газет, і Монро відразу ж почала рекламну компанію, щобаби протистояти будь-яким негативним висловлюванням преси та зміцнити своювласну позицію в цьому конфлікті. 14 січня 1954 року вонавони із Джо Ді Маджо, чиїстосунки відносиниз яким були предметом постійної уваги засобівЗМІ масової інформації починаючи звід 1952 року, одружилися в [[Сан-Франциско]]{{Sfn|Spoto|2001|с=260}}. Потім вони вирушили до Японії, поєднуючи медовий місяць з його діловою поїздкою{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=262–263}}. Звідти вона сама подорожувала по Кореї, де виконала пісні зі своїх фільмів у рамках чотириденних шоу для {{Не перекладено|Об'єднані організації обслуговування|Об'єднаних організаціїорганізацій обслуговування|en|United Service Organizations}}, на яких були присутні понад 60 тис. американських морських піхотинців{{Sfn|Churchwell|2004|с=241}}. Після В лютому, після повернення до Голлівуду в лютому, ''Photoplay'' її нагородив її спеціальним призом «найпопулярніша зірка серед жінок»{{Sfn|Spoto|2001|с=267}}. У березні вона досягла угоди зі студією, до якої увійшов новий контракт, підписаний пізніше того ж року. Також за тією угодою вона отримала головну роль у кіноверсії бродвейського спектаклю «[[Сверблячка сьомого року]]», за яку їй давали додаткову оплату в розмірі 100 тис. доларів{{Sfn|Spoto|2001|с=271}}.

Її наступною роботою став фільм [[Отто Премінґер]]а у жанрі [[вестерн]] під назвою, «[[Річка, що не тече назад]]», в якому вона почала зніматися до призупинення її контракту, разом з [[Роберт Мітчем|Робертом Мітчемом]]. ВонаМерілін назвала його «третьосортним ковбойським фільмом», хоча він був популярний серед глядачів{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=66–67}}. Першим фільмом, у якому вона знялася після повернення в «20 Century Fox», був мюзикл «{{Не перекладено|Найкращий бізнес — шоу-бізнес||en|There's No Business Like Show Business (film)}}<nowiki/>», у якому вона категорично відмовлялася зніматися, але студія наполягла, щобаби вона зняласязнялась у ньому в обмін на відмову від зйомок у фільмі «Дівчинка в рожевих колготках»{{Sfn|Spoto|2001|с=271}}. Мюзикл не мав успіху після його виходу в грудні, а виконання Монро багато критиків вважали вульгарним.

У вересні 1954 року Монро почала зніматися в комедії [[Біллі Вайлдер]]а «[[Сверблячка сьомого року]]», в якому вона знялася разом з [[Том Юелл|Томом Юеллом]]. Акторка зіграла жінку, яка стає об'єктом сексуальних фантазій свого одруженого сусіда. Хоча фільм був знятийзняли в Голлівуді, студія вирішила заздалегідь створити рекламу, влаштувавши зйомку однієї зі сцен на ЛексінгтонЛексінґтон-Авеню в [[Нью-Йорк]]у{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=283–284}}. В нійТам Монро стоїть на решітці над метро і повітря піднімає вгору спідподіл її білої сукні. Ця сцена стала однією з найвідоміших у її кар'єрі. Зйомки тривали кілька годин і принадили натовп близько 2000 осіб, зокрема професійних фотографів{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=283–284}}. Рекламний трюк Монро потрапив на передові шпальти міжнародних видань, але він поклав кінець її шлюбу з Джо Ді Маджо, який був в лютірозлютився. Шлюб почав розвалюватися від самого початку, Ді Маджо постійно ревнував її та намагався контролювати її стосунки. Вільям Спото і Лоїс Банер також припускали, що він застосовував фізичне насильство. Після повернення до Голлівуду, Монро найняла відомого адвоката {{Не перекладено|Джеррі Гіслер|Джеррі Гіслера|en|Jerry Giesler}} і в жовтні 1954 року подала на розлучення. Фільм «Сверблячка сьомого року» вийшов на екрани в червні наступного року і зібрав понад 4,5 мільйонів доларів у прокаті, що зробило його одним з найбільших комерційних успіхів року{{Sfn|Spoto|2001|с=331}}.

Після зйомок у цьому фільмі Монро почала нову боротьбу за свою кар'єру і покинула Голлівуд, виїхавши на східне узбережжя, де вонавони із фотограффотографом [[Мілтон Грін|Мілтоном Ґріном]] заснували свою власну продюсерську компанію, «Мерілін Монро Продакшнс» (MMP), вде якійакторка була президентом і власникомвласницею контрольного пакету акцій,&nbsp;— дія, яку згодом назвали «інструментальною» в процесі розпаду [[Студійна система|студійної системи]]{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=158–159, 252–254}}. Оголошуючи про заснування цієї компанії на прес-конференції в січні 1955 року, Монро заявила, що вона втомилася від одних і такихтих самихже сексуальних ролей: «Я хочу робити кращі речі. У людей є межі, і ви знаєте про це»{{Sfn|Spoto|2001|с=303}}. Вона стверджувала, що більше не пов'язана контрактом з «20 Century Fox», оскільки студія не виконала своїх обовзобов'язківязань, наприклад, не виплатила їй обіцяний бонус за фільм «Сверблячка сьомого року»{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=302–303}}. Це призвело до початку тривалої юридичної битви між нею і студією{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=301–302}}. Преса значною мірою висміяла Монро за її дії. Її також спародіював автор «Сверблячки сьомого року» {{Не перекладено|Джордж Аксельрод||en|George Axelrod}} у своїй п'єсі 1955 року «{{Не перекладено|Чи зіпсує успіх Рока Гантера? (п'єса)|Чи зіпсує успіх Рока Гантера?|en|Will Success Spoil Rock Hunter? (play)}}<nowiki/>» (1955), в якій схожа на Монро [[Джейн Менсфілд]] зіграла дурнувату акторку, яка створює свою власну продюсерську компанію{{Sfn|Spoto|2001|с=338}}.

1955 рік Монро присвятила вивченню свого ремесла. Вона переїхала в Нью-Йорк і почала брати уроки акторської майстерності у {{Не перекладено|Констанс Колльєр||en|Constance Collier}} і відвідувати семінари з {{нп|Method acting||en|Method acting}} в [[Акторська студія|Акторській студії]], керівником якої був [[Лі Штрасберг]]{{Sfn|Spoto|2001|с=302}}. Іноді вона накидала нотаткиробила для себе нотатки, про те, що вона дізналася в цейтого деньдня, визнаючи, що зауваження Страсберга про неї є важливими:

Вона дуже зблизилася зі Страсбергом і його дружиною Паулою, беручибрала приватні уроки в них вдома через власну сором'язливість, а невдовзі стала неначе членом їхньої сім'ї{{Sfn|Spoto|2001|с=327}}. Монро звільнила свою стару викладачку драми, Наташу Лайтес, і замінила її на Паулу, яка справляла на акторку істотний вплив до кінця її кар'єри акторки{{Sfn|Spoto|2001|с=350}}. Крім того, Монро почала проходити курс психоаналізу за рекомендацією Страсберга, який вважав, що актор має протистояти емоційним травмам і використовувати їх у своїх виступах{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=310–313}}.

В особистому житті Монро продовжувала стосунки з Ді Маджо, попри триваючий процес розлучення, що тривав. Також вона зустрічалася з актором [[Марлон Брандо|Марлоном Брандо]] і драматургом [[Артур Міллер|Артуром Міллером]]. Роман між Монро і Міллером ставав все серйознішим після жовтня 1955 року, коли її розлучення з Ді Маджо набуло юридичної сили, а Міллер також розійшовся з дружиною. [[Федеральне бюро розслідувань|ФБР]] незабаром завело на неї справу. Студія побоювалася, що Монро занесуть у «чорний список» і закликала її припинити їхні взаємини, тому щооскільки Міллер був під наглядом ФБР, у зв'язку зі звинуваченнями в комунізмі і його викликала [[Комісія з розслідування антиамериканської діяльності]]. Попри ризик для своєї кар'єри, Монро відмовилася припинити їхні стосунки, пізніше назвавши керівників студії «вродженими боягузами».

До кінця року Монро і студія прийшли до угоди про новий семирічний контракт. Було зрозуміло, що ММП буде не в змозізможе самостійно фінансувати фільми, і студії не терпілося знову працювати з Монро{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=301–302}}. Контракт вимагав від неї знятися принаймні в чотирьох фільмах для «20 Century Fox» упродовж семи років{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=339–340}}. Студія зобов'язана була платити їй по 100 тис. доларів за кожен фільм і надала їй право обирати собі проекти, режисерів і кінематографістів{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=339–340}}. Крім того, вона мала право на один фільм з MMP після кожного завершеного фільму з «20 Century Fox»{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=339–340}}.

1956 рік Монро почала з оголошення про свою перемогу над «20 Century Fox». Преса, яка раніше висміювала її, тепер прихильно писала про її рішення боротися зі студією{{Sfn|Banner|2012|сторінки=296–297}}. Журнал ''[[Тайм (журнал)|Time]]'' назвав її ''«спритною бізнесвумен»''{{Sfn|Spoto|2001|с=341}}, а ''{{Не перекладено|Look (журнал)|Look|en|Look (American magazine)}}'' передбачив, що ця перемога буде прикладом тріумфу особистості на багато років уперед{{Sfn|Banner|2012|сторінки=296–297}}. У березні вона офіційно змінила своє ім'я на Мерілін Монро{{Sfn|Spoto|2001|с=345}}. Її стосунки з Міллером викликали низку негативних відгуків у пресі, зокрема твердження [[Волтер Вінчелл|Волтера Вінчелла]], що «найвідоміша в Америці блондинка стала кінозіркою, а тепер улюбленицею лівої інтелігенції»{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=343–345}}. 29 червня 1956 року Монро і Міллер одружилися цивільною церемонією у [[Вайт-Плейнс (Нью-Йорк)|Вайт-Плейнс]] (Нью-Йорк), 29 червня 1956 року, а два дні по тому відбулася [[Кидушин|єврейська церемонія]] в будинку його агента в Нью-Йорку{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=364–365}}<ref>{{cite web|url=http://www.westchestermagazine.com/Westchester-Magazine/November-2014/Marilyn-Monroes-Westchester-Wedding-Plus-More-County-Questions-And-Answers/|title=Marilyn Monroe’s Westchester Wedding; Plus, More County Questions And Answers|last=Schreck|first=Tom|date=листопад 2014|work=[[Westchester Magazine]]|lang=en}}</ref>. Разом зі шлюбом Монро перейшла в юдаїзм, що призвело до заборони всіх її фільмів у Єгипті{{Sfn|Meyers|2010|сторінки=156–157}}. ЗМІ вважали цей союз невідповідним, оскільки вона секс-символ, а він інтелектуал. Про це, наприклад, свідчить заголовок ''Variety'' «Egghead Weds Hourglass» (інтелектуалЯйцеголовий одружується з піщанимгрудастою та годинникомзадастою){{Sfn|Banner|2012|с=256}}.

Драма «[[Автобусна зупинка (фільм)|Автобусна зупинка]]» стала першим фільмом, у якому Монро знялася за новим контрактом. Фільм вийшов на екрани в серпні 1956 року. Вона зіграла Шері&nbsp;— салонну співачку, чиї мрії про славу ускладнює наївний ковбой, який закохується в неї. ВивчилаАкторка вивчила озаркський акцент і вибрала костюми та макіяж, позбавлені гламуру її ранніх фільмів, навмисно посередньо виконала спів і танці{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=352–357}}. Бродвейський режисер [[Джошуа Логан]] погодився працювати з нею, попри початкові сумніви в її акторських здібностях, іта знаючи про її важкий характер на зйомках{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=352–354}}. Зйомки проходиливідбувались в Айдахо і Аризоні на початку 1956 року. Монро технічно перебувалачислилась на посаді керівникакерівниці MMP, а Логан змушений був пристосовуватися до її постійних запізнень і перфекціонізму.

Цей досвід змінив думку Логана про Монро. Пізніше він порівняв її з [[Чарлі Чаплін]]ом в умінні змішувати комедію і трагедію{{Sfn|Banner|2012|с=254}}. «Автобусна зупинка» став касовим успіхом, зібравши 4,25&nbsp;млн доларів, і отримав переважно позитивні відгуки. ''{{Не перекладено|Saturday Review (U.S. magazine)|The Saturday Review of Literature|en|Saturday Review (U.S. magazine)}}'', писав, що гра Монро розвіює раз і назавжди думку, що вона просто гламурна особистість. Бослі Краузер заявив: «Тримайтеся за свої стільці, панове, і ось вам підступна несподіванка. Мерілін Монро зрештою довела, що вона акторка»{{Sfn|Spoto|2001|с=358}}. За цю роль вона булаїї номінованоюноміновали на премію «[[Золотий глобус]]» ву категорії «Найкраща жіноча роль&nbsp;— комедія або мюзикл».

У серпні 1956 року Монро почала зніматися в перших фільмах самостійного виробництва MMP. «[[Принц і танцівниця]]» знімався на студії Pinewood в Англії{{Sfn|Spoto|2001|с=372}}. Фільм ґрунтувався на п'єсі [[Теренс Реттіген|Теренса Реттігена]] «{{Не перекладено|Сплячий принц (п'єса)|Сплячий принц|en|The Sleeping Prince (play)}}<nowiki/>», щояка розповідає про любовний зв'язок між акторкою і принцом у 1910-х роках. Першими виконавцями головних ролей на сцені були [[Лоуренс Олів'є]] та [[Вів'єн Лі]]. ВінАктор і цього разу виконувавграв свою роль, а також був режисером і співпродюсером фільму{{Sfn|Spoto|2001|с=341}}. Зйомки ускладнювалися конфліктами між ним і Монро{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=258–261}}. Він розлютив її своєю фразою: «Все, що вам потрібно робити, це бути сексуальною». Йому також не сподобалосяподобалась постійна присутність Паули Штрасберг, викладачки Монро з акторської майстерності, на знімальному майданчику{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=370–379}}.

Щоб помститися за те, що вона вважала «зверхньою» поведінкуповедінкою Олів'є, Монро почала з'являтися пізно і стала неконструктивною, заявивши пізніше: «Якщо ви не поважаєте ваших артистів, то вони не можуть добре працювати»{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=258–261}}. Її наркоманія загострилася. Згідно зі Спото вона завагітніла, але під час зйомок трапився викидень. У неї також були сварки з Гріном надчерез тимте, як керувати MMP, зокрема надчерез тимте, чи має Міллер приєднатися до компанії. Попри труднощі, фільм був завершенийзавершили за графіком до кінця року. Він вийшов у червні 1957 року, мавотримав змішані відгуки і виявився непопулярним серед американської аудиторії{{Sfn|Churchwell|2004|с=69}}. Його краще прийняли в Європі, де Мерілін Монро була удостоєнаудостоїли вищої італійської кінопремії «[[Давид ді Донателло]]», премії «Crystal Star Award» і була номіновананомінували на премію [[Британська академія телебачення та кіномистецтва|BAFTA]]{{Sfn|Banner|2012|с=346}}.

Після повернення до США Монро взяла 18-місячну перерву від роботи, щоб присвятити себе сімейному життю на східному узбережжі. ВонаВони із МіллерМіллером проводили свій час між манхеттенською квартирою, і маєтком 18-го століття, який вони придбали в Роксбері (штат [[Коннектикут]]), а літо вони провели в місті Амагансетт, ЛонгЛонґ-Айленд{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=381–382}}. Вона завагітніла в середині 1957 року, але вагітність була позаматкова і її довелося припинитиперервати{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=392–393}}. Через рік у неї стався викидень{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=406–407}}. Її гінекологічні проблеми були багато в чому викликані [[ендометріоз]]ом, захворюванням, від якого вона страждала протягом усього свого дорослого життя{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=274–277}}. В цей період Монро також ненадовго госпіталізували в цей період через передозування барбітуратівбарбітуратами{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=274–277}}. Під час перерви вона посварилася з Гріном і викупила свою частку в компанії MMP{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=271–274}}, оскільки вони не змогли врегулювати свої розбіжності і вона почала підозрювати, що він крав гроші у компанії{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=389–391}}.

Монро повернулася до Голлівуда вВ липні 1958 року дляМонро зйомокповернулася разомдо зГоллівуду [[Джекдля Леммон|Джеком Леммоном]] і [[Тоні Кертіс]]омзйомок у комедії [[Біллі Вайлдер]]а «[[У джазі тільки дівчата]]» (1959) разом з [[Джек Леммон|Джеком Леммоном]] і [[Тоні Кертіс]]ом{{Sfn|Banner|2012|с=325 on it being a comedy on gender}}. Хоча вона знову вважала, що це роль дурнуватої білявки, але погодилася через заохочування Міллера і пропозицію отримати десять відсотків від прибутку фільму на додачу до її стандартної оплати{{Sfn|Banner|2012|с=325}}. Труднощі під час зйомок фільму відтоді стали «легендарними»{{Sfn|Churchwell|2004|с=626}}. Монро вимагала десятківдесятки дублів, і не могла запам'ятати свої репліки. Кертіс знаменито заявив, що цілувати її було як ''«цілувати Гітлера»'' через кількість дублів. Монро сама особисто порівняла зйомки з кораблем, що тоне, і прокоментувала: «Але чому я повинна турбуватися, я не маю фалічного символу, щоб його втрачати». Багато з цих проблем витекли з конфлікту про те як вона повинна грати героїню між нею і Вайлдером, який також мав важку репутацію, щодо того як вона повинна грати героїню. Монро розлютилася на Вайлдера, попросивши його змінити багато з її сцен, але це в свою чергу, погіршило її страх сцени. Припускають, що вона навмисно зруйнувала кілька сцен, щоб грати в них по-своєму.

Зрештою, Вайлдер був задоволений грою Монро, заявивши: «Кожен може запам'ятати рядки, але лише справжній артист може прийти на зйомки не пам'ятаючи власних рядків і грати, як це робила вона»{{Sfn|Spoto|2001|с=406}}. Попри труднощі на зйомках фільму, Цейцей фільм мав приголомшливий успіх: він бувйого номінованийномінували на шість нагород «Оскар», а сама Мерілін отримала нагороду «[[Золотий глобус]]» у номінації [[Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл)]]. Журнал ''Variety'' назвав її «комедіанткою з поєднанням сексапільності і ритму, яке просто неможливо перевершити»{{Sfn|Banner|2012|с=346}}<ref>{{cite news|url=http://variety.com/1959/film/reviews/some-like-it-hot-2-1200419454/|title=Review: 'Some Like It Hot'|date=24 лютого 1959|publisher=Penske Media Corporation|work=Variety|accessdate=October 21, 2015|lang=en}}</ref>. За опитуваннями [[Американський інститут кіномистецтва|Американського інституту кіномистецтва]] і [[Sight & Sound]] стрічку визнано одним з найкращих фільмів усіх часів<ref>{{cite web|url=http://www.afi.com/members/catalog/DetailView.aspx?s=&Movie=53017|title=Some Like It Hot|publisher=American Film Institute|accessdate=September 5, 2015|lang=en}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.bfi.org.uk/news/50-greatest-films-all-time|title=The top 50 Greatest Films of All Time|last=Christie|first=Ian|date=вересень 2012|publisher=[[British Film Institute]]|accessdate=September 5, 2015|authorlink=Ian Christie (film scholar)|lang=en}}</ref>.

Після фільму «В джазі тільки дівчата» Монро взяла чергову перерву аж до кінця 1959 року,. колиТоді вона повернулася в Голлівуд і знялася в музичній комедії «[[Займемося коханням (фільм, 1960)|Займемося коханням]]», що розповідає про акторку і мільйонера, які закохуються один в одного{{Sfn|Churchwell|2004|с=71}}. Вона вибрала режисера [[Джордж К'юкор|Джорджа К'юкора]] і попросила свого чоловіка Артура Міллера, щоб той переписав частину сценарію, яку вона вважала слабкою. Акторка взяла участь в цьому фільмі тільки тому, що у неї був контракт з «20 Century Fox» і вона відставала від графіку, знявшись у лише одному з чотирьох обіцяних фільмів{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=410–415}}. Зйомки фільму відкладалися через її часті запізнення і зникнення{{Sfn|Churchwell|2004|с=71}}. У Монро був роман з [[Ів Монтан|Івом Монтаном]], її партнером по фільму, який широко висвітлювавсявисвітлювали в пресі і використовувавсявикористовували в рекламній кампанії фільму{{Sfn|Churchwell|2004|с=72}}. Кінокартина була невдалою після її виходувийшла у вересні 1960 року і була невдалою. Бослі Краузер описав Монро як «неохайну» і сказав, що їй не вистачає старого динамізму<ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/movie/review?res=9A01E1DA1F3EEF3ABC4153DFBF66838B679EDE|title=Movie Review: Let's Make Love (1960)|last=Crowther|first=Bosley|date=9 вересня 1960|publisher=Arthur Ochs Sulzberger, Jr.|work=The New York Times|accessdate=October 18, 2015|lang=en}}</ref>, а Гедда Гоппер назвала фільм «найвульгарнішою картиною, в якій вона брала участь»<ref>{{cite news|url=http://archives.chicagotribune.com/1960/08/25/page/138/article/hedda-finds-marilyns-new-film-most-vulgar|title=Hedda Finds Marilyn's Film 'Most Vulgar'|last=Hopper|first=Hedda|date=25 серпня 1960|publisher=Tribune Publishing|work=Chicago Tribune|accessdate=October 18, 2015|lang=en}}</ref>. [[Трумен Капоте]] відстоював, щоб вона зіграла Голлі Голайтлі у фільмі-адаптації «[[Сніданок у Тіффані (фільм)|Сніданок у Тіффані]]», але роль дісталася [[Одрі Хепберн]], оскільки продюсери побоювалися, що Монро ускладнить зйомки{{Sfn|Banner|2012|с=335}}.

Останнім фільмом, у якому знялася Монро, стала драма [[Джон Г'юстон|Джона Г'юстона]] «[[Неприкаяні]]» (1961), сценарій для якого написав Артур Міллер, аби дати їй драматичну роль{{Sfn|Churchwell|2004|с=266}}. Вона грала Розлін Тейбер, незадовго до цього розлучену жінку, що стає другом трьох ковбоїв, яких зіграли [[Кларк Гейбл]], [[Елай Воллак]] і [[Монтгомері Кліфт]]. Зйомки проходили в пустелі Невада, в період з липня по листопад 1960 року, і знову були дуже важкими{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=429–430}}. Чотирирічний шлюб Монро і Міллера фактично закінчився, і він почав нові стосунки з {{нп|Інге Морат||en|Inge Morath}}{{Sfn|Churchwell|2004|с=266}}. Монро не подобалося, що він написав сценарій частково заснований на її житті, і вона вважала, що її роль поступається чоловічим. Вона також боролася зі звичкою Міллера переписувати сцени в ніч перед початком зйомок. Її здоров'я було серйозно підірване, їй було боляче від каменів у жовчному міхурі, її наркоманія була настільки серйозною, що макіяж їй наносили, поки вона ще спала під впливом барбітуратів. У серпні зйомки було зупиненозупинили, щоб вона провела тиждень детоксикації у лікарні Лос-Анджелеса. Попри її проблеми, Г'юстон заявив: «Коли Монро грала Розлін, вона не придумувала емоції. Це була реальна річ. Бувало, вона йшла глибоко в себе, знаходила це всередині і виносила на поверхню»{{Sfn|Tracy|2010|с=109}}.

Монро і Міллер розійшлися після того, як зйомки завершилися, і вона отримала швидке розлучення в Мексиці в січні 1961 року{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=450–455}}. Фільм «Неприкаяні» вийшов наступного місяця, але провалився в прокаті. Відгуки про нього були змішані, журнал ''Variety'' скаржився, що фільм має переривчастий характер розвитку<ref>{{cite web|url=http://variety.com/1960/film/reviews/the-misfits-1200419862/|title=The Misfits|date=31 грудня 1960|accessdate=November 16, 2016|work=Variety|lang=en}}</ref>, а Бослі Краузер назвав Монро «абсолютно порожньою і незрозумілою», заявивши: «На жаль для структури фільму все обертається навколо неї»<ref>{{cite news|url=https://www.nytimes.com/movie/review?res=9C06E0D71739EE32A25751C0A9649C946091D6CF|title=Movie Review: The Misfits (1961)|last=Crowther|first=Bosley|date=2 лютого 1961|publisher=Arthur Ochs Sulzberger, Jr.|work=The New York Times|accessdate=October 18, 2015|lang=en}}</ref>. Попри початковий провал фільму, він отримав більш позитивніпозитивніші відгуки від критиків і кінознавців у XXI столітті. {{Не перекладено|Джефф Ендрю||en|Geoff Andrew}} з британського інституту кіно назвав його класичним<ref>{{cite web|url=http://www.bfi.org.uk/news-opinion/news-bfi/features/film-fate-helped-make-classic-misfits|title=A Film That Fate Helped Make a Classic: The Misfits|last=Andrew|first=Geoff|date=17 червня 2015|publisher=British Film Institute|accessdate=September 10, 2015|authorlink=Geoff Andrew|lang=en}}</ref>. Х'юстонський дослідник Тоні Трейсі назвав гру Монро «найбільш зрілузрілою інтерпретаціюінтерпретацією в її кар'єрі»{{Sfn|Tracy|2010|с=96}}. Джеффрі Макнаб з журналу ''[[Індепендент]]'' похвалив її як «екстраординарну» в зображенні «сили емпатії» Розлін<ref>{{cite web|url=https://www.independent.co.uk/arts-entertainment/films/reviews/the-misfits-film-review-marilyn-monroe-gives-an-extraordinary-performance-10314475.html|title=The Misfits, film review: Marilyn Monroe gives an extraordinary performance|last=McNab|first=Geoffrey|date=12 червня 2015|accessdate=November 16, 2016|work=The Independent|lang=en}}</ref>.

Монро повернула собі увагу громадськості навесні 1962 року, коли отримала премію «[[Золотий глобус]]» і приступила до зйомок нового фільму для «20 Century Fox» «[[Щось має трапитися]]» (1962), який був римейком фільму «[[Моя кохана дружина]]» (1940). Його співпродюсером мав стати MMP, режисером був [[Джордж К'юкор]], а партнерами [[Дін Мартін]] і [[Сід Чарісс]]{{Sfn|Churchwell|2004|с=258, for the involvement of MMP}}. За кілька днів до початку зйомок у Монро почався гайморит. Попри медичні рекомендації про перенесення зйомок, студія почала їх, як і планувалося, наприкінці квітня. Монро була надто хвора, щоб працювати в найближчі шість тижнів, але попри підтвердження від декількох лікарів, студія намагалася тиснути на неї, публічно стверджуючи, що вона прикидається. 19 травня вона взяла перерву, щоб на сцені заспівати пісню «[[Happy Birthday, Mr. President]]» на честь дня народження президента [[Джон Фітцджеральд Кеннеді|Джона Ф. Кеннеді]] (за 10 днів до фактичного дня народження) в Медісон-сквер-Гарден у Нью-Йорку. Поїздка Монро до Нью-ЙоркЙорка викликала ще більше роздратування керівників студії, які хотіли, щоб вона її відмінила{{Sfn|Banner|2012|с=398}}.

Потім Монро знімалась у сцені для фільму, в якій вона плавала оголеною в басейні{{Sfn|Spoto|2001|с=523}}. Для створення попередньої реклами представникипредставників преси були запрошенізапросили на фотозйомку цієї сцени, фотографії згодом були опублікованіопублікували в ''Life''. Це був перший випадок, коли велика зірка позувала оголеною на піку своєї кар'єри{{Sfn|Churchwell|2004|с=74}}. Коли вона знову була на лікарняному протягом декількох днів, «20 Century Fox» вирішили, що вони не можуть собі дозволити ще один фільм, який вибивається з графіку, коли вони вже насилу покривали зростаючі витрати на фільм «[[Клеопатра (фільм, 1963)|Клеопатра]]» (1963){{Sfn|Spoto|2001|с=535}}. 7 червня «20 Century Fox» звільнили Монро і пред'явили їй позов у розмірі 750 000 доларів для відшкодування збитку{{Sfn|Churchwell|2004|с=75}}. Її замінили на [[Лі Ремік]], але після того, як Дін Мартін відмовився зніматися у фільмі з кимось крім Монро, «20 Century Fox» подала на нього в суд, а також закрила зйомки{{Sfn|Spoto|2001|сторінки=535–536}}. Студія звинуватила Монро в нереалізованому фільмі і стала поширювати негативну інформацію про неї, навіть натякаючи, що вона психічнохвора{{Sfn|Churchwell|2004|с=75}}.

«20 Century Fox» невдовзі пошкодувала про своє рішення і знову розпочала переговори з Монро наприкінці червня, запропонувавши новий контракт, зокрема відновлення зйомок у фільмі «Щось повинно трапитися» і головну роль у чорній комедії «{{Не перекладено|Що за шлях! (фільм)|Що за шлях!|en|What a Way to Go! (film)}}<nowiki/>» (1964). Угоди досягли пізніше того самогож літа. Щоб відновити свій імідж, Монро взяла участь у кількох рекламних компаніяхкампаніях, зокрема дала інтерв'ю журналужурналам ''Life'' і ''[[Cosmopolitan]]'' іта взяла участь у фотосесії для журналу ''[[Vogue]]''. Для Vogue вона іспівпрацювала з фотограффотографом [[Берт Штерн]] співпрацювали, зробившивони зробиили дві серії фотографій: однаодну стандартнастандартну модельнамодельну серіясерію і однаодну, де вона позувала в оголеному виглядіоголеною. Ці серії фотографій були пізніше опублікованіопублікували посмертно{{Sfn|Banner|2012|с=401}}. В останні тижні свого життя Мерілін також планувала зніматися у біографічному фільмі про [[Джин Гарлоу]].

ДомробітницяХатня робітниця Монро Юніс Мюррей залишилася на ніч у її будинку за адресою {{Не перекладено|12305 Fifth Helena Drive||en|12305 Fifth Helena Drive}} в Брентвуді в ніч її смерті 5 серпня 1962 року. Мюррей прокинулася о 3:00 ночі і відчула щось недобре. Хоча вона побачила світло з-під дверідверей спальні Мерілін Монро, вона не отримала відповідь і виявила, що двері замкнені. Мюррей одразу ж зателефонувала психіатрові акторки, доктору [[Райльф Грінсон|Ральфові Грінсону]], який прибув у будинок, вдерся в спальню і виявив Мерілін Монро мертвою. Смерть Монро офіційно підтвердив її лікар, доктор Гайман Енгельберг, який прибув у будинок близько 3:50 ночі, а о 4:25 ранку вони повідомили про цю трагедію [[Департамент поліції Лос-Анджелеса]].

Психіатри з [[Лос-Анджелес|лос-анджелеської]] Команди попередження самогубств допомагали в розслідуванні патологоанатомам можливих причин смерті акторки. Експерти підрахували, що Монро померла між 8:30 та 10:30 вечора{{Sfn|Banner|2012|с=411}}, а токсикологічний звіт пізніше зафіксував, що причиною смерті стало гостре отруєння [[Барбітурати|барбітуратами]]. У крові актриси виявленовиявили 8 % (мг на 100 мл) [[хлоралгідрат]]у, 4,5 % [[пентобарбітал]]у ([[Нембутал]]) і ще 13 % пентобарбіталу в печінці. Порожні пляшкипляшечки з-під цих ліків знайдено поруч з її ліжком. Ймовірність того, що це було випадкове передозування виключена, тому що дозування препаратів, знайденевиявлене в її тілі, в кілька разів перевищувало допустиму межу<ref name="tribunecoroner">{{Cite web|url=http://archives.chicagotribune.com/1962/08/18/page/1/article/marilyn-monroe-ruled-probable-suicide-victim|title=Marilyn Monroe Ruled 'Probable Suicide' Victim|last=Kormam|first=Seymour|date=18 серпня 1962|website=Chicago Tribune|publisher=Tribune Publishing|accessdate=October 21, 2015}}</ref>. Її лікарі заявили, що Монро була схильна до частих приступів страху і [[Депресія (психологія)|депресії]], також у неї спостерігалася різка і непередбачувана зміна настрою{{Sfn|Banner|2012|сторінки=411–413}}. За офіційною версією, згідно з [[Патологічна анатомія|патологоанатомічним]] протоколом доктора Томаса Ноґучі (Thomas Noguchi), причиною смерті стало «передозування снодійногоснодійним» пентобарбіталупентобарбіталом у взаємодії з пігулками хлоралгідрату. Розтин показав, що покійна була здорова. У посвідці про смерть записано: «Ймовірно, самогубство».

Мерілін Монро була міжнародною зіркою і її раптова смерть буластала головною новиною в [[Сполучені Штати Америки|США]] і [[Європа|Європі]]{{Sfn|Banner|2012|с=427}}. Лоїс Банер заявила: ''«Після смерті Мерілін Монро рівень самогубств у Лос-Анджелесі зріс удвічі»''{{Sfn|Banner|2012|с=427}}, а репортери газети «[[Чикаго Триб'юн]]» повідомили, що вони отримали сотні телефонних дзвінків від представників громадськості з проханням надати інформацію про смерть Мерілін Монро<ref>{{Cite web|url=http://archives.chicagotribune.com/1962/08/06/page/1/article/marilyn-monroe-is-dead|title=Pill Death Secret Goes With Marilyn|last=Hopper|first=Hedda|date=6 серпня 1962|website=Chicago Tribune|publisher=Tribune Publishing|accessdate=September 23, 2015}}</ref>. Французький художник [[Жан Кокто]] зазначив, що її смерть повинна стати страшним уроком для всіх тих, чиїм головним заняттям є шпигунство за кінозірками і докучання їм. Колега [[Лоуренс Олів'є]] вважає її жертвою галасу і сенсацій, а режисер ''"Автобусної зупинки"'' [[Джошуа Логан]] заявив, що вона була однією з найбільш недооцінених людей у світі<ref>{{Cite web|url=https://www.nytimes.com/books/98/11/22/specials/monroe-obit2.html|title=Brilliant Stardom and Personal Tragedy Punctuated the Life of Marilyn Monroe|date=6 серпня 1962|website=The New York Times|publisher=Arthur Ochs Sulzberger, Jr.|accessdate=September 23, 2015}}</ref>. На її похоронах,похороні що8 відбулисясерпня 1962 року, на [[Кладовище Вествуд|кладовищі Вествуд]] 8 серпня 1962 року, відбулась приватна церемонія, на якій були присутні лише її найближчі соратники. Поминальну службу організував Джо Ді Маджо та її бізнес-менеджер Інез Мелсон. Сотні глядачів заповнили вулиці навколо кладовища. Мерілін Монро була похованапоховали у склепі під номером 24 на [[Кладовище Вествуд|Вествудському кладовищі]]<ref>{{Cite web|url=http://content.time.com/time/specials/packages/article/0,28804,1919236_1919237_1919221,00.html|title=Top 10 Celebrity Grave Sites: Marilyn Monroe|website=[[Time (magazine)|Time]]|publisher=[[Time Inc.]]|accessdate=October 15, 2015}}</ref>.

Упродовж кількох наступних десятиліть було запропоновано кілька конспірологічних теорій про смерть Монро, включаючи вбивство і випадкове передозування{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=297–318, for different theories proposed by Spoto, Summers, Brown & Barham, and Donald Wolfe}}. Версія вбивства вперше привернула загальну увагу після публікації ''«Marilyn: A Biography»'' Нормана Мейлера 1973 року. В наступні роки вона набула поширення, досить широкогодостатнього, щобаби спонукати окружного прокурора Джон Ван де Кампа провести порогове розслідування в 1982 році. Ніяких слідів насильства не було виявленовиявили{{Sfn|Spoto|2001|с=606}}.

Ще 1950 року Мерілін познайомилася з драматургом [[Артур Міллер|Артуром Міллером]], але потім вони розійшлися і знову зустрілися в 1955 році. На той часу він був розлученим і від попереднього шлюбу мав двох дітей. Улітку 1956 року вони одружилися. Цей шлюб був найдовшим, але не найщасливішим: вони прожили разом чотири з половиною роки і розійшлися 20 січня 1961 року. Пізніше стало відомо, що Артур через кілька тижнів після весілля зробив запис у щоденнику, де написав: «Мені здається, що вона маленька дитина, і я її ненавиджу!». Мерілін побачила цей запис і була в шоцішокована, після чого вони з Артуром посварилися. Мерілін завжди хотіла мати дітей, у кожному шлюбі вона намагалася завагітніти, але у неї не виходило. Від Артура вона три рази вагітніла і всі вагітності кінчилисязакінчилися [[Викидень|викиднями]]. Причиною був [[ендометріоз]] у Монро. Після численних суперечок пара розлучилася в січні 1961-го без взаємних претензій.

У 1951 році Мерілін познайомилася з [[Джон Кеннеді|Джоном Кеннеді]], який згодом став [[президент США|президентом США]]. У [[1954]]-му вони вступили в любовний зв'язок і були близькі до [[1960]] року. Про це існує багато свідоцтв, зокрема свідчення охоронців президента, які перебували на службі при ньому 24 години на добу. Поширювалася інформація про роман Мерілін також ізі з його молодшим братом [[Роберт Кеннеді|Робертом Кеннеді]], до якого Мерілін ставилася дуже добре. Існують погляди, що чутки про звязок із Робертом поширювалисяпоширювали з метою приховати ставший широковідомим зв'язок із президентом, щор набув розголосу.

Коли «[[20th Century Fox]]» почала розробляти зірковий статус Монро, то вони хотіли поставити її на місце старіючої [[Бетті Грейбл]], яка була найбільш популярною «вибуховою блондинкою» 1940-х років{{Sfn|Banner|2012|сторінки=124, 177}}. У 1940-х роках був розквіт акторок, яких сприймали як жорстких і розумних, таких як [[Кетрін Хепберн]] і [[Барбара Стенвік]], які зверталися до переважно жіночої аудиторії. Студія хотіла зробити з Монро зірку нового десятиліття, яка приверне до кінотеатрів чоловіків{{Sfn|Banner|2012|сторінки=124, 177}}. Від самого початку, «20 Century Fox» відіграла важливу роль у створенні її іміджу, а кінцяв кінці своєї кар'єри, Монро мала майже повний контроль над ним<ref>{{Cite web|url=http://www.smithsonianmag.com/arts-culture/model-arrangement-36654928/?no-ist|title=Model Arrangement|last=Stacey|first=Michelle|date=май 2008|publisher=[[Smithsonian Institution]]|accessdate=September 11, 2015}}</ref>. Монро розробила багато власних рекламних стратегій, підтримувала дружні стосунки з журналістами-пліткарями, такими як {{Не перекладено|Сідні Скольскі||en|Sidney Skolsky}} і [[Луелла Парсонс]], а також контролюваликонтролювала використання їївласних зображень. Крім Грейбл, її часто порівнювали з іншою знаменитою блондинкою, кінозіркою 1930-х років&nbsp;— [[Джин Гарлоу]]{{Sfn|Banner|2012|с=238}}. Порівняння частково викликала сама Монро, яка назвала Гарлоу кумиром свого дитинства, хотіла б зіграти в її байопіку, навіть найняла стиліста Гарлоу, щоб розфарбувати волосся{{Sfn|Banner|2012|сторінки=38, 175, 343}}.

Екранний образ Монро ґрунтувався на її світлому волоссі і стереотипах, пов'язаних з ним, особливо дурнуватості, наївності, сексуальноїсексуальній доступності іта штучності{{Sfn|Churchwell|2004|сторінки=21–26, 181–185}}. Вона часто використовувала [[придих]], говорила наївним, злегка дитячим голосом у фільмах, в інтерв'ю створювала враження, що все, що вона сказала, було абсолютно невинним і без розрахунку, пародіюючи якусь двозначність, такий особливий стиль поведінки пізніше став називатися ''«Monroeisms»''. Розпочавши свою кар'єру як модель, фігура Монро була однією з її найбільш часто зазначених особливостей{{Sfn|Dyer|1986|сторінки=19–20}}. Кінокритик {{Не перекладено|Річард Даєр||en|Richard Dyer}} написав, що Монро на рекламних фотографіях часто була розташована так, щоб її пишний силует був на першому плані{{Sfn|Dyer|1986|сторінки=19–20}}.

Одяг був важливим фактором у зоряному образі Монро. Вона часто вдягалась у біле, щоб підкреслити колір волосся, також часто буланосила увідверте відвертому вбраннівбрання, яке підкреслювало її фігуру. Рекламні трюки акторки багато разів оберталися навколо її одягу, який відкривав значну частину її тіла, або навіть {{нп|wardrobe malfunction||en|Wardrobe malfunction}}. Прес-розповіді зображували Монро як втілення американської мрії, дівчину, яка піднялася з важкого і жебрака дитинства до голлівудської слави{{Sfn|Banner|2012|сторінки=44–45}}.