Флоріан Неуважний: відмінності між версіями

== Біографічні дані ==

 

«Наш повпред&nbsp;— Флоріан Неуважний». Журнал «Вітчизна», 1989, №&nbsp;4, с. 200—203</ref>. Флоріан Неуважний учився разом із [[Володимир Короткевич|Володимиром Короткевичем]], приятелював із ним довгі роки<ref>[http://www.uladzimir-karatkevich.com/bibl/bel/pismo/2.html Білоруський літературний сайт Володимира Короткевича «Быў. Ёсць. Буду.»]</ref>. Ще студентом опублікував свою першу наукову працю&nbsp;— «Сатиричне зображення буржуазних дипломатів і політиків у творах Маяковського 1922—1923 років» (XVIII збірник «Студентські праці КДУ»). Закінчив університет у 1954 році, захистивши дипломну роботу про творчість Володимира Маяковського. Згодом стажувався в тому ж таки виші, під керівництвом Олександра Білецького написав кандидатську дисертацію&nbsp;— теж про творчість Маяковського. Офіційними опонентами на її успішному захисті були [[Максим Рильський]] і [[Григорій Вервес]]. Про ті часи Флоріан Неуважний згадував<ref name="Віт"></ref>:

{{цитата|Це був дуже важливий період у моєму житті… Не лише тому, що я набув навичок до самостійної наукової роботи. Не менш важливими стали для мене особисті знайомства з представниками української науки й літератури. Професор Білецький був видатною особистістю. В його домі збиралися провідні представники творчої інтелігенції Києва, і я саме там познайомився з Максимом Рильським… На авторських вечорах я познайомився також з Володимиром Сосюрою, Павлом Тичиною та іншими поетами. Коло моїх знайомих розширювалося. Познайомився я і з цілою плеядою молодих талановитих поетів (сьогодні це вже люди з великим літературним багажем)&nbsp;— Іваном Драчем, Ліною Костенко, Віталієм Коротичем, Миколою Вінграновським, Валерієм Шевчуком (чудовим перекладачем К.-І. Галчинського українською мовою), Юрієм Щербаком&nbsp;— лікарем за фахом і поетом за покликанням. Ці знайомства і дружба витримали випробування часом… Зустрічаємося ми часто, майже щорічно, а крім того, я перекладаю їхні твори, зокрема перший том І. Драча «Земля і слово», «Хроніку міста Ярополя» Ю. Щербака, збірку віршів В. Коротича «Дзеркало» і, нарешті, «Суть речей» Д. Павличка, великого друга польського народу і популяризатора творчості Ярослава Івашкевича в Україні}}

Флоріан Неуважний був відомий славіст, спеціалізувався на східнослов'янських літературах. Написав монографії про [[Маяковський|Маяковського]], [[Еренбург]]а. Досліджував творчість [[Федір Тютчев|Федора Тютчева]], [[Костянтин Паустовський|Костянтина Паустовського]], [[Юрій Тинянов|Юрія Тинянова]], [[Панова Віра Федорівна|Віри Панової]] і [[Бондарев Юрій Васильович|Юрія Бондарева]]. Автор численних розвідок про [[Янка Купала|Янку Купалу]], [[Якуб Колас|Якуба Коласа]], Володимира Короткевича, [[Василь Биков|Василя Бикова]], [[Янка Бриль|Янки Бриля]], [[Ригор Барадулін|Ригора Барадуліна]] й [[Максим Танк|Максима Танка]]. За прихильність до творчости останнього з цих письменників Неуважний дістав жартівливе прізвисько «передовий танколог»<ref name="Віт"></ref>. Публікував статті про творчість [[Павло Грабовський|Павла Грабовського]], [[Іван Котляревський|Івана Котляревського]], [[Мирослав Ірчан|Мирослава Ірчана]], [[Леся Українка|Лесі Українки]] й&nbsp;— особливо ґрунтовно&nbsp;— [[Павло Тичина|Павла Тичини]]. Перекладав польською мовою українську, білоруську та російську прозу і поезію. Видав у своєму перекладі антологію поезії цих трьох народів «На тій землі» (1998). Переклав українською поему [[Томас Стернз Еліот|Томаса Стернза Еліота]] «Видовбані люди» (''The Hollow Men'').

 

 

У липні 2005 року Флоріан Неуважний став кавалером Командорського Хреста [[Орден Відродження Польщі|Ордена Відродження Польщі]]<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WMP20050730996 M.P. 2005 nr 73 poz. 996]</ref>.

 

== Цікаві факти ==

 

== Джерела ==

 

== Примітки ==