Старообрядництво: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Рядок 38:
 
Виникло в XVII столітті після смерті [[священик]]ів старого висвячування.
У лавах старообрядців після розколу не було жодного єпископа, за винятком Павла Коломенського, який помер ще в 1654 році і не залишив собі наступника. За канонічним правилам Православна Церква без єпископа існувати не може, тому що тільки єпископ має право посвятити священика і диякона. Старообрядницькі священики дониконівського поставлення скоро померли. Частина старообрядців, яка заперечує можливість існування «істинного» духовенства, сформувала безпопівський толк. Старообрядці (іменовані офіційно як '''древлєправославні християни іже священства не приємлющі'''), відкинули священиків нового поставлення, залишившись абсолютно без священиків, стали в побуті називатися ''безпопівцями''.<ref>[http://drevo.pravbeseda.ru/index.php?id=534] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100326030848/http://drevo.pravbeseda.ru/index.php?id=534 |date=26 березень 2010 }} Старообрядництво&nbsp;— Древо</ref>
 
Безпоповці спочатку селилися в диких необжитих місцях на узбережжі Білого моря і тому стали називатися поморами. Іншими великими центрами безпопівців стали Олонецький край (сучасна Карелія) і річка Керженець в Нижньогородських землях. Згодом, у безпопівському русі виникли нові поділи і утворилися нові згоди: Данилівська (поморське), Федосіївска, Филипівська, часовенна, спасова, аристова та інші, більш дрібні і екзотичні, на зразок середників, [[Дирники|дирніків]] і бігунів. У наш час{{коли}} найбільше об'єднання безпопівства&nbsp;— [[Древлеправославна поморська церква]].
Рядок 165:
[[Файл:Ystavshici.jpg|thumb|220px|<center>Уставщиці в [[Комарівський скит|Комаровському скиту]]]]
У старообрядців зберігалася своя система освіти, що включає заучування напам'ять безлічі молитов, навчання читанню та початків арифметики, [[знаменний спів|знаменному співу]]. Основними підручниками традиційно були [[Азбука]], [[Псалтир]] і [[Часослов]]. Особливо обдарованих дітей навчали слов'янському письму та іконопису.
Деякі [[безпопівство|безпопівські]] згоди ([[поморці]], [[федосіївці]] та ін.) використовують [[хомовий спів]], що вийшов з ужитку в XVII столітті.<ref>[{{Cite web |url=http://slovari.yandex.ru/хомовое%20пениеD1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5/БСЭ%D0%91%D0%A1%D0%AD/Хомовое%20пениеD0%A5%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5/ |title=Хомовий спів в БСЭ] |accessdate=26 липень 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140713193855/http://slovari.yandex.ru/%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5/%D0%91%D0%A1%D0%AD/%D0%A5%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5/ |archivedate=13 липень 2014 |deadurl=yes }}</ref>
 
== Основні підсумки розвитку старообрядництва ==