Сільськогосподарська кооперація: відмінності між версіями

Подальшому розвитку кооперації в агропромисловому комплексі сприяють положення '''Земельного кодексу України'''<ref>{{Cite web|url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14|title=Земельний кодекс України {{!}} від 25.10.2001 № 2768-III (Сторінка 1 з 9)|website=zakon2.rada.gov.ua|accessdate=2017-03-05}}</ref>. По-перше, визначено, що до суб'єктів права власності на землю відносяться [[Територіальна громада|територіальні громади]], які реалізують його безпосередньо або через [[органи місцевого самоврядування]] – на землі комунальної власності. По-друге, вказано, що юридичні особи (підприємства, засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності. По-третє, охарактеризовано суть поняття «спільна власність» і умови її використання: а) земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток спільної власності (спільна сумісна власність); б) право спільної часткової власності на землю виникає при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; в) учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов'язання, пов'язані із спільною земельною ділянкою і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах з утримання і зберігання спільної земельної ділянки; г) узаконено право оренди земельної ділянки – засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

 

 

== Джерела та література ==