Русова Софія Федорівна: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 51:
Від [[1922]] року на еміграції, з [[1923]] у Празі, професорка педагогіки [[Український високий педагогічний інститут|Українського Педагогичного Інституту]] імені [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайла Драгоманова]].
У 1931-1933 роках Русова виявила активну громадянську позицію, започаткувала акцію допомоги голодуючим в Україні. Засновник Національної ради українських жінок (НРУЖ) у [[Прага|Празі]]. Співпрацювала з науковими установами української громади [[Чехословаччина|Чехословаччини]] (соціологічний, педагогічний інститути), займалася перекладами різних іноземних текстів, спілкувалася з українськими політичними діячами - М. [[Шаповал Микита Юхимович|Шаповалом]], П. [[Феденко Панас Васильович|Феденком]], К. [[Мацієвич Костянтин Андріанович|Мацієвичем]], [[Мазепа Ісаак Прохорович|І. Мазепою]], [[Шульгин Олександр Якович|О. Шульгіним]]. Русова брала участь у роботі чергового Міжнародного жіночого Конгресу Ліги миру та свободи, який відбувся у м. [[Гренобль]] ([[Франція]]) 14-19 травня 1932 року. 15 травня Русова виголосила промову про становище українців у [[Румунія|Румунії]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], про «український нарід під совітами». Записала до щоденника про пережите того дня: «проти мене кричали, гнали мене, а потім роздавали цілу літературу, прославляючи більшовиків». Її виступ не підтримали делегатки [[Данія|Данії]], [[Швеція|Швеції]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], але «за» були представники [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Болгарія|Болгарії]]. Русова вимагала від Ліги Націй висловити ставлення до радянської влади, уряд якої є «урядом терору і насильства над народами, що мають нещастя належати до совітів».
== Твори ==
| |||