Вікіпедія

Графіт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
примітки за допомогою AWB
Немає опису редагування
Рядок 34:
'''Графі́т''' (від {{lang-el|γραφο}} — писати) — [[мінерал]] класу самородних напівметалів, найстійкіший у [[Земна кора|земній корі]] кристалічний різновид [[вуглець|вуглецю]].
 
Структура шарувата. [[Колір]] чорний, сірий. [[Сингонія]] гексагональна. Графіт — темно-сіра непрозора речовина, [[алотропія|алотропна]] форма [[вуглець|вуглецю]]. На відміну від [[алмаз]]у графіт добре проводить [[електричний струм]] і [[тепло]] та дуже м'який. Графіт належить до найбільш легкофлотованих [[мінерал]]ів, але його [[флотація|флотованість]] залежить від величини [[кристал]]ів, характеру домішок та ступеня окиснення поверхні. Флотацію графіту звичайно проводять з використанням [[гас]]у і спінювача у лужному або кислотному середовищі , яке створюється содою, [[вапно]]м або [[сірчана кислота|сірчаною кислотою]]. Природний аполярний характер кристалів графіту, їхня луската форма і мала густина обумовлюють легку флотованість графіту і дозволяють флотувати досить великі частинки.
 
== Основні характеристики ==
Рядок 47:
Особливості кристалічної структури графіту та незначна величина сил зчеплення між його шарами зумовлюють ковзання шарів один щодо одного навіть при малих значеннях напруг зсуву в напрямку ковзання. Це дозволяє використовувати вуглеграфітові матеріали як антифрикційні за рахунок низьких сил зчеплення між дотичними поверхнями. З іншого боку, відсутність міцних міжшарових зв'язків у графіті полегшує відділення його частинок від деталей, що труться. Це обумовлює зменшення їх зносу.
 
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
<gallery>▼
Graphite-unit-cell-3D-balls.png|<center> border|[[Елементарна комірка]] графіту</center>
Graphite-sheet-3D-balls.png|<center>border|Кульково-сірникова модель шару графіту</center>
Graphite-layers-side-3D-balls.png|<center>border|Вид збоку</center>
Graphite-layers-top-3D-balls.png|<center>border|Вид згори</center>
Graphite ambient STM.jpg|<center>border|[[Скануючий тунельний мікроскоп|СТМ]]-рисунок атомів на поверхні графіту</center>.
|border|
</gallery>
▲</gallery></small>
 
Графіт, якщо розглядати його ідеалізовану структуру, являє собою безперервний ряд шарів, рівнобіжних основній площині, що складаються з гексагонально зв'язаних один з одним атомів вуглецю (рис. 1.2). За взаємним зсувом цих шарів у площині розрізняють [[Гексагональний графіт|гексагональну]] та [[Ромбоедричний графіт|ромбоедричну форми]]. У гексагональній формі шари чергуються за схемою А-В-А-В…, а в ромбоедричній&nbsp;— за схемою А-В-С-А-В-С…
 
Зміщення шарів у ромбоедричній формі може досягати в природних графітах 30&nbsp;%, у штучних вона практично не зустрічається. Відстань між будь-якими сусідніми атомами вуглецю в площині шару дорівнює 0,1415 нм, між сусідніми шарами&nbsp;— 0,3354 нм.
 
Така будова приводить до анізотропії фізичних властивостей графіту в напрямках рівнобіжному і перпендикулярному злому.
Рядок 91 ⟶ 92:
 
Розрізняють:
 
* графіт аморфний (скупчення графіту, які складаються з рентгеноаморфних агрегатів); Розмір зерен в аморфному графіті менше 0,001&nbsp;мм.
* графіт землистий (землисті скупчення графіту); В зернистому графіті розмір кристалів той же, що і в дрібнолускатому, однак вони не орієнтовані, що ускладнює розщеплення агрегату та зсуви при деформації.
Рядок 100:
* графіт пластинчастий (агрегати графіту, складені з великолускуватих індивідів);
* графіт пластівчастий (графіт пластинчастий);
* графіт штучний (графіт, одержаний при нагріванні [[вугілля]] ([[антрацит]]у) до 2200–25002200—2500<sup>0</sup>С в електричній печі).
* [[ромбоедричний графіт]]
* [[спучений графіт]]
Рядок 111:
Найбільшу цінність мають лускаті руди, в яких графіт знаходиться у вигляді окремих [[кристал]]ів у формі лусок розміром до декількох міліметрів.
 
Щільнокристалічні руди містять велику кількість (до 60&nbsp;— 70&nbsp;%) графіту з розміром лусок менше 0,1&nbsp;мм, у прихованокристалічних рудах розміри кристалів не перевищують 1 мкм.
 
== Родовища графіту ==
Рядок 136:
В [[промисловість|промисловості]] графіт одержують:
* нагріванням [[кокс]]у або [[антрацит]]у в спеціальних електричних печах при температурі близько 3&nbsp;000°С і підвищеному [[тиск]]у без доступу [[повітря]].
* із газоподібних вуглеводнів при температурі 1400–15001400—1500° С в вакуумі з подальшим нагріванням утвореного піровуглецю до температури 2500-3000° С під тиском 50 МПа (утворений продукт&nbsp;— [[пірографіт]]).
 
Штучний графіт відзначається високою чистотою і м'якістю. За своїми якостями він кращий за природний.
Рядок 143:
 
== Застосування ==
Графіт широко застосовується для виготовлення [[електрод]]ів і нагрівальних елементів, щіток для [[електродвигун]]ів, [[струмоприймач]]ів для [[електротранспорт]]у, [[підйомно-транспортні машини|підйомно-транспортних машин]] і потужних [[реостат]]ів, [[Сповільнювач нейтронів|сповільнювачів нейтронів]] [[Ядерний реактор|ядерних реакторів]], а в суміші з глиною -&nbsp;— для виробництва [[вогнетриви|вогнетривких]] тиглів та [[Футеровка|футеровочних]] плит. З графіту роблять [[Простий олівець|прості олівці]] та виготовляють [[штучні алмази]]. В суміші з [[мінеральна олива|мінеральною оливою]] його використовують як мастило для машин, що працюють при підвищених [[температура]]х. Графіт також використовується для отримання хімічно активних металів методом [[електроліз]]у розплавлених сполук (зокрема, при отриманні [[алюміній|алюмінію]]).
 
Графіт має унікальні властивості покращувати [[антифрикційні властивості]] багатьох полімерних матеріалів ([[фторопласт]], [[поліамід]]и тощо), які застосовуються як деталі вузлів тертя.
Рядок 160:
* {{МГЕ|nocat=1}}
* {{книга |автор = [[Лазаренко Євген Костянтинович|Лазаренко Є. К.]], Винар О. М. |частина = {{PAGENAME}} |посилання частина = |заголовок =Мінералогічний словник |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{comment|К.|Київ}} |видавництво = Наукова думка |рік = 1975 |сторінок = 774 |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref = Лазаренко Є. К. }}
* {{книга |автор = |частина = {{PAGENAME}} |посилання частина = |заголовок =Мінералого-петрографічний словник |посилання = |том= 1. Мінералогічний словник |відповідальний = Укл. : [[Білецький Володимир Стефанович|Білецький В. С.]], [[Суярко Василь Григорович|Суярко В. Г.]], Іщенко Л. В. |місце = {{comment|Х.|Харків}} |видавництво = НТУ «ХПІ» |рік = 2018 |сторінок = 444 |сторінки = |тираж = |isbn= 978-617-7565-14-6 |ref = Білецький В. С. }}
* ''Ф.&nbsp;А.&nbsp;Деркач'' «Хімія» Л. 1968
* {{Глосарій термінів з хімії}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Графіт