Запорозький дуб: відмінності між версіями

В жодному з популярних видань радянського періоду абсолютно нічого не сказано про те велике значення, яке дуб мав для місцевих колоністів-менонітів. Натомість розповсюджувалися цілком безпідставні твердження про те, що дерево ніби-то дивовижним чином уникло знищення від їхніх рук. Протягом 1950-80-х рр. за дубом остаточно закріплюється назва «Запорозький» або «Запорізький». Він перетворюється на один з найвизначніших туристичних об’єктів [[Запоріжжя|обласного центру]] <ref>Власов О.Ю. Hundertjärige eiche – Запорізький дуб // Заповідна Хортиця. – Запоріжжя, 2018. – Вип. VII. – C. 272-286 (c. 279-280)</ref>. У 1972 р. «Запорізький 700-річний дуб» отримав офіційний статус [[Пам’ятка природи|пам'ятки природи]] місцевого значення (рішення Запорізького Облвиконкому № 206 від 24 травня 1972 р.)<ref>ДАЗО, ф. 1335, оп. 21, спр. 692, арк. 91</ref>. За даними 1979 р. дуб плодоносив один раз на два роки, даючи до чотирьох [[Центнер|центнерів]] жолудів. У той час пам’ятка була філією [[Національний заповідник «Хортиця»|Державного історико-культурного заповідника «Хортиця»]], куди щорічно приїздили не тільки сотні тисяч туристів зі всього світу, а й іноземні офіційні делегації. Поряд із дубом діяв виставковий зал, ресторан, було встановлено гранітну брилу з написом: «Запорізький дуб. Унікальна пам’ятка первісних дубових лісів Придніпров’я. Висота дерева – 36 м. Діаметр крони – 63 м. Довжина окружності стовбура – 6 м. 32 см. Вік дерева 600-700 р.»<ref>Запорожский дуб. Záporožsky dub. Фотобуклет. – К.: Мистецтво, 1979. – 24 с. (c. 9-22)</ref>.

 

 

[[2001]] року біля цього дуба відкрито історико-культурний центр «700-річний Запорозький дуб».