Українська автокефальна православна церква (1989—2018): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 42:
Після свого короткого перебування в Україні Патріарх Мстислав повернувся до [[Сполучені Штати Америки|США]]. Своїм заступником, керуючим справами Патріархії в Києві він призначив єпископа Рівненського [[Антоній (Масендич)|Антонія (Масендича)]]. Згодом останній був зведений на митрополита Переяславського і Січеславського. Перебування глави УАПЦ поза межами держави, а також низка внутрішніх непорозумінь та конфліктів в українській частині УАПЦ в 1990—1991 роках призвели до протистояння всередині неї різних груп та архиєреїв. Це унеможливило чітко оформити свою структуру та унормувати церковне життя Церкві<ref>{{Cite web|url=https://risu.org.ua/ua/index/reference/major_religions/~UOC-KP/45457|title=Історія Української Православної Церкви - Київського Патріархату|website=risu.org.ua|language=en|accessdate=2018-10-03}}</ref>.
Влітку 1993 архієпископом [[Петро (Петрусь)|Петром (Петрусем)]] та єпископом [[Михайло (Дуткевич)|Михайлом (Дуткевичем)]] відбулась хіротонія двох церковних ієрархів – єпископа Луцького і Волинського [[Феоктист (Пересада)|Феоктиста (Пересада)]] та єпископа Харківського і Полтавського [[Ігор (Ісіченко)|Ігоря (Ісіченко)]]. Також у 1993 р. в [[Українська православна церква США|Українській Православній Церкві США]] і Діаспори (УПЦ США і Діаспори) на місце покійного патріарха Мстислава був обраний митрополит Ірінупольскій [[Константин (Баган)|Костянтин (Баган)]]. Новий предстоятель, на відміну від попередника, взяв курс на дистанціювання від УАПЦ і одночасне зближення з Вселенським Патріархатом. Поступово вже навесні 1995 р. Константинополь прийняв УПЦ США і Діаспори на правах митрополії в свою юрисдикцію.
Через такий стан речей, вище церковна ієрархія УАПЦ була змушена обирати самостійно патріарха Київського і всієї України без єпископату американських єпархій Української Автокефальної Православної Церкви (тобто від УПЦ США і Діаспори). Саме протоієрей [[Димитрій (Ярема)|Володимир Ярема]], на думку тодішніх церковних ієрархів УАПЦ, був найбільш гідною кандидатурою на цю посаду. Відповідно до цього у серпня 1993 року був пострижений у чернецтво з іменем Димитрій, а вже 5 вересня того ж року був рукопокладений у єпископський сан.
=== Димитрій (Ярема) ===
14 жовтня 1993 року відбулась інтронізація єпископа Димитрія (Ярема) в сан патріарха Київського і всієї України. Чин відбувся після того як 7 вересня 1993 року на Другому Помісному Соборі УАПЦ був обраний патріарх Димитрій (Ярема). Першочерговими своїми завданнями новий Предстоятель УАПЦ почав вирішувати проблеми, які були пов’язані з юридичним статусом та адміністративним устроєм УАПЦ. Справа в тому, що на той час, а саме з липня 1992 р. УАПЦ не мала офіційної державної реєстрації, що спричиняло суттєве обмеження її релігійної діяльності. Дилемою було те, [[Рада у справах релігій України]] у 1992 р. провела реєстрацію [[Українська православна церква Київського патріархату|Київського Патріархату]] з визнанням за ним правонаступництва від УАПЦ, проте це не було сприйнято першоієрархами УАПЦ, ні Мстиславом (Скрипником), ні Димитрієм (Яремою). Влада сприяла УПЦ КП а реєстрацію УАПЦ затримувала. Тільки влітку 1995 був нарешті офіційно зареєстрований Статут УАПЦ.
Між Предстоятелем УАПЦ патріархом Київським Димитрієм (Яремою) та тодішнім Предстоятелем УПЦ КП патріархом Київським Володимиром (Романюком) були домовленості про майбутнє об'єднання, проте смерть Володимира (Романюка) перекреслила ці плани, а фактичне керівництво УПЦ КП перейшло до місцеблюстителя патріаршого престолу, а саме до митрополита Київського Філарета (Денисенко).
На розширеному Архієрейському Соборі УАПЦ, що проходив 12 жовтня 1995 р. було прийнято рішення звернутися з офіційним листом до Київського Патріархату і закликати митрополита Філарета (Денисенка) до відведення своєї кандидатури з гарантіями неодмінного складення повноважень і Предстоятелем УАПЦ патріархом Київським Димитрієм (Яремою). Однак митрополит Філарет проігнорував як вже існуючі домовленості між патріархами УАПЦ і УПЦ КП, так і звернення Архієрейського Собору УАПЦ. Врешті-решт, на противагу всьому 20 жовтня 1995 року він скликав Помісний Собор УПЦ КП, на якому був обраний новим її Предстоятелем в сані патріарха Київського і всієї Руси-України.
=== Розкол у 1996 році ===
| |||