Ющинський Андрій: відмінності між версіями

Описи тортур і людських жертвопринесень в передбачуваних ритуальних вбивствах суперечать багатьом фактичним положенням юдаїзму. Насамперед , заборона на вбивство міститься в десяти заповідях Тори. Крім того, використання крові (людської чи будь-який інший) в приготуванні їжі суворо заборонено кашрутом. Кров і будь-які інші виділення людського організму є ритуально нечистими (Лев.15). Кров убитих тварин не може вживатися в їжу , вона повинна бути виведена з тіла тварини і похована (Лев.17 :12 -13) . Згідно Книзі Левіт, кров жертовної тварини (але не людинулюдини) може бути використана лише на жертовнику Єрусалимського храму (який до часу приписуваних подій вже не існував сотні років).

У той час як жертвопринесення тварин дійсно практикувалися в стародавньому юдаїзмі, Танах (Старий Завіт) і Галаха зображують людські жертвоприношення як одне з зол , що відокремлюють язичників Ханаана від євреїв (Втор.12:31 , 2Цар.16:3) . Євреям заборонялося брати участь у цих ритуалах (ІсхВих.34:15, Лев.20:2 , Втор.18:12 , ІерІєр.7:31) . Фактично, вимога ритуальної чистоти заборонялозабороняла навіть знаходження священиків (Коенів) в одній кімнаті з людським трупом (Лев.21:11) . Нащадкам Коенів, згідно з релігійними канонами, Галаха забороняє навіть заходити на цвинтар.

О 6 годині ранку 12 березня ([[25 березня]]) [[1911]] року Андрій, поснідавши, як завжди пішов до Києва з Слобідки (передмістя на іншому березі [[Дніпро|Дніпра]]). Однак, як з'ясувалося згодом, замість училища він попрямував у передмістя Лук'янівки, до свого друга Жені Чеберяка, у якого сподівався роздобути порох для виготовленої ним саморобної іграшкової рушниці.

[[20 березня]] гімназистом Єланським, що грав зі своїми товаришами в садибі Бернера, в неглибокій печері був знайдений труп Андрійка. Хлопчик був роздягнений до [[білизна|білизни]] і пов'язаний (як показала згодом [[експертиза]], посмертно); на тілі було 47 колотих ран, нанесених великим шилом («швайкою»).

Убивству передував ряд провалів зграї Чеберяків, які випадково збігалися, але створювали враження чиєїсь зради. [[8 березня]] в [[ломбард]]і була арештована пані Чеберяк, що стала продавати крадене (Чеберяк, раніше здала в той же ломбард здобуток від іншої крадіжки, не знала, що здані нею речі були упізнані сином їх власника). Чеберяк назвалася чужим іменем і потім зуміла втекти з дільниці. Наступного дня, [[9 березня]], в [[лазня|лазні]] було арештовано чотирьох відвідувачавідвідувачів її кубла: Лісуна, Модзелевського, Михалкевича і Мосяка. Причиною було те, що Лісун був пізнаний городовим як відомий [[рецидивіст]], позбавлений права проживання в Києві. А оскільки, будучи доставлені в дільницю, вони були упізнані городовим Лук'янівської ділянки як постійні відвідувачі квартири Чеберяк — на наступний день, тобто [[10 березня]], у Чеберяк був проведений обшук, і таким чином, по злодійському жаргону, «малина була провалена». Злодії не могли не шукати винуватця цієї серії провалів. Між тим, згідно з чутками, що ходили на Лук'янівці, в день вбивства Андрій посварився під час гри з Женею, причому Женя пригрозив сказати його матері, що він прогуляв заняття, а Андрій у відповідь — донести в поліцію, що Віра Чеберяк приймає крадене. Женя негайно повідомив про цю погрозу матері, що, мабуть, остаточно переконало злодіїв, що «домовий» пов'язаний з поліцією і є винуватцем провалів. Незабаром після цього Андрій повернувся до Чеберяк, у яких залишалися його речі (Шаховський відзначав, що бачив Андрійка без пальта і книг, які могли залишитися тільки у Чеберяк).

Зінаїда Малицька, яка проживала під квартирою Чеберяк, згодом дала покази, що [[12 березня]] вона почула з квартири Чеберяк незвичайний шум, що змусив її насторожитися. Двері в квартиру Віри Чеберяк грюкнули, і біля дверей зупинилися якісь люди. Як тільки двері зачинилися, Малицька почула легкі дитячі та швидкі кроки від вхідних дверей у напрямку до сусідньої кімнати: мабуть, туди втікала дитина. Потім пролунали швидкі кроки дорослих людей в тому ж напрямку, потім долетів дитячий плач, потім писк, і, нарешті, почалася якась метушня. «Я і тоді подумала, що в квартирі Чеберяк відбувається щось незвичайне і щось дуже дивне … Чуючи того ранку в квартирі Чеберяк дитячий плач, мені ясно було, що дитину схопили і щось з нею зробили», — говорила Малицька. Як показала експертиза, АндіюАндрію заткнули рот шматком наволочки (знайденим згодом разом з тілом) і завдали кілька ударів швайкою (великим шилом) в голову, причому перші два були нанесені через [[кашкет]], потім кашкет злетів. Від цих ударів він мабуть одразу знепритомнів. Потім тією ж швайкою завдали ударів у шию та серію ударів в тіло. Останній був нанесений прямо в [[серце]], причому з такою силою, що на тілі залишився відбиток обідка швайки.

Судячи з розповіді Сингаївського агентам громадського комітету Караєва і Махалина, ідея організації вбивства належала Рудзинському; мабуть, у нього ж спочатку виникла думка вбити «під жидів» (тобто так, щоб вбивство можна було пояснити «єврейським ритуалом»). Латишев, звичайно, був «мозковим центром» зграї, опинивсявиявився «в мокрій справі слабкий», і його роль у вбивстві полягала в тому, що він тримав жертву; під час вбивства його навіть знудило; після цього він, вилаявши товаришів, вихопив у них швайку і завдав завершального удару в серце.