Жорж Дюмезіль: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Turzh (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Turzh (обговорення | внесок)
Рядок 9:
==Наукові досягнення==
 
Світова слава Дюмезіля базується в першу чергу на його порівняльних дослідженнях [[Релігія|релігій]] та [[Міфологія|міфологій]] [[Індоєвропейські мови|індоєвропейських народів]]. Виходячи з тези, що структура релігійно-міфологічних уявлень має відображати соціальну структуру, він сформулював так звану ''трифункційну теорію'', яка, після запеклих наукових дискусій, зараз стала загальновизнаною серед досліджувачівдослідників міфології. Ця теорія ґрунтується на загальновідомому факті існування трьох соціальних функцій індоєвропейських народів: культової (представники — жерці), військової (представники — військові вожді) та господарчої (представники — землероби та ремісники). НачіткішеНайчіткіше це прадавнє членування збереглося в [[Індія|Індії]] (три основні [[варнашрамаВарна (стан)|варни]] (''варнашрами''): [[брахмани]], [[кшатрії]] та [[вайшії]]. Відповідно до цього Дюмезіль реконструював тричленну структуру пантеону[[пантеон]]у богів[[бог]]ів у міфологіях кількох індоєвропейських народів. В [[Давній Рим|давніх римлян]] це були [[Юпітер (міфологія)|Юпітер]] — [[Марс (міфологія)|Марс]] — [[Квірін]], в аріїв — [[Мітра]] та [[Варуна]] — [[Індра]] — Ашвіни, в скандинавів — [[Одін]] — [[Тор]] — [[Фрейр]], у [[Скіфи|скіфів]] — [[Колаксай]] — [[Ліпоксай]] — [[Арпоксай]] і так далі. В східнослов’янськомусхіднослов'янському епосі[[епос]]і їм відповідають три «старші» [[богатир]]і: Святогор, Вольга та Микула.
 
Цікавлячись скіфами, Дюмезіль особливо ретельно досліджував [[Нартський епос|Нартівські сказання]] [[Осетини|осетинів]] («останніх нащадків скіфів», за його висловомвисловлюваннями), фактично першим ознайомивши західноєвропейську науку з цим епосом у такому обсязі. Йому належить також блискучий [[переклад]] самих сказань [[Французька мова|французькою мовою]] (перекладав з [[Осетинська мова|осетинського]] оригіналу, без перекладів-посередників).
 
У сфері лінгвістики вчений цікавився різними мовами Кавказького регіону: індоєвропейськими (вірменська, осетинська), східнокавказькими (інгушська, аварська), картвельськими (лазська), але особливо — західнокавказькими. Він першим створив порівняльну граматику абхазо-адигської групи мов, ґрунтовно дослідив убихську мову, спілкуючись із останніми її носіями в Турції. Велика кількість його публикацій присвячена цій мові, а також абхазькій, черкеській, шапсугській, бесленеївській.