Анатолій Дімаров: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м шаблон |
||
Рядок 17:
| Жанр = роман, повість, оповідання, спогади
| Magnum opus = «Біль і гнів»
| Премії = {{Премія Тараса Шевченка (до 1992)|1982}}▼
| Нагороди = {{ряд2|{{Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня|2012}}|{{Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня|2006}}|{{ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»|2004}}}}
{{ряд2|{{орден Вітчизняної війни I ступеня|1985}}|{{медаль «За бойові заслуги»|1946}}|{{медаль «За перемогу над Німеччиною»|}}|{{медаль «20 років перемоги у ВВВ»|1965}}}}
Рядок 24 ⟶ 22:
{{ряд2|{{медаль «50 років Збройних Сил СРСР»|1968}}|{{медаль «60 років Збройних Сил СРСР»|1978}}|{{медаль «70 років Збройних Сил СРСР»|1988}}|{{медаль «Ветеран праці»|}}}}
{{ряд2|{{Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»|1982}}}}
▲| Премії = {{ряд2|{{Премія Тараса Шевченка (до 1992)|1982}}|{{Золотий письменник України}}}}
| Сайт = <!-- офіційний сайт -->
| Signature = <!-- Підпис.jpg -->
}}
'''Анато́лій Андрі́йович Діма́ров''' (при народженні '''Анатолій Андроникович Гарасюта'''; {{життєпис|brackets=no}}) — український [[прозаїк]]. Лауреат [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Державної премії України імені Т. Г. Шевченка]] (1982).
== Життєпис ==
=== Дитинство і юність ===▼
▲=== Дитинство і юність ===
Народився [[5 травня]] [[1922]] року на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на [[Полтавщина|Полтавщині]] в сім'ї учителя Андроника Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки задля безпеки дітей розлучилися: мати вказала, що чоловік помер, змінила документи і дала дітям прізвище сільського вчителя Дімарова, який жив одинаком і помер незадовго до розкуркулення Гарасюти. Мати майбутнього письменника навіть знайшла «свідків», які підтвердили цей факт. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров<ref>''Дімаров А.'' Прожити й розповісти // Березіль. — '98. — № 3/4. — С. 71.</ref>.
| |||