|
'''Мелетинський Єлеазар Мойсеєвич''' (Мелетинский Елеазар Моисеевич, *22 жовтня 1918 року, [[Харків]], [[Українська Держава|Українська держава]] - — †16 грудня 2005, [[Москва]], [[Росія]]) - — радянський і російський [[Філологія|філолог]] українського походження, [[Історія культури|історик культури]], дослідник [[Міфологія|міфології]], [[Фольклор|фольклору]] та ранніх форм [[Література|літератури]]. Доктор філологічних наук, професор, засновник дослідницької школи теоретичної фольклористики. Займав керівні посади при укладанні енциклопедії «Міфи народів світу» (1980) і «Міфологічного словника» (1988).
== Біографія ==
Єлеазар Мелетинський народився в Харкові в родині інженера-будівельника Мойсея Лазаревича Мелетинского і лікаря-невропатолога Раїси Йосипівни Марголіс. Пологи матері були важкими, народження тривало кілька днів. У 1921 родина переїхала до Москви. Закінчив школу в Москві, потім факультет літератури, мистецтва і мови [[Московський інститут філософії, літератури та історії|МІФЛІ]] (1940). При цьому не був комсомольцем. Одружився на студентці Інні.
З початком [[Велика Вітчизняна війна|Великої Вітчизняної війни]], в 1941 році, був аспірантом МІФЛІ, але вирушив добровольцем до війська. Через поганий зір був визнаний непридатним для служби на передовій, був спрямований у пожежну дружину, а потім на курси військових перекладачів. Влітку 1942 на [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південному фронті]] потрапив в оточення, але зумів уникнути полону та вийти до [[Червона армія|червоноармійців]]. За підозрою у зраді, як багато інших, хто опинився в оточенні, був затриманий. Його заарештували 7 вересня 1942 року та відправили на інсценізований розстріл з метою змусити зізнатися в зраді. За місяць, 16 жовтня, був відданий під суд, але свідки його перебування в оточенні були відправлені до іншої дивізії, тож військовий трибунал судив без свідків і призначив 10 років ув'язнення в Тбілісі. За кілька місяців, 15 травня 1943 року, Єлеазар Мелетинський захворів на запалення легенів. Його відправили до тюремної лікарні в Овчалах біля Тбілісі, звідки 15 травня 1943 року звільнили за станом здоров'я, але з позбавленням прав на 5 років. Шлюб було розірвано з його арештом.
У Тбілісі Мелетинський ознайомився з книгами з релігії та культури Сходу. В 1943-19441943—1944 роках навчався в аспірантурі [[Національний університет Узбекистану|Середньоазіатського державного університету]] в [[Ташкент|Ташкенті]]і, а після її закінчення став старшим викладачем цього вузу. У 1945 році захистив кандидатську дисертацію «Романтичний період у творчості Ібсена». У 1946 році перейшов до [[Петрозаводський державний університет|Карело-Фінського державного університету]] в [[Петрозаводськ|Петрозаводську]]у, де завідував кафедрою літератури, а в 1946-19471946—1947 роках також відділом фольклору Карело-фінської бази [[Академія наук СРСР|Академії Наук СРСР]]. Одружився в 1949 на літературознавиці Ірині Муравойвій. Того ж року разом з низкою учених кафедри літератури був звинувачений у [[Космополітизм|космополітизмі]]. Півтора року провів у слідчих тюрмах, з них п'ять з половиною місяців в одиночній камері. Був засуджений до десяти років позбавлення волі. У таборі одночасно з ним був філософ [[Померанц Григорій Соломонович|Григорій Померанц]], в чиїх есе Мелетинський виведений під ім'ям Віктора. Восени 1954 року Мелетинського було реабілітовано та звільнено. В 1955 розлучився з Іриною, котра вийшла за Григорія Померанца.
Після звільнення наукова спільнота з пересторогою ставилася до Єлеазара Мелетинського, дорікаючи відхід від радянської науки, відкрито підтримував його лише [[Жирмунський Віктор Максимович|Віктор Жирмунський]]. З 1956 по 1994 рік працював в [[Інститут світової літератури ім. А. М. Горького|Інституті світової літератури ім. А. М. Горького]], спочатку - — у відділі фольклору, потім в групі з видання «Історії всесвітньої літератури». Брав діяльну участь у створенні багатотомника «Історії», був членом редколегії та дописувачем розділів з походженню і ранніх форм словесності, літератури середньовічної Європи, Близького Сходу, Середньої Азії, епосу народів Кавказу і Закавказзя, Центральної Азії та Сибіру. Також був відповідальним редактором численних наукових видань, керував колективними працями ІМЛІ. В 1958 одружився на філологині Ірині Семенко, з якою продив у шлюбі майже 30 років.
В кінці 1960-х років захистив написану ще в Петрозаводську докторську дисертацію «Герой чарівної казки», але попри позитивні відгуки, [[Вища атестаційна комісія|ВАК]] СРСР не присудила вченого ступеня, посилаючись на невідповідність теми профілю вченої ради. Повторно як докторську захистив працю «Походження героїчного епосу».
Член редколегії (з 1969) і головний редактор (з 1989) серій «Дослідження з фольклору і міфології Сходу» і «Казки і міфи народів Сходу» (випускаються Головною редакцією східної літератури видавництва «Наука»; з 1994 - — Видавнича фірма «Східна література»). Був членом Товариства з дослідження оповідного фольклору Фінляндії і італійської Міжнародної асоціації з семіотики. В 1971 році став лауреатом Міжнародної премії Пітре за найкращу роботу з фольклористики ("«Міфи народів світу"»), хоча на церемонію нагородження його не було випущено з СРСР. В 1987 його дружина померла, Єлеазар Мелетинський одружився на поетиесі Олені Кумпан.
З 1989 по 1994 рік Мелетинський був професором нa кафедрі історії та теорії світової культури філософського факультету [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|МДУ ім. М. В. Ломоносова]]. З 1987 рокку читав лекції в університетах Канади, Італії, Японії, Бразилії, Ізраїлю, виступав на міжнародних конгресах з фольклористики, порівняльного літературознавства, медієвістики і семіотики.
На початку 1992 року очолив Інститут вищих гуманітарних досліджень РДГУ. Віддав багато сил і часу реалізації закладених в нього ідей розвитку раціонального гуманітарного знання, широких компаративних і типологічних досліджень культурних традицій, ліквідації розриву між науковим і педагогічним процесами. В РДГУ він читав курс лекцій з порівняльної міфології та історичної поетики, керував роботою наукових семінарів і створюваними тут колективними працями, був головним редактором журналу «Arbor mundi» ( «Світове древо»), який випускається Інститутом вищих гуманітарних досліджень з 1992 року.
Помер 16 грудня 2005 року
== Основні праці ==
* "«Герой чарівної казки. Походження образу"» (Герой волшебной сказки. Происхождение образа, 1958)
* "«Походження героїчного епосу. Ранні форми й архаїчні пам'ятки"» (Происхождение героического эпоса. Ранние формы и архаические памятники, 1963)
* ""Едда"«„Едда“ й ранні форми епосу"» ("«Эдда"» и ранние формы эпоса, 1968)
* "«Поетика міфу"» (Поэтика мифа, 1976)
* "«Палеоазіатський міфологічний епос"» (Палеоазиатский мифологический эпос, 1979)
* "«Середньовічний роман. Походження і класичні форми"» (Средневековый роман. Происхождение и классические формы, 1983)
* "«Історична поетика новели"» (Историческая поэтика новеллы, 1990)
* "Достоєвський у світлі історичної поетики: Як зроблені "«Брати Карамазови"» (Достоевский в свете исторической поэтики: Как сделаны "«Братья Карамазовы"», 1996)
* "«Про літературні архетипи"» (О литературных архетипах, 1994)
* "«Від міфу до літератури"» (От мифа к литературе, 2000)
== Джерела ==
* Мелетинский Е. М. Избранные статьи. Воспоминания /Отв. ред Е. С. Ноник М. : Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998. — 576 с.
|
