Спілкування: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
Додаю дослідження на тему "Принципи ефективного спілкування", що було створене автором у якості тез до реферату з дисципліни "Основи теорії мовної комунікації" (дослідження перевірене та схвалене викладачем). |
||
Рядок 71:
* [[відсторонений стиль]]
* [[упереджений стиль]]
== Принципи ефективної комунікації ==
'''''Принципи ефективної комунікаці''ї''' - практичне застосуванням прийомів та технік, що спрямовані на підвищення ефективності спілкування в організації впливу на маси та на окремих індивід. Висвітлення даної тематики є неодмінним аспектом досліджень у сфері вивчення [[Прагматика|лінгвістичної прагматики]], [[Соціальна психологія|соціальної психології]] та [[Менеджмент|основ менеджменту]]. Навики ведення ефективної міжособистісної комунікації є неодмінною складовою досягнення організаційних цілей.
Дослідження принципів ефективної комунікації полягають у виявленні основних принципів ефективного спілкування, які є неодмінною складовою професійної та соціальної успішності, засвоєння методів ведення ефективної комунікації, що зумовлюють підвищення рівня індивідуальної майстерності володіння вербальними та невербальними засобами спілкування, а також вивчення зовнішніх та внутрішніх складових спілкування, позамовних чинників, що безпосередньо впливають на перебіг комунікації та її прагматику зокрема.
Застосування даних принципів спрямоване на полегшення сприйняття інформації аудиторією, подолання комунікативних бар’єрів, запобігання виникненню комунікативних девіацій. Диференціація лінгвістичних методів проведення ефективного спілкування залишається дискусійною й відкритою проблемою [[Мовознавство|мовознавства]] й лінгвометодології, зокрема.
Дослідженням цього питання займались такі зарубіжні спеціалісти, як Р. Блейк, Р. Бройнінг, Т.Б. Захараш, [[Дейл Карнегі|Д. Карнегі]], Дж. Моутон, Ф. Хедоурі та інші. Професором [[Селіванова Олена Олександрівна|О.О. Селівановою]] було розроблено методику діалогічної інтерпретації тексту, яка визначає сукупність процедур аналізу тексту як знакового посередника дискурсу з урахуванням екстралінгвальних чинників текстової комунікації й інтегруючого принципу діалогічності. Ця методика ґрунтується на принципах взаєморозуміння комунікантів і позначає складні взаємовідношення адресанта й інтеріоризованого буття адресата , як домінуючий фактор, що визначає ефективність повідомлення та впливає на подальшу контекстуалізацію та інтерпретацію повідомлення реципієнтом [3].
Одним з етапів методу діалогічної інтерпретації є вияв діалогічних відношень повідомлень з особистістю адресата, його свідомістю, установками, інтерпретантою; характеристика значимості тексту для епохи його рецепції, оцінка ефективності й функції тексту відносно [[Інтерпретатор|інтерпретатора]]. Цей етап ґрунтується на реконструкції вбудованої в повідомлення програми адресованості, закладеної адресантом орієнтовно на уявного ідеального [[Реципієнт (масова комунікація)|реципієнта]], а також на встановленні комунікативного впливу на реального адресата та сприйняття ним програми адресованості як фігури адресата згідно з концепцією розщеплення комунікантів [1, с. 106].
Принцип діалогічності полягає у визначенні внутрішніх та зовнішніх чинників як детермінуючих, в процесі розуміння читачем комунікативного задуму та змісту повідомлення [3, с. 418].
З огляду на принципи цієї методики, можна зауважити, що успішність чи неуспішність комунікативного акту загалом залежить від особи адресата його '''''фізичних''''', '''''психологічних''''' та '''''когнітивних станів''''' [1, с. 106].
Неодмінним елементом проведення ефективного спілкування є [[Міжособові стосунки|міжособистісна]] [[атракція]]. Встановлення психологічного контакту та формування позитивного враження сприяють подоланню критичних установок адресата, зменшують загальний рівень виникнення [[Антипатія|антипатії]] та конфліктних ситуацій. Одним з важливих аспектів проведення ефективного спілкування є встановлення і підтримання контакту з реципієнтом за допомогою невербальних елементів мовлення (пози, жестів), які є важливим елементом лінгвістичних досліджень. Невербальні засоби спілкування є приналежністю індивідуального стилю. Ці елементи кінестетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття та акцентують увагу на змісті інформації, що надходить слуховим каналом, що зумовлює підвищення рівня сприйняття та засвоєння інформації [1, с. 58].
Окремим методом підвищення ефективності спілкування є персоналізоване звертання, що слугує виразним [[Невербальне спілкування|невербальним]] засобом комунікації, стимулює підвищення рівня атракції.
Окрім цього, ефективність повідомлення залежить від його розуміння слухачами. Повідомлення, що містить у собі складні граматичні конструкції, незнайомі терміни, може спричинити порушення процесу сприйняття повідомлення аудиторією. Важливим чинником проведення ефективного спілкування є вплив на реципієнта за допомогою авторитету і влади, психологічним підґрунтям яких, є [[Комунікативна компетентність|компетентність]], [[Професіоналізм (мовознавство)|професіоналізм]], індивідуальна майстерність. Важливими складовими авторитету є довіра та повага [[Аудиторія|аудиторії]] до [[Комунікатор (особа)|комунікатора]], що володіє низкою професійних та особистісних якостей [2, с. 278]. Виступаючи у ролі комунікатора індивіду не бажано перебільшувати значущість ваших особистісних якостей та ділових можливостей. У випадку їх несправдження, навіть якщо на це були об’єктивні причини, може постати незручна ситуація, результатом якої може стати втрата його [[Авторитет|авторитету]] [2, с. 279].
У процесі формування повідомлення адресант повинен зважати на феномен індвидуального когнітивного розуміння, від якого залежить рівень сприйняття та засвоєння інформації, зокрема фонові знання аудиторії, які можуть відрізнятись від фонових знань ініціатора комунікативного акту.
Слухання є невід’ємним елементом комунікації. Ефективне спілкування можливе лише у тому випадку, коли досягається повне взаєморозуміння. Саме на основі слухання встановлюється зворотній зв’язок, що виражається вербальними та невербальними засобами комунікації [1, с. 67]. Відсутність [[Зворотний зв'язок|зворотного зв’язку]] є ще одним бар'єром на шляху міжособистісних комунікацій. Зворотній зв'язок дозволяє визначити рівень сприйняття повідомлення [[Реципієнт (масова комунікація)|реципієнтом]]. Механізм зворотного зв'язку передбачає вміння партнера співвідносити реакції реципієнта з оцінками власних дій, що зумовлює вибір стратегії, корекції власних методів і тактики мовцем, впливає на подальший перебіг комунікації. Окрім цього, велике значення в процесі спілкування має тон голосу. За допомогою [[Інтонація (мовознавство)|інтонації]] може відбуватись зміна змісту повідомлення. Акцентування окремих елементів повідомлення дозволяє деформувати сенс повідомлення [1, с. 66].
''Отож, вивчення та опанування принципів ефективного спілкування є необхідним аспектом досягнення успіху у будь-якій організаційній та соціальній діяльності. Від іллокутивних намірів адресата і його комунікативної мети залежить вибір мовленнєвої стратегії і тактики способу ведення інтеракції з аудиторією конкретним адресатом. Задля проведення ефективного спілкування адресант встановлює [[Прагматика|прагматичні]] [[Пресупозиція|пресупозиції]], що передбачає оцінку мовцем спільного фонду знань, конкретної інформованості, інтересів, думок, поглядів, психологічного стану, особливості характеру і здатності розуміння адресата [3].''
''Невербальні компоненти відіграють важливу роль у процесах організації, перебігу комунікації, впливають на її результат, несучи значну частину комунікативної інформації, вони можуть сприйняти, перешкоджати або навіть унеможливлювати міжособистісне спілкування [1, с. 66].''
''Порушення принципів ведення ефективної комунікації та низька комунікативна компетенція мовця призводить до деформації сенсу повідомлення, виникнення комунікаційних невдач та міжособистісних конфліктів. Проблематика цього питання є відкритою темою для подальших досліджень, що зумовлено відносно невеликим надбанням досліджень стосовно аналізу принципів ефективної комунікації, як предмету вивчення комунікативно-прагматичних аспектів мовлення.''
====== '''Література''' ======
1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: Академія, 2004. 344 с.
2. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління. Київ: Академвидав, 2003. 568 с.
3. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Методи дослідження тексту у сучасній лінгвістиці. Полтава: Довкілля-К, 2008. 711 c.
== Література ==
| |||