Відмінності між версіями «Йоганн фон Менгден»

правопис
(правопис)
(правопис)
1451 року на Вольмарському ландтазі було домовлено, що члени ризького капітулу мають носити орденський одяг й відповідно належати до Ордену. Невдовзі вступив у суперництво з ризьким архієпископом Сильвестром Стодешевером за владу над Ригою. Протистояння завершилося підписанням Кірхгольмського договору, за яким над Ригою встановлювався кондомінімум Лівонського ордену та Ризького архієпископства. 1453 року папа римський [[Миколай V]] затвердив цей договір. Після цього магістр фон Менгден вирішив також посилити владу ордена Ревельське, Езельське і Дерптське єпископства, проте наштовхнувся на спротив місцевих капітулів.
 
Невдовзі невдаволення Кірхгольмським договором висловив ризький магістрат, що звернувся до магістра. В свою чергу фон Менгден прибув до Риги, де зажадав від архієпископа Стодешера відмовитися від прав сюзерена на Ригу. Натомість Стодешер запропонував магистратумагістрату скасувати Кірхольмьский договір ат передати Ризі 1/3 своїх володінь в Курляндському, Езельському і Семигальському єпископствах в обмін на визнання себе одноосібним сюзереном Риги. У 1454 році Кірхольмьский договор було скасовано, а між лицарями Ордену та рижанами почалися сутички за орденський замок в Ризі. Але вже напркиінці того ж року на ландтазі в Вольмарі архієпископ Стодешер і магістр фон Менгден відновили Кірхгольмський договір. Невдовзі магістр визнав усі землі Риги, окрім території навколо орденського замку, яку частково було збільшено.
 
Йоганн фон Менгден підтримав мирні ініціативи архієпископа з огляду на те, що вимушен був основні війська спрямувати на допомогу великому магістру Тевтонського ордена [[Людвіг фон Ерліхсгаузен|Людвігу фон Ерліхсгаузену]] проти якого повстав Прусський союз. Останній спирався на допомогу короля польського і великого князя литовського Казимира IV. Війська Лівонського ордену брали участь у придушенні прусського повстання, а потім у [[Тринадцятирічна війна|Тринадцятирічній війні]] з Польщею та Литвою. Саме завдяки відпримців лівонців було 1457 року відвойовано Кенінгсберг і Мемель, які перед тим захопили литовці. Також магістр фон Менгден спробував залучити на бік Тевтонського ордену королівство Данію, з яким 1455 року було підписано оборонний союз.
1457 року в Вольмарі було підписано 10-річне перемир'я між Ригою, Ризьким архієпископством і Лівонським орденом. Проте того ж року Павло, новий єпископ курляндський, відмовився вступати до Ордену, підтримавши Сильвестра Стодешера. 1459 року Людвіг фон Ерліхсгаузен на дяку за допомогу видав магістру фон Менгдену грамоту, за якою капітул Лівонського ордена сам обирав нового магістра, якого був зобов'язаний затвердити великий магістр Тевтонського ордену. Цією ж грамотою області в північній Естляндії — Хар'янн-Вірланд (Гаррія і Вірляндія) — передавалися під владу лівонського магістра. Втім останнє рішення було у 1459 році скасовано.
 
У 1458 році почалися прикордонні конфлікти, викликані діями князя [[Олександр Васильович Чорторийський|Олександра Чорторийського]], намісника великого князя московського в Псковській республіці, який сплюндрував поселення естів. У відповідь лівонці 1459 року пограбували прикордонні земсліземлі Псковщини. Обопільні рейди відбувалися до 1460 року, що дозволило втрутитися в Лівонські справи Москві. За посередництва великого князя Московського Василя II в пскові було укладено перемир'я на 5 років. Проте невдовзі його було порушено, внаслідок чого почалися нові напади на територію Ордену і псковської республіки. Зрештою 1463 року було укладено 9-річне перемир'я. Спробав представників Москви додати сюди пункт про сплату так званної юр'ївської данини виявилося невдалою (ця умова була прописано доволі розпливчато, що кожна зі сторін трактувало на свій манер). 1469 року магістр Йоганн фон Менгден помер. Його наступником став [[Йоганн Вальдгаун фон Герсе]].
 
== Джерела ==