Геркуланум: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 18:
Близько години дня з жерла Везувію стався потужний викид [[Тефра|вулканічного попелу]], що сформував хмару, яка під впливом вітру почала швидко рухатися на північний схід і незабаром накрила Помпеї і Стабії. Обидва міста поступово опинилися повністю похованими під шаром попелу — настільки великим, що під його вагою обвалилися дахи будинків.
Оскільки Геркуланум лежить на захід від Везувію, перша фаза виверження не завдала йому сильних ушкоджень. Однак переважна більшість городян, стурбованих тим, що відбувається, втекла з міста. Спочатку вважалося, що врятуватися вдалося всім жителям, та потім у місті були виявлені
З настанням темряви виверження не припинилося. Після півночі у бік Геркуланума зі швидкістю близько 100 км/год<ref>[http://www.thomasgransow.de/Neapel/Golf/Ercolano.html Thomas Gransow. Antike Städte am Golf. Herkulanuem]</ref> почали сходити [[пірокластичні потоки]]. Розпечена лава (близько 400 °C)<ref>[http://www.nature.com/nature/journal/v290/n5805/abs/290393a0.html Palaeomagnetic determination of emplacement temperature of Vesuvius AD 79 pyroclastic deposits]</ref> досягла міста близько години ночі, від чого всі, хто ще залишався в місті, загинули. Проте міські споруди досить добре збереглися. Це пояснюється тим фактом, що потік настільки герметично й рівномірно заповнив внутрішні приміщення будинків, що місто на багато століть залишився без доступу повітря, здатного викликати розкладання органічних матеріалів (наприклад, тканини й дерева). Коли вітер змінився і на Геркуланум почав осідати попіл, будівлі вже перебували під високим шаром [[туф]]у, тому покрівлі ряду будинків не обвалилися. Висока температура лави забезпечила випаровування води, завдяки чому збереглися навіть звитки [[папірус]]ів.
| |||