Парадокс Ейнштейна — Подольського — Розена: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
Основою математичного апарату [[квантова механіка|квантової механіки]] є твердження, що стан системи може бути описаний визначеною функцією, яка називається [[хвильова функція|хвильою функцією]]. [[Квадрат (функція)|Квадрат]] модуля цієї функції визначає розподіл імовірностей отримання різних значень аргументів в процесі [[вимірювання]]. Процес вимірювання в квантовій механіці, на відміну від [[класична механіка|класичної]], має суттєву особливість — він завжди впливає на сам об'єкт, та цей вплив принципово не може бути зроблений нескінченно малим. Така властивість вимірювання логічно пов'язана з тим, що динамічні характеристики об'єкта стають визначеними лише в результаті самого процесу вимірювання. Вимірювання змінює хвильову функцію об'єкту, вона стає відмінною від нуля тільки для одного з усіх можливих значень.
Знання хвильової функції дозволяє визначити [[ймовірність|ймовірності]] результатів вимірювання будь-якої фізичної величини. Але в квантовій механіці не всі сукупності величин можуть бути виміряні одночасно. Так, наприклад, згідно з [[принцип невизначеності|принципом невизначеності]] [[координата|координати]] та [[імпульс]] об'єкту не можуть одночасно мати певні значення. Чим з більшою точністю вимірюється координата, тим більш невизначеним стає значення імпульсу та навпаки. Таким чином, в квантовій механіці, опис стану об'єкту здійснюється меншою кількістю величин ніж в класичній, тобто є менш докладним та більш імовірнісним.
Саме така недетерміністичність квантової механіки була джерелом суперечок та причиною її неприйняття. Найбільш визначним опонентом нової теорії був Альберт Ейнштейн, на думку якого квантова механіка не є цілістною теорією, що описує фізичну реальність та повинна мати деякі «приховані» параметри, відповідальні за її ймовірнісний характер. Так, на підставі мисленого експерименту, Ейнштен, Подольский та Розен дійшли висновку про неповноту квантової теорії.
| |||