Ервін Роммель: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Yuriz (обговорення | внесок) правопис |
Yuriz (обговорення | внесок) |
||
Рядок 67:
=== Ранні роки ===
Ервін Ойген Йоганес Роммель народився [[15 листопада]] [[1891]] року в [[Гайденгайм-ан-дер-Бренц|Гайденгаймі]], за 45 км від міста [[Ульм]], у родині простого шкільного вчителя ''Ервіна Роммеля старшого'' (1860—1913); його мати ''
[[Дитинство]] його було не просто бурхливим, а буйним, незважаючи на те, що сам він був слабкою, хворобливою і млявою дитиною. Більшість свого часу він проводив у мріях і не виявляв особливого інтересу до [[Гра#Дитячі ігри|ігор]], [[спорт]]у і дівчат. Але вже в ранньому дитинстві Ервін показав здатність переламати себе, якщо це було потрібно. В юнацтві Ервін раптово позбавився своєї апатії. Він з енергією узявся за навчання, почав розвивати [[Фізична сила|силу]] і [[витривалість]]. Ервін їздив на [[велосипед]]і, [[біг]]ав, займався [[гімнастика|гімнастикою]], грав у [[теніс]], ходив на [[лижі|лижах]], навчився кататися на [[ковзани|ковзанах]]. У 14-літньому віці, Роммель зі своїм товаришем побудували повноцінний [[планер]], який зміг літати на короткі відстані. У ньому поступово закріпилося багато рис, які помітно відрізняли Ервіна від товаришів у майбутньому: віра у свої сили, [[Моральна стійкість|стійкість]], [[завзятість]], [[прагматизм]], [[вірність]] і [[Бережливість|ощадливість]]. Він постійно ставив перед собою складні завдання і з непереборною завзятістю добивався успіху<ref name="Митчем, 27">Митчем Сэмюэль У. Величайшая победа Роммеля — М.:: ACT, 2002. стор.27</ref>.
Рядок 73:
Ервін Роммель був відкритою, навіть трохи простуватою людиною, і залишався такою до самої смерті. Матеріальна сторона життя його майже не цікавила. Багато років по тому, коли його книга стала [[бестселер]]ом, здивувався розмірами свого [[Банківський рахунок|банківського рахунку]] та новими надходженнями<ref name="Митчем, 27"/>.
З дитинства Роммель планував стати [[інженер]]ом, і все життя демонстрував надзвичайні технічні здібності, але, в липні [[1910]] року, несподівано для усієї родини, вступив на службу в армію. Військові терени Роммель вибрав всупереч волі батька, який походив з сім'ї спадкових вчителів і хотів, щоб його син також продовжував сімейну традицію.
[[19 липня]] [[1910]] року молодий Ервін зарахований [[фанен-юнкер]]ом у 124-й (6-й Вюртемберзький) [[піхотний полк]] у [[Штутгарт]]і. Через три місяці служби Роммель отримав звання [[капрал]]а, а ще через півроку — [[унтер-офіцер]]а. У березні 1911 року Роммель вступив до військового училища в Данцигу (сьогодні [[Гданськ]]), щоб стати офіцером. Він не був найкращим учнем у своєму класі і навіть вважався трохи незграбним, але вражав офіцерів своєю [[увага|увагою]], [[ентузіазм]]ом, [[Сила волі|силою волі]], а також розумом, твердістю характеру і винятковим почуттям обов'язку. Водночас, заняття в академії викликали в нього непоборну нудьгу; зубріння і нескінченні повторення пройденого матеріалу виводили його із себе. Про своїх однокурсників Роммель згадувати не любив. Закінчив [[військове училище]] і повернувся в 124-й полк до Штутгарта, де [[27 січня]] [[1912]] йому було присвоєне військове звання [[лейтенант]]а.
| |||