Коржі (Київська область): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta14) |
м →Історія: оформлення, доповнення Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 51:
== Історія ==
Починалася історія села дуже давно. Про це свідчать [[археологія|археологічні]] пам'ятки.▼
=== Археологічні пам'ятки ==
▲
У [[1982]] році в Коржівській школі створювався [[краєзнавство|історико-краєзнавчий]] [[музей]], який став осередком вивчення історії села. Один із експедиційних загонів очолював [[кандидат історичних наук]] Післярій Іван Опанасович. У результаті розкопок були відкриті [[слов'яни|слов'янські]] поселення [[VI століття|VI]] — [[IX століття]], а також знайдені археологічні пам'ятки епохи [[мезоліт]]у, [[епоха бронзи|епохи бронзи]] ([[ІІІ тисячоліття до н.е.|ІІІ]] — [[І тисячоліття до н.е.]]) та [[епоха заліза|епохи раннього заліза]] ([[VI ст. до н.е.|VI]] — [[III ст. до н.е.]]). Є знахідки із [[Скіфи|скіфських]] поселень.
=== Козацький період ===
На час заснування села річка Трубіж була судноплавною (ширина русла до 2 км). Про це свідчать численні знахідки: монети, якорі, козацькі люльки. Наявність піщаних ґрунтів, води, лісу сприяли розселенню людей на березі річки.
Рядок 61 ⟶ 66:
Перша письмова згадка про село датується початком XVIII століття.
У списку [[Баришівська сотня|Баришівської сотні]] згадується, що
У 1890 році у виданому в Полтаві «Сборнику по хозяйственной статистике Переяславського уезда» опубліковані дані про Баришівську волость, де читаємо: « В селі Коржі нараховувалось 84 господарства, населення 408 чоловік, в тому числі чоловіків 197, з них грамотних 8, жінок — 2, коней 46, волів 91, корів 106».▼
Про належність до козацької сотні свідчать прізвища жителів села: Житник, Великоіваненко (у списку Баришівської сотні числилися козаки Іван Великий та Житник, згадується і якийсь невідомий козак із с. Коржів з Діаментовських козаків), Куценко, Чайка.▼
=== 19 - початок 20 століття ===
▲Є свідчення про козацьку добу. У книзі «Описи козацького намісництва XVII ст.» говориться: «Більшість поселень ділилися за двома адміністративними системами: сотенно — повітовою та повітовою. Баришівка і більшість населених пунктів входили до Остерського повіту. Козаки Баришівської сотні належали до Переяславського полку. В сотню, крім містечка Баришівки, входили села: Ядлівка, Гостролуччя, Рудницьке, Селище, Бзів, Сулимівка, Мала Стариця, дєрєвні (села без церков): Дернівка , Коржі».
Період після ліквідації [[Гетьманщина|Гетьманщини]] російським імперським урядом та втратою незалежності характеризувався масовим закріпаченням селянства, що тривав до 1861 року.
▲Про належність до козацької сотні свідчать прізвища жителів села: Житник, Великоіваненко (у списку Баришівської сотні числилися козаки Іван Великий та Житник, згадується і якийсь невідомий козак із с. Коржів з Діаментовських козаків), Куценко, Чайка.
У [[1890]] році у виданому в Полтаві «Сборнику по хозяйственной статистике Переяславського уезда» опубліковані дані про [[Баришівська волость|Баришівську волость]], де написано:
▲
=== Голодомор ===
Після поразки [[Українська революція|Української революції]] та остаточного встановлення радянської влади, розпочинається терор проти місцевого селянства, зокрема заможних мешканців. Піком репресій та геноциду був [[Голодомор]] [[1932]]-[[1933]] років, проведений радянським урядом у відповідь на опір примусовій [[Колективізація|колективізації]].
За свідченнями очевидців трагедії 1932-1933 років у селі, де було 110 дворів, голодною смертю загинуло 20 осіб. У 2005 році на основі свідчень місцевих жителів Рябоконь П.Ф., 1918 р.н.; Коби О.В., 1921 р.н.; Чайки Є.Н.,1918 р.н.; Строль П.П., 1922 р.н. було укладено мартиролог жителів села Коржі-жертв Голодомору Мартиролог жителів с. Коржі – жертв Голодомору 1932-1933 років. Зокрема встановлено імена: сім'я Григорія Коби, у тому числі 3 дітей, Коба Микола – дитина, Коба Палажка Прокопівна і її 3 дітей, Бородавка Ганна, Рябоконь Михайло, Великоіваненки Оришко і Сашко, Бородовка Яким, Куценко Роман, Сова Петро, Івченко Олексій і його син Іван<ref>[[Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні]]: Київська область. — «Буква», 2008. - с. 39-40</ref>.
=== Повоєнний період ===
До 1971 року на
Розпочато будівництво Семенівської свинофабрики у 1971 році. Пусковий промисловий комплекс введений в експлуатацію в 1973 році, повністю з будівництвом племферми і житлового селища в 1974 році. За первісним проектом потужність свинофабрики повинна була складати 36,5 тисяч голів відгодівлі з поступовим доведенням її до 108 тисяч голів.
| |||