Вікіпедія

Чорнобильська катастрофа: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
SW (обговорення | внесок)
418 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 22:
'''Чорно́бильська катастро́фа''' — [[техногенна катастрофа|техногенна]] [[екологічна катастрофа|екологічно]]-[[гуманітарна катастрофа|гуманітарна]] [[катастрофа]], спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку [[Чорнобильська атомна електростанція|Чорнобильської атомної електростанції]], розташованої на території [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]], в ніч на [[26 квітня]] [[1986]] року.
 
Руйнування мало вибуховий характер, [[Ядерний реактор|реактор]] було повністю зруйновано і в довкілля було викинуто велику кількість [[Радіоактивність|радіоактивних]] речовин. Відбувся викид потужністю в 300 [[Ядерне бомбардування Хіросіми|Хіросім]].<ref name="СРСР. Крушение">Документальний фільм: «''СРСР. Крушение''» Рік: ''2011''. Країна: ''Росія''. Режисер: ''Анастасія Попова, Александр Прохоренков, А. Смірнов.''<br/> В головних ролях: ''Дмитро Кисельов, Михайло Горбачов, Борис ЕльцинЄльцин, Віктор ЧерномирдинЧерномирдін, Леонід Кравчук, Єгор ЛигачевЛігачов, Ніколай Рижков, Генадій Бурбуліс, Анатолій Чубайс, Анатолій ЧерняевЧерняєв''</ref> На думку багатьох людей, зокрема тодішньої голови [[Президія Верховної ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]] [[Шевченко Валентина Семенівна|Валентини Шевченко]], ця подія та офіційна реакція на неї, що була продемонстрована у [[Москва|Москві]], стала однією з причин розпаду [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]].
 
== Загальні дані ==
Рядок 45:
На [[25 квітня]] [[1986]] року була запланована зупинка 4-го енергоблока Чорнобильською АЕС для чергового обслуговування. Було вирішено використовувати цю можливість для проведення ряду випробувань. Мета одного з них полягала в перевірці проектного режиму, що передбачає використання [[Інерція|інерції]] [[Турбіна|турбіни]] [[Електричний генератор|генератора]] для живлення систем реактора в разі втрати зовнішнього електроживлення.
 
Випробування мали проводитися на потужності 700 [[Ват|МВт]], але за наказом Анатолія Дятлова при зниженні потужності до 200 МВт, вона впала до 30 МВт. При швидкому зниженні потужності, і подальшій роботі на рівні 30&nbsp;— 200 МВт почало посилюватися отруєння активної зони реактора [[Ізотопи|ізотопом]] [[Ксенон|Ксенону-135]]. Для того, щоб підняти потужність, з активної зони витягали частину керуючих стержнівстрижнів.
 
Після досягнення 200 МВт були включені два додаткові насоси, які мали служити навантаженням для генераторів під час експерименту. Величина потоку води через активну зону на деякий час перевищила допустиме значення. В цей час для підтримки потужності операторам довелося ще більше підняти стержністрижні. При цьому, оперативний запас реактивності виявився нижчим за допустимий, але персонал реактора про це не знав.
 
О 1:23:04 почався експеримент. У цей момент жодних сигналів про несправності або про нестабільний стан реактора не було. Через зниження обертів насосів, підключених до «вибігаючого» генератора і позитивного парового коефіцієнта реактивності, почалася тенденція до збільшення потужності (вводилася позитивна реактивність), проте система управління успішно цьому протидіяла. О 1:23:40 оператор натиснув кнопку [[аварійний захист|аварійного захисту]]. Точна причина цієї дії оператора невідома, існує думка, що це було зроблено у відповідь на швидке зростання потужності. Проте [[Дятлов Анатолій Степанович|Анатолій Дятлов]] (заступник головного інженера станції з експлуатації, що були у момент аварії в приміщенні пульта управління 4-им енергоблоком) стверджує в своїй книзі, що це було передбачено раніше на інструктажі і зроблено в штатному (а не аварійному) режимі для глушіння реактора разом з початком випробувань з «вибігу» турбіни, після того, як стержністрижні автоматичного регулювальника потужності підійшли до низу активної зони. Системи контролю реактора також не зафіксували зростання потужності аж до включення аварійного захисту.
 
Керуючі і аварійні стержністрижні почали рухатися вниз, занурюючись в [[Активна зона|активну зону реактора]], але через декілька секунд теплова потужність реактора стрибком зросла до невідомо великої величини (потужність зашкалювала на всіх вимірювальних приладах). Сталися два вибухи з інтервалом в декілька секунд, в результаті яких реактор був зруйнований. Про точну послідовність процесів, які призвели до вибухів, не існує точних даних. Загально визнано, що спочатку стався [[неконтрольований розгін реактора]], в результаті якого було зруйновано декілька [[Тепловидільний елемент|ТВЕЛів]]. Це викликало порушення герметичності технологічних каналів, в яких були розташовані ці ТВЕЛи. [[Пара]] з пошкоджених каналів потрапила в міжканальний реакторний простір. В результаті там різко зріс тиск, що викликало відрив і підйом верхньої плити реактора, крізь яку проходять всі технологічні канали. Це призвело до масового руйнування каналів, скипанню одночасно у всьому об'ємі активної зони і викиду пари назовні&nbsp;— це був перший вибух (паровий).
 
Щодо подальшого протікання аварійного процесу і природи другого вибуху, що повністю зруйнував реактор, немає об'єктивних зареєстрованих даних і можливі лише гіпотези. За однією з них, це вибух хімічної природи, тобто вибух [[Водень|водню]], який утворився в реакторі при високій температурі в результаті [[Пароцирконієва реакція|пароцирконієвої реакції]] і ряду інших процесів. За іншою гіпотезою, це вибух [[Ядерний вибух|ядерної природи]]<ref>[http://nsu.ru/materials/ssl/text/metodics/andreev.html ''Чернобыльские зарисовки''] Ю.&nbsp;Б.&nbsp;Андреев {{ref-ru}}</ref>, тобто тепловий вибух реактора в результаті його розгону на швидких нейтронах, викликаного повним зневодненням активної зони. Великий позитивний паровий коефіцієнт реактивності робить таку версію аварії цілком вірогідною. Нарешті, існує версія, що другий вибух&nbsp;— теж паровий, тобто продовження першого; за цією версією всі руйнування викликав потік пари, викинувши з шахти значну частину [[графіт]]у і палива. А піротехнічні ефекти у вигляді «феєрверку» вилітаючих, розпечених фрагментів, які спостерігали очевидці, це результат «виникнення [[Пароцирконієва реакція|пароцирконієвої]] та інших хімічних екзотермічних реакцій»<ref name=expert>Інформація про аварію на Чорнобильській АЕС і її наслідки, підготовлена для Магате". «Атомная енергия», №&nbsp;5, листопад 1986&nbsp;р.{{ref-ru}}</ref>.
Рядок 85:
 
==== «Кінцевий ефект» ====
Ще небезпечнішою була помилка в конструкції керувальних стержнівстрижнів. Для керування потужністю ядерної реакції в активну зону вводяться стержністрижні, що містять речовину, що поглинає [[нейтрон]]и. Коли стерженьстрижень виведений з активної зони, в каналі залишається [[вода]], яка теж поглинає нейтрони. Для того, щоб усунути негативний вплив цієї води, в РБМК під стержнямистрижнями були розташовані витискувачі з [[графіт]]у. Але при повністю піднятому стержністрижні під витискувачем залишався стовп води висотою 1,5 метра. (Скорочений на 1,5 метра витискувач використовувався з економічних причин&nbsp;— він робив можливим зменшити висоту підреакторного приміщення.)
 
При русі стержнястрижня з верхнього положення, у верхню частину зони входить поглинач і вносить негативну [[реактивність]], а в нижній частині каналу графітовий витискувач заміщає воду і вносить позитивну реактивність. У момент аварії нейтронне поле мало провал в середині активної зони і два максимуми&nbsp;— у верхній і нижній її частині. При такому розподілі поля, сумарна реактивність, що вноситься стержнямистрижнями, протягом перших трьох секунд руху була позитивною. Це так званий «[[Кінцевий ефект]]», унаслідок якого спрацьовування аварійного захисту в перші секунди збільшувало потужність, замість того щоб одразу зупинити реактор.
 
=== Помилки операторів ===
Рядок 107:
 
=== Роль оперативного запасу реактивності ===
[[Файл:RBMK Reaktor ChNPP-4.PNG|thumb|350px|Глибини занурення керуючих стержнівстрижнів (в сантиметрах) о 1:22<ref name=zvitt />]]
Для підтримки постійної потужності реактора (тобто нульової [[Реактивність ядерного реактора|реактивності]]) при малому [[Оперативний запас реактивності|оперативному запасі реактивності]] необхідно майже повністю витягати з активної зони керуючі стрижні. Така конфігурація (з витягнутими стрижнями) на реакторах [[РБМК]] була небезпечна з кількох причин:
* важкого забезпечення однорідності енерговиділення в активній зоні;
Рядок 212:
{{text|«Суворо перевірялися списки пасажирів. Мені доручили евакуювати учнів СПТу №8. Ми їх вивозили до станції Янів, але там довго не було потяга, а діти не хотіли чекати в приміщенні вокзалу - стояла нестерпна спека. І ті дві години, негативно вплинули на їх здоров’я.»}}
 
Зі спогадів Людмили ХаритоновноїХаритонової:
{{text|«Трагічним було прощання з домашніми тваринами: котами, собаками. Кицьки, витягнувши хвости, заглядали в очі людям, нявчали, собаки вили, прориваючись до автобусів. Але братися тварин категорично заборонялося. В них була дуже радіоактивна шерсть.»}}
Рядок 254:
Інертні гази розсіялися в [[Атмосфера Землі|атмосфері]] і не вносили вкладу до забруднення прилеглих до станції регіонів. Забруднення було дуже нерівномірним, воно залежало від напряму вітру в перші дні після аварії. Найсильніше постраждали області, в яких в цей час пройшов [[дощ]]. Велика частина стронцію і плутонію випала в межах 100 кілометрів від станції, оскільки вони містилися в основному в більших частках. Йод і цезій поширилися на ширшу територію.
 
З точки зору дії на населення в перші тижні після аварії найбільшу небезпеку становив радіоактивний йод, що має порівняно малий [[період напіврозпаду]] (вісім днів) і [[телур]]. В наш час{{коли}} (і в найближчі десятиліття) найбільшуНайбільшу небезпеку становлять ізотопи [[стронцій|стронцію]] і [[цезій|цезію]] з періодом напіврозпаду близько 30 років. Найбільші концентрації [[Цезій-137|цезію-137]] виявлені в поверхневому шарі ґрунту, звідки він потрапляє в рослини і [[Гриб (плодове тіло)|гриби]]. Зараженню також піддаються [[комахи]] і [[тварини]], які ними харчуються. Радіоактивні ізотопи [[плутоній|плутонію]] і [[Америцій|америцію]] збережуться в ґрунті протягом сотень, а можливо і тисяч років, проте їх кількість не становить загрози.
 
У містах основна частина небезпечних речовин накопичувалася на рівних ділянках поверхні: на лугах, дорогах, дахах. Під впливом вітру і дощів, а також в результаті діяльності людей, ступінь забруднення сильно знизився і зараз рівні радіації в більшості місць повернулися до фонових значень. У сільськогосподарських районах в перші місяці радіоактивні речовини осідали на листі рослин і на траві, тому зараженню піддавалися травоїдні тварини. Потім радіонукліди разом з дощем або опалим листям потрапили в ґрунт, і зараз вони потрапляють в сільськогосподарські рослини, в основному, через коріння. Рівні забруднення в сільськогосподарських районах значно знизилися, проте в деяких регіонах кількість цезію в [[молоко|молоці]], ще може перевищувати допустимі значення. Це стосується, наприклад, [[Гомельська область|Гомельської]] і [[Могильовська область|Могильовської]] областей в Білорусі, [[Брянська область|Брянської області]] в Росії, [[Житомирська область|Житомирської]] і [[Рівненська область|Рівненської областей]] в Україні.
Рядок 269:
 
=== Вплив аварії на здоров'я людей ===
[[Ґрінпіс]] і міжнародна організація «[[Лікарі світу за запобігання ядерної війни|Лікарі проти ядерної війни»]] стверджують<ref name=greenpeace>[http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/4917526.stm Greenpeace rejects Chernobyl toll]{{ref-en}}</ref>, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч осіб, в Європі зафіксовано 10 000 випадків {{не перекладено|Вроджена паталогіяпатологія|вроджених патологій|en|Congenital abnormality}} в новонароджених, 10 000 випадків [[Рак щитоподібної залози|раку щитоподібної залози]] і очікується ще 50 тисяч. За даними організації [[Союз «Чорнобиль»]], з 600 000 ліквідаторів 10&nbsp;% померло і 165 000 стало [[Інвалідність|інвалідами]].
 
Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно (сумарна кількість загиблих від наслідків радіації становить близько 600 000 осіб) . Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Визначення того, яка частина захворювань з'явилася наслідком аварії&nbsp;— вельми складне завдання для [[Медицина|медицини]] і [[Статистика|статистики]]. Вважається<ref name=legacy>[http://iaea.org/Publications/Booklets/Chernobyl/chernobyl.pdf Chernobyl's Legacy: Summary Report.] Висновки Чорнобильського Форуму.{{ref-en}}</ref>, що більша частина смертельних випадків, пов'язаних з дією радіації, була або буде викликана [[Карцинома|онкологічними захворюваннями]].
Рядок 428:
* Книга [[Марія Мицьо|Марії Мицьо]] «Полиновий ліс. Хроніки Чорнобиля».
* «[[Повернення до Прип'яті]]»&nbsp;— драма квебекського драматурга [[Філіпп Ландрі|Філаппа Ландрі]], яка отримала високу оцінку канадських театралів<ref>http://voir.ca/nouvelles/actualite-en-arts-de-la-scene/2012/03/01/les-prix-rideau-awards-annoncent-les-finalistes-de-cette-annee/</ref><ref>http://umoloda.kiev.ua/number/2125/164/75721/</ref>.
* Акатов В. "[[Точка неповернення»]]. Записки ліквідатора. Це по суті записки людини, яка пройшла через одну з найбільшіхнайбільших трагедій в історії людства&nbsp;— Чорнобильська ядерна катастрофа. Всього лишьлише один рік з життя Петра Русенко иі вместеразом сз тімтим всявсе егойого життя, переплетенапереплетене з долею країни ита народу.
* Алексієвич С. «[[Чорнобильска молитва: хроніка майбутнього]]». У книзі Світлани Алексієвич перед нами постають історії реально існуючих людей, які пройшли через весь жах катастрофи: евакуацію, хвороб та втрату близьких. Кожен житель Чорнобиля був прив'язаний до тієї події, і книга відображає не придумані сюжети, а реальні події в житті реальних людей.
* Вознесенська Ю. "[[Зірка Чорнобиль»]]. Пронизливий роман знаменитої православної письменниці Юлії Вознесенської розповідає про долю трьох сестер, чиї життя перекреслила Чорнобильська катастрофа.
Рядок 459:
* Популярний британський електронний проект Delphic зняв в зоні відчуження кліп на одну з пісень. Режисер сконцентрувався не на занедбаних місцях, а на жителях, які продовжували жити поруч з Прип'яттю і в прилеглих до чорнобильської зони населених пунктах.
* [[Девід Бові|Девід Боуї]] «Time Will Crawl'''»'''. Ця пісня присвячена темі забруднення і руйнування планети промисловістю. За словами самого музиканта, на створення композиції його надихнула саме катастрофа на ЧАЕС.
* ЕвгенійЄвгеній Хмара&nbsp;— «Chernobyl Disaster». Відомий композитор присвятив мелодію ЧернобилюЧорнобилю і зняв кліп в зоні відчуження.
* Український електро-фольк гурт [[ONUKA|«ONUKA]]» присвятив Чорнобильської трагедії цілий міні-альбом «Vidlik». У кліпі до пісні [[ONUKA|«]]1986» використані розмови диспетчерів в перші кілька хвилин після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС.
 
Рядок 508:
| video1 = [https://youtube.com/watch?v=CJNiAJ_P3kI Віртуальна реальність Чорнобиля: до зони, не виходячи з дому]
| video2 = [http://bbc.com/ukrainian/multimedia/2016/04/160425_chornobyl_cartoon_ag Аварія на ЧАЕС: спогади ліквідатора]
| video3 = [https://youtube.com/watch?v=H3o8NvuUXl0 «Нема дозиметра — нема радіації»: подорожі чорнобильскогочорнобильського сталкера]
| video4 = [https://youtube.com/watch?v=i7i-9SJHiuo Колишня жителька Чорнобильщини провідала рідну хату]
| video5 = [https://youtube.com/watch?v=GmEMhs-N32o Історія баби Гані з-під Чорнобиля]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорнобильська_катастрофа