[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TeoBot (обговорення | внесок)
м checkwiki за допомогою AWB
Нові відомості, вікіфікація
Рядок 35:
}}
'''Воро́неве'''   [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Коростенський район|Коростенському районі]] [[Житомирська область|Житомирської області]]. Населення становить 166 осіб.
 
== Історія ==
У сучасному селі Вороневому проживають представники роду Пашиничів древніх, які оповідають про те, що поселення назване тому, що засноване втікачем з обложеного і спаленого міста, який був «паленою вороною», тобто обгорів і був чорний, як ворон. Цей утікач роду Пашиничів заснував поселення Вороневе, бо утік з палаючого міста, у вогні пожежі якого обгоріли його одяг, волосся, сам був чорний, як «палена ворона». (Джерело - стаття С. КОРОЛЬОВА) „Спалення Іскоростеня княгинею Ольгою 946 року було великою і грізною подією в землі Дерев. Подією, яка відклалася в пам'яті сучасників древлянської трагедії, передавалася їх нащадками як достовірне сказання родової і племінної історії. Стародавнє сказання відоме в поселеннях навколо сучасного Коростеня - Пашинах, Син гаях, Бехах, Білошичах (Щорсівці), де проживають нащадки тих хто боронив місто від підступної київської княгині.
У [[1906]] році село [[Іскоростська волость|Іскоростської волості]] [[Овруцький повіт|Овруцького повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. Відстань від повітового міста 36 верст, від волості 8. Дворів 79, мешканців 370<ref name="Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.">[http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf Список населених місць Волинської губернії.&nbsp;— Житомир: Волинська губернська типографія, 1906.&nbsp;— 219 с.]</ref>.
Сказання відоме хранителям народної історії також на Народиччнні, Овручченні, Словечанщині, Олевщині, де проходила Ольга з дружиною. Оповідь про спалення міста Іскоростеня відома в таких деталях: Ольга просила дати від кожного дому по три голуби і горобці - птахів, які в древлянських будівлях гніздилися під стріхами, в голуб'ятниках.
 
Коли древляни дали данину птахами, Ольга наказала воїнам до ніжок птахів прив'язати тритуки, що ледь-ледь жевріли потаємним вогнем, загорнути їх хусточками і пустити птахів у надвечір'я до гнізд. Так спалахнув Іскоростень, запалений потаємним вогнем Ольги, вогнем -підступником, що причаївся як грізна сила у маленьких грибках - трутовиках.
У сучасному селі Вороневому проживають представники роду Пашиничів древніх, які оповідають про те, що поселення назване тому, що засноване втікачем з обложеного і спаленого міста, який був «паленою вороною», тобто обгорів і був чорний, як ворон. Цей утікач роду Пашиничів заснував поселення Вороневе, бо утік з палаючого міста, у вогні пожежі якого обгоріли його одяг, волосся, сам був чорний, як «палена ворона». (Джерело -&nbsp;— стаття С. КОРОЛЬОВА) „Спалення"Спалення Іскоростеня княгинею Ольгою 946 року було великою і грізною подією в землі Дерев. Подією, яка відклалася в пам'яті сучасників древлянської трагедії, передавалася їх нащадками як достовірне сказання родової і племінної історії. Стародавнє сказання відоме в поселеннях навколо сучасного Коростеня -&nbsp;— Пашинах, Син гаях, Бехах, Білошичах (Щорсівці), де проживають нащадки тих хто боронив місто від підступної київської княгині.
Сказання відоме хранителям народної історії також на Народиччнні, Овручченні, Словечанщині, Олевщині, де проходила Ольга з дружиною. Оповідь про спалення міста Іскоростеня відома в таких деталях: Ольга просила дати від кожного дому по три голуби і горобці -&nbsp;— птахів, які в древлянських будівлях гніздилися під стріхами, в голуб'ятниках.
Коли древляни дали данину птахами, Ольга наказала воїнам до ніжок птахів прив'язати тритуки, що ледь-ледь жевріли потаємним вогнем, загорнути їх хусточками і пустити птахів у надвечір'я до гнізд. Так спалахнув Іскоростень, запалений потаємним вогнем Ольги, вогнем -підступником, що причаївся як грізна сила у маленьких грибках -&nbsp;— трутовиках.
Місто загорілося одночасно, і гасити його не було можливості. В пам'яті багатьох поколінь живе народне сказання, з якого окремі фрагменти мені вдалося виявити. Коли місто запалало, древляни відкрили важкі ворота і стали вибігати, рятуючись від вогню. Багато хто загинув, потрапив у полон, частина втікачів врятувалася.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Посилання ==