Обзервер: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
м вікіфікація
Рядок 10:
| власник = [[Guardian Media Group]]
| видавець = [[Guardian News & Media]]
| головний редактор = [[Джон МулхолландМалголанд]] (John Mulholland)
| політична належність = [[Лейбористська партія (Велика Британія)|лейбористи]]
| мова = [[англійська]]
Рядок 20:
| веб-сторінка = [http://observer.theguardian.com/ observer.theguardian.com]
}}
'''The Observer''' ({{langIPA-en|əbˈzɜːvə|lang}}, {{lang-uk|«Спостерігач», «Оглядач»}}) — [[Велика Британія|британська]] щотижнева [[газета]], яка виходить щонеділі. Це перша ій найстаріша недільна [[газета]] у світі. [[1993]] року була придбана іншим великим [[Видання|виданням]] — щоденною газетою ''[[The Guardian]]''.
 
== Історія ==
Рядок 36:
=== XX ст. ===
 
Після смерті Фредеріка у [[1905 році]] газету купив магнат [[{{не перекладено|Альфред ХармсвортГармсворт|лордАльфред Гармсворт|en|Alfred Harmsworth, 1st Viscount Норткліф]]Northcliffe}}. Він призначив Джеймса ЛуісаЛуїса Гарвіна редактором. Гарвін перетворив газету у орган політичного впливу та збільшив наклад із 5000 до 40 000 примірників. Проте погляди Норткліфа розійшлися з поглядами Гарвіна, і Нотркліф продав газету [[Вільям Алдорф Астор|лорду Астору]], який передав її своєму синові чотири роки потому.
Астори віддали контроль над газетою Гарвіну. Він зміг збільшити [[наклад]] вже до 200 000 примірників у роки між світовими війнами. [[Газета]] була незалежною, але підтримувала партію [[торі]]. Згодом це призвело до конфлікту Гарвіна з [[Девідом Валдофом]], сином [[лорда Астора]]. У 1942 році Гарвіна звільнили з поста редактора.
 
У [[1948]] році [[Девід Валдорф]] став редактором газети. Він залишався на цій посаді 27 років, і за цей час [[газета]] завоювала довіру читачів. На її сторінках друкувались [[Джордж ОруеллОрвелл]], [[Пол Дженнінгс]] та інші відомі автори. [[Газета]] стала першим національним виданням, що протистояло урядові у питанні [[Суецька криза|Суецької кризи]], що коштувало їй втрати багатьох читачів. У 1977 році газету купує американськая корпорація [[ARCO]], яка у 1981 році продає її компанії [[Lonrho]].
З червня 1993 року The Observer стає частиною [[Guardian Media Group]] і перетворюється із окремої газети у недільний випуск британського якісного видання [[The Guardian]].
 
Рядок 50:
8 січня [[2006]] року ''The Observer'' вслід за щоденною газетою ''[[The Guardian]]'' перейшла на компактний формат [[Berliner|берлінер]].<ref name="GuardianObserverRelaunch1">[http://www.theguardian.com/media/2005/dec/19/theobserver.pressandpublishing Observer announces relaunch date], accessed 27 February 2007</ref><ref name="GuardianObserverRelaunch2">[http://www.theguardian.com/gnm-archive The archive&nbsp;— summary of holdings], accessed 27 February 2007</ref>
24 жовтня [[2007]] року газету очолив нинішній [[редактор]] [[{{не перекладено|Джон Мулхолланд]]Малголанд|Джон Малголанд|en|John Mulholland (journalist)}}.<ref name=guardian-20080103>{{cite news|url=http://www.theguardian.com/media/2008/jan/03/theobserver.pressandpublishing|title=Mulholland reshapes Observer team|author=Stephen Brook|work=The Guardian |location=UK |date=3 January 2008|accessdate=17 February 2008 }}</ref>
 
На початку [[2010]] року [[газета]] оновила свій [[стиль]]. «Розділ „Новини“, який буде розглядати ділові та особисті фінанси, також стане домівкою для нового розділу „Сім днів“, пропонуючи повний огляд головних новин минулого тижня з [[Велика Британія|Великої Британії]] і по всьому світу, а також буде зосереджуватися на більш глибокому аналізі і коментарях».<ref>[http://www.theguardian.com/help/insideguardian/2010/feb/21/new-observer Guardian.co.uk]</ref>
Рядок 96:
 
Журналісти газети ''The Observer'' вигравали ряд нагород:
* «[[Інтерв'юер]] року» ([[Лін Барбер]], [[2002]]; [[Sean O'Hagan (journalist)|Шон О'ХаганГаган]], 2003; [[Рейчел Кук]], [[2006]]; [[Кріссі Ілі]] <small>(freelance for ''Observer'' and ''Sunday Times'' magazine)</small>, [[2008]])
* «[[Критик]] року» ([[Джей Рейнер]], [[2006]]; [[Філіп Френч]], [[2009]]).