Нісібіський мирний договір (298): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
||
Рядок 6:
У 230-х — 280-х роках зовнішня політика Сасанідів на заході була в цілому успішною, чому неабиякою мірою сприяла [[Криза Римської імперії у III столітті|криза]], яку переживала Римська імперія. Однак після вступу на престол імператора [[Діоклетіан|Діоклетіана]] ситуація в Римській державі стабілізувалася<ref>Зелинский Ф. Ф. Римская империя. СПб., 1999. С. 385, 388.</ref>, що створило передумови для успішної боротьби з перськими вторгненнями на територію імперії<ref name="autogenerated3">Dignas B., Winter E. Rome and Persia in Late Antiquity. Neighbours and Rivals. Cambridge, 2007. P. 31.</ref>.
В [[296|296 році]] перський [[Цар царів|шаханшах]] [[Нарсе]] вторгся на територію Вірменії, вигнавши звідти [[Тірдат III|Тірдата III]], а потім — у східні провінції Римської імперії<ref name="autogenerated4">[http://www.bbkl.de/t/trdat_iv.shtml Bruno W. Häuptli. Trdat III // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon]</ref>. Проти Нарсе була спрямована армія на чолі з імператором [[Галерій|Галерієм]]<ref>Евтропий. Краткая история от основания Города. IX. 24; 25. 1.</ref>. В одній з битв у [[297|297 р.]] римляни зазнали серйозної поразки, що змусило їх стягнути на східний кордон додаткові частини з [[Дунай|Дунаю]] і з [[Іллірія|Іллірії]]<ref>Евтропий. Краткая история от основания Города. IX. 25. 1.</ref>, а також закликати на допомогу вірменські війська. У 298 р. у вирішальній [[Битва при Саталі (298)|битві при Саталі]] у Вірменії армія Галерія завдала персам нищівної поразки; крім того, в руки римлян потрапили члени царської сім'ї і обоз<ref>Евтропий. Краткая история от основания Города. IX. 25; Фест. Бревиарий римской истории. XIV. 5; XXV. 2 — 3; Орозий. История против язычников. VII. 25. 11</ref>. В результаті Нарсе був змушений піти на мирні переговори<ref>[//ru.wikipedia.org/wiki/
== Учасники переговорів ==
Рядок 35:
Одним із наслідків укладання Нісібіського договору стало визнання обома державами суверенітету Вірменського царства, порушеного персами в ході війни 296-298 років<ref>[http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000003/st10.shtml История Древнего мира. том 3. Упадок древних обществ. Лекция 9: Закавказье и сопредельные страны между Ираном и Римом. Христианизация Закавказья.]</ref>, і визначення кордонів Вірменії.
У той же час Нісібіський договір 298 року з самого початку фактично був перемир'ям, оскільки Сасаніди пішли на його підписання під тиском обставин і не могли змиритися з посиленням римських позицій в [[Месопотамія|Месопотамії]] та Закавказзі. У зв'язку з цим обидві сторони готувалися до подальшого продовження збройної боротьби за панування в Передній Азії<ref>The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars (AD 226—363). A Documentary History / Comp. and ed. by M.H. Dodgeon and S.N.C. Lieu. L. — N.Y., 2005. P. 3.</ref>. Так, саме в роки, що пішли за Нісібіським договором, римлянами була посилена стратегічно важлива лінія укріплень на кордоні з Месопотамією по лінії [[Дамаск]] — [[Пальміра]] — Сура (так звана ''[[Дорога Діоклетіана|Strata Diocletiana]]''). Під впливом Риму [[Царство Іберія]] в [[330|330 році]] прийняла християнство, об'єктивно ставши ще одним союзником імперії в Закавказзі<ref>[//ru.wikipedia.org/wiki/
У військово-історичному аспекті Нісібіський договір 298 року ознаменував завершення першого етапу [[Римсько-персидські війни|римсько-перських воєн]]<ref>Дмитриев В. А. «Всадники в сверкающей броне»: Военное дело сасанидского Ирана и история римско-персидских войн. СПб., 2008. С. 182—185.</ref>.
| |||