Монастир святого Іоана Хрестителя (Серрес): відмінності між версіями

Монастир заснований [[1270]] року отцем Іоаннікієм, єпископом Зіхні. Близько 1300 року обитель була значно розширена його племінником Іоакімом, також єпископом Зіхні. Останній побудував на подвір'ї монастиря невеликий [[католики|католицький]] храм, який діє донині, [[трапезна|трапезну]] та високий [[мур]], що оперізує монастир.

 

[[1332]] року монастир вся область [[Зіхні]] перейшла під управління візантійського імператора [[Іоанн VI Кантакузин|Іоанна VI Кантакузина]], а сама обитель незабаром імператорським указом отримала статус [[ставропігія|ставропігії]]. Однак 1345 року монастир був сильно пошкоджений в результаті нападу сербів і уникнув повного знищення тільки завдяки заступництву Олени, дружини сербського царя [[Стефан Душан|Стефана Душана]]. [[1353]] до подвір'я монастиря святого Іоана Хрестителя увійшли малі чернечі подвір'я монастиря Святого Анастасія та Марії Острініс.

 

[[1371]] року, до остаточного завоювання Серреса [[Османська імперія|Османською імперією]], монахам вдалось вмовити султана [[Мурад I|Мурада I]] зменшити для монастиря стягуваний [[податок]] на майно. В період між 1457 і 1462 роками ченцем монастиря був перший патріарх, після [[падіння Константинополя]], [[Геннадій Схоларій]], який залишався в обителі до його смерті.