|strength1 = {{Прапорець|URS}} 249 800 осіб, 347 танків, 580 літаків, 3577 гармат та мінометів, у тому числі 72 РСЗВ
|strength2 = {{Прапорець|GERnazi}} 147 000 осіб
|casualties1 = {{Прапорець|URS}} 162 282 особи, 4646 гармат та мінометів[[міномет]]ів, 196 танків, 417 літаків, 10,4 тис.автомашин, 860 тракторів
|casualties2 =
| notes =
Рядок 40:
=== Планування операції ===
У квітні 1942 року на нараді у А. Гітлера начальник штабу групи армій «Південь» [[Георг фон ЗондерштернЗоденштерн|Г. фон Зоденштерн]] і [[Еріх фон Манштейн|Е. фон Манштейн]] представили план операції проти радянських сил на Керченському півострові. Сили Кримського фронту були досить щільно сконцентровані на Парпачському перешийку (на т. зв. Ак-Монайських позиціях). Але щільність побудови військ була однаковою. Лівий фланг Кримського фронту, який примикав до Чорного моря, був слабкішим, і прорив його позицій дозволяв німцям вийти в тил сильнішому угрупованню з 47-ї і 51-ї радянських армій. Виконання завдання з прориву радянських позицій 44-ї радянської армії поклали на посилений XXX армійський корпус генерал-лейтенанта Максиміліана Фреттер-Піко ([[28-ма легка піхотна дивізія (Третій Рейх)|28-ї легкої піхотної]], [[50-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|50-ї]], [[132-га піхотна дивізія (Третій Рейх)|132-ї]] і [[170-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|170-ї піхотних]] та 22-ї танкової дивізій). Крім того, німецьке командування мало намір використати відкритий з боку моря фланг Кримського фронту і висадити в тил радянським військам десант у складі посиленого батальйону 426-го полку. XXXXII АК у складі 46-ї піхотної дивізії під командуванням генерала піхоти Франца Маттенклотта і VII румунський корпус у складі 10-ї й 19-ї піхотних дивізій та 8-ї кавалерійської бригади повинні були вести відволікаючі дії проти сильного правого крила Кримського фронту. Операцію з повітря прикривав VIII авіакорпус люфтваффе під командуванням барона Вольфрама фон Рихтгофена. Операція отримала кодову назву «Полювання на дрохв».
