Адольф Гітлер: відмінності між версіями

Початок [[1923]] року відзначився у Німеччині загостренням кризи у багатьох сферах суспільства. На тлі загальної [[апатія (філософія)|апатії]] та відчаю після поразки у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], безконтрольної [[інфляція|інфляції]] та кризи в економіці, країною прокотилася хвиля [[страйк]]ів та [[демонстрація|демонстрацій]]. Восени 1923 року нове погіршення ситуації було викликано [[Франція|французькою]] [[окупація|окупацією]] [[Рурський регіон|Руру]]. У цих умовах [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістична партія]] на чолі з Адольфом Гітлером вступила в союз з правими консерваторами-сепаратистами, що перебували при владі в [[Баварія|Баварії]], і почала спільно готувати виступ проти соціал-демократичного уряду в [[Берлін]]і. Гітлера надихав приклад походу [[Беніто Муссоліні|Муссоліні]] на [[Рим]], і він сподівався повторити це в Німеччині, організувавши похід на столицю. Проте стратегічні цілі учасників заколоту значно відрізнялися: консерватори-сепаратисти прагнули реставрувати дореволюційну баварську монархію [[Віттельсбахи|Віттельсбахів]], а нацисти — створити сильну державу на чолі з [[диктатор]]ом Гітлером. Лідер баварських [[Правиця|правих]] [[Ґустав фон Кар]] був проголошений комісаром землі з диктаторськими повноваженнями і ввів у Баварії [[надзвичайний стан]]. Він також відмовився виконувати накази з Берліна і зокрема — розпустити нацистські загони і закрити газету [[Völkischer Beobachter]]. Проте, зіткнувшись з твердою позицією берлінського Генерального штабу, лідери Баварії завагалися і заявили Гітлеру, що не мають наміру поки що відкрито виступати проти Берліна. Гітлер натомість вирішив сам взяти ініціативу удо своїсвоїх рукирук і почати заколот.