Рятівники євреїв під час Другої світової війни на території України: відмінності між версіями

{{початок цитати}}''«Факт розстрілів був настільки жахливим,''{{кінець цитати}} — йдеться в документі про розслідування нацистських злочинів в селі Михайлівці Запорізької області,

{{початок цитати}}''що населення […] кварталів пересувалося до посадок, тікаючи зі своїх домівок, щоб не бачити і не чути жахливих звірств і знущань»<ref>Державний архів Запорізької області (далі&nbsp;— ДАЗО).&nbsp;— Ф. Р-1849.&nbsp;— Оп.1.&nbsp;— Спр.1.</ref>.''{{кінець цитати}} Історик та свідок подій Голокосту [[Шимон Редліх]] згадує, що «українці проклинали німців за вбивства невинних людей»<ref>Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах: Поляки, євреї та українці, 1919—1945.&nbsp;— Київ: Дух і Літера, 2007.&nbsp;— С. 197—198.</ref>, але випадки рятування євреїв не були та, мабуть, не могли бути численними. Опір загарбникам вимагав сміливості та самопожертви; з іншого боку, відповідно до нацистської расової політики, українців–рятівників євреїв очікувало найжорстокіше покарання: знищення їх самих та членів їхніх сімей. Навіть надання притулку євреям загрожувало тут смертною карою.

{|

 

== Особливості рятування євреїв у різних регіонах України ==