Оренда природних ресурсів: відмінності між версіями

'''ОрендаОре́нда природнихприро́дних ресурсівресу́рсів'''  — угода, за якою [[орендодавець]] зобов’язанийзобов'язаний за плату передати [[орендар]]еві природний ресурс чи його частину у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати—використовувати [[природний ресурс]] чи його частину відповідно до умов договору та вимог екологічного законодавства.

Правовий інститут оренди природних ресурсів - — є одним із найдавніших інститутів права природокористування та являє собою яскравий приклад зіткнення приватних та публічних інтересів у цій сфері. Приватні інтереси, як правило, відображають потребу у великих обсягах використання тих чи інших природних ресурсів і максимальному прибутку. Публічні інтереси полягають у задоволенні потреб населення у природних ресурсах, у їх використанні, як правило, на праві загального природокористування, а також в організації робіт з відтворення (відновлення) їх кількості, якщо такі ресурси є відтворювальними, охороні, недопущенні знищення і забезпеченні їх раціонального використання.

У сучасному екологічному законодавстві сформована певна правова база орендного природокористування. Вона передбачена відповідними статтями кодексів України:

1) Згідно зі статтею 93 [[Земельний кодекс України|Земельного кодексу]]: «право оренди земельної ділянки -&nbsp;— це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам»;<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2019-04-29}}</ref>

2) Стаття 51 [[Водний кодекс України|Водного кодексу]] передбачає, що «у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об'єктів визначаються у договорі оренди»;<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2019-04-29}}</ref>

3) Стаття 18 [[Лісовий кодекс|Лісового кодексу]], в якій зазначається, що «Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим -&nbsp;— терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим -&nbsp;— терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами -&nbsp;— засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт»;<ref>{{Cite web|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12|website=zakon.rada.gov.ua|accessdate=2019-04-29}}</ref>

На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що договірні орендні відносини виникають тільки з приводу окремих природних ресурсів. Так, в оренду надаються: [[Оренда землі|земельні ділянки]] (ст. З Закону України «Про оренду землі», стаття 93 Земельного кодексу, стаття 792 Цивільного кодексу), водні об’єктиоб'єкти (їх частини) (ст. 51 Водного кодексу України), лісові ділянки (ст. 18 Лісового кодексу України), мисливські угіддя (ст. 21, 22, 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання») та інші відособлені природні ресурси як такі, що не втрачають своїх натуральних властивостей у процесі використання (неспоживчі речі) –&nbsp;— тобто об’єктиоб'єкти нерухомості.

За договором оренди природних ресурсів сторонами виступають орендодавці і орендарі.

Орендодавці &nbsp;— громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають природні ресурси, або уповноважені ними особи. Орендодавцями природних ресурсів, що перебувають у комунальній власності, виступають сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями природних об'єктів, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Згідно з договором оренди природних ресурсів орендодавець надає орендарю природні ресурси (їх частини) в тимчасове користування на умовах оренди для задоволення потреб орендаря, а останній зобов'язується використовувати їх за цільовим призначенням з додержанням екологічних нормативів, своєчасно вносити орендну плату та виконувати інші умови договору.

Договір оренди є класичним [[цивільно-правовий договір|цивільно-правовим договором]]. Права і обов'язки сторін у договорі визначаються передусім його умовами, оскільки природні ресурси за своїми природними характеристиками різні. Береться до уваги також мета договору. Права та обов'язки сторін за договорами оренди конкретних природних ресурсів різноманітні, але серед них можна виокремити й такі, що притаманні всім видам договорів оренди. Саме про це і піде мова в даному розділі.

Договір оренди може бути припинено у разі: закінчення строку дії, на який було укладено договір; вилучення природного ресурсу у встановленому порядку; розірвання договору тощо. За невиконання або неналежне виконання договору оренди сторони несуть відповідальність у встановленому законом порядку. <ref>{{Cite web|title=§ 8. Використання природних ресурсів - «Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів...|url=http://bibl.com.ua/pravo/2277/index.html?page=14|website=bibl.com.ua|accessdate=2019-04-29}}</ref>

Особливістю договорів оренди природних ресурсів є те, що вони, в переважній більшості, укладаються на певний визначений строк. Законодавство встановлює граничні строки, на які укладаються договори оренди природних ресурсів, а саме:

* оренда земельної ділянки –&nbsp;— до 50 років (пункт 4 статті 93 Земельного кодексу);

* оренда водного об’єктаоб'єкта: короткострокова –&nbsp;— до 3 років, довгострокова –&nbsp;— до 25 років (стаття 50 Водного кодексу);

* користування лісом: короткострокове –&nbsp;— до 1 року, довгострокове –&nbsp;— до 50 років (стаття 18 Лісового кодексу);

* мисливські угіддя надаються у користування на строк не менше 15 років (стаття 22 ЗУ «[[Про мисливське господарство та полювання]]»).