Формула-1 — Гран-прі Сан-Марино 1994: відмінності між версіями

На останній двадцятихвилинній кваліфікаційній сесії [[Роланд Ратценбергер|Роланду Ратценбергеру]] на своєму «[[Сімтек]]у» не вдалося подолати швидкісну зв'язку ''«Вільнев»'' ({{lang-it|Villeneuve}}). Машина втратила притискну силу, зірвалася з траси і на швидкості врізалася у бетонну стіну: удар був по дотичній, і машина, неодноразово перекинувшись, пролетіла ще близько ста метрів, внаслідок чого Ратценбергер зазнав важкої травми голови, а годиною по тому він помер, не приходячи до тями. У своєму першому сезоні пілота «Формули-1» Ратценбергер на попередньому кваліфікаційному колі, під час проходження [[Шикана (автоспорт)|шикани]] ''«Акве Мінералі»'' ({{lang-it|Acque Minerali}}), припустився помилки і змушений був проїхати по гравію, де пошкодив переднє антикрило машини. Замість того, щоб повернутися на піт-лейн, він поїхав на ще одне швидке коло і, на швидкості 306 км/год, з його боліда зірвало переднє антикрило, внаслідок чого автомобіль втратив притискну силу та став некерованим<ref name="herald">{{cite news |first=Brad |last=Spurgeon |title=5 Years After Senna's Crash, Racing Is Safer&nbsp;– Some Say Too Safe: Imola Still Haunts Formula One |url=http://www.iht.com/articles/1999/04/30/prix.2.t_1.php |work=International Herald Tribune |date=1999-04-30 |accessdate=2007-05-01 |archiveurl = httphttps://web.archive.org/web/20070912064134/http://www.iht.com/articles/1999/04/30/prix.2.t_1.php |archivedate = 2007-09-12 |deadurl=no }}</ref>.

Результати повторно проведеної гонки встановлювалися за загальними результатами перерваної першої та другої гонок. Із моменту повторного старту Герхард Бергер лідирував на трасі, але Шумахер усе ще лідирував у перегонах у цілому завдяки часу, на який він випереджав Бергера перед тим як перегони було зупинено. Шумахер вийшов у лідери гонки на 12 колі і на 4 колах пізніше, коли Бергер залишив перегони через проблеми з керуванням боліду. Коли Шумахер вирішив здійснити [[піт-стоп]], на деякий час лідерство в гонці захопив пілот команди [[Феррарі (команда Формули-1)|«Феррарі»]] [[Нікола Ларіні]] (італієць заміняв [[Жан Алезі|Жана Алезі]], який на тестах отримав травму шиї<ref name="f1news.ru">{{cite web|url=http://www.f1news.ru/Championship/2008/100/25.shtml|title=ГП Сан-Марино'94: Черный день календаря|accessdate=2011-04-24|date=|work=Александр Кабановский|publisher=www.f1news.ru|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HYtTRXTL?url=http://www.f1news.ru/Championship/2008/100/25.shtml|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>), але порядок відновився, коли Ларіні сам був вимушений заїхати на піт-стоп<ref>{{cite web|url=http://www.grandprix.com/gpe/rr551.html|title=Grand Prix Results: San Marino GP, 1994|accessdate=2006-10-28|date=|work=GP Encyclopedia|publisher=www.grandprix.com|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HYtVojJE?url=http://www.grandprix.com/gpe/rr551.html|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>.

Через дві години і двадцять хвилин після того як Шумахер перетнув фінішну лінію, о 18:40 за місцевим часом, доктор Марія Тереза Фіандрі повідомила про смерть Айртона Сенни. Офіційним часом смерті було названо 14:17 за місцевим часом, тобто, Сенна помер на місці аварії<ref>{{cite web|url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/newsfle5.html|title=Secrets of Senna's black box|accessdate=2006-10-28|date=1997-03-18|work=Senna Files|publisher=www.ayrton-senna.com|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HYtWaBrB?url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/newsfle5.html|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>. За основною версією причиною смерті став один з елементів підвіски, що пробив шолом і викликав сильну втрату крові і частини мозкової субстанції<ref>{{cite news |first=Ian |last=Thomsen |title=Williams Says Italy May Cite Steering In Senna's Death |url=http://www.iht.com/articles/1995/02/11/prix_0.php |work=International Herald Tribune |publisher= |date=1995-02-11 |accessdate=2006-10-28 |archiveurl = httphttps://web.archive.org/web/20061123015308/http://www.iht.com/articles/1995/02/11/prix_0.php |archivedate = 2006-11-23 |deadurl=no }}</ref>.

Конфігурація [[Автодром Енцо і Діно Феррарі|траси Імола]] [[1994|1994 року]], на якій відбувалися гран-прі починаючи з [[1981|1981 року]]<ref>{{cite web|url=http://www.gpracing.net192.com/circuits/45.cfm|title=Autodromo Enzo e Dino Ferrari - Imola|accessdate=2006-10-28 |date= |work= |publisher=www.gpracing.net192.com| archiveurl = httphttps://web.archive.org/web/20061026040948/http://www.gpracing.net192.com/circuits/45.cfm| archivedate = October 2006-10-26, 2006|deadurl=yes}}</ref>, більше не використовувалась в етапах чемпіонату Світу з автогонок у класі «Формула-1». У відповідь на низку трагічних подій трасу було значно змінено для забезпечення безпеки в наступних гонках. Перш за все, зміни стосувалися місця багатьох значних аварій&nbsp;— повороту «Тамбурелло» (у цьому повороті також зазнали аварій [[Герхард Бергер]] [[1989|1989 року]] і [[Нельсон Соуту Піке|Нельсон Піке]]&nbsp;— [[1987|1987 року]]), який було перероблено зі швидкісного повороту на набагато повільнішу [[Шикана (автоспорт)|шикану]]. Гонка призвела до зміни правил [[Міжнародна Автомобільна Федерація|ФІА]], щодо конструкції болідів «Формули-1». Нові правила [[1995|1995 року]] вимагали, аби всі команди створили абсолютно нові конструкції болідів, оскільки автомобілі 1994 року їм не відповідали<ref>{{cite news |first=Peter |last=Wright |title=Preview of 1995 Formula1 Cars |url=http://www.grandprix.com/ft/ft00187.htm |work= |publisher=www.grandprix.com |year=1995 |accessdate=2006-10-28 }}{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Стурбованість, висловлена Сенною і Бергером на короткій прес-конференції перед гонкою, призвела до реформи [[Асоціація гонщиків Формули-1|Асоціації гонщиків Формули-1]] на наступній гонці сезону&nbsp;— [[Формула-1 — Гран-прі Монако 1994|Гран-прі Монако 1994 року]]. Основна мета реформи полягала в наданні пілотам можливості для обговорення питань безпеки з метою підвищення її стандартів після інцидентів, що сталися на трасі в Імолі. На наступному тогорічному [[Формула-1 — Гран-прі Монако|Гран-прі Монако]] перші два стартових місця на стартовому полі було розфарбовано у бразильський та австрійський прапори на спомин про двох загиблих пілотів. Також перед стартом гонки була хвилина мовчання.

Смерть Сенни стала трагедією для багатьох уболівальників у всьому світі і особливо&nbsp;— в [[Бразилія|Бразилії]]. Бразильський уряд оголосив триденний національний траур. У день похорону Сенни в [[Сан-Паулу]] траурну процесію супроводжували близько півмільйона осіб<ref name="Open Warfare">{{cite web|url=http://www.gpracing.net192.com/drivers/prost-senna.cfm|title=Open Warfare|accessdate=2006-10-28|date= |work= |publisher=www.gpracing.net192.com| archiveurl = httphttps://web.archive.org/web/20061026111820/http://www.gpracing.net192.com/drivers/prost-senna.cfm| archivedate = October 2006-10-26, 2006|deadurl=yes}}</ref>. Триразового чемпіона світу поховали на кладовищі [[Морумбі (округ Сан-Паулу)|Морумбі]] поблизу Сан-Паулу. Одним із тих, хто ніс його труну, був давній суперник Сенни [[Ален Прост]]<ref>{{cite web|url=http://www.gpracing.net192.com/drivers/prost-senna.cfm|title=Open Warfare|accessdate=2006-10-28|date= |work= |publisher=www.gpracing.net192.com| archiveurl = httphttps://web.archive.org/web/20061026111820/http://www.gpracing.net192.com/drivers/prost-senna.cfm| archivedate = October 2006-10-26, 2006|deadurl=yes}}</ref>. Більшість спільноти «Формули-1» була присутня на похороні Сенни, проте президент ФІА [[Макс Мослі]] взяв участь у похоронній процесії Ратценбергера, яка відбулася [[7 травня]] [[1994|1994 року]] в [[Зальцбург|Зальцбурзі]], [[Австрія]]<ref>{{cite news |title=Track Topics |author=David Tremayne, Mark Skewis, Stuart Williams, Paul Fearnley |work=Motoring News |publisher=News Publications Ltd. |date=1994-04-05}}</ref>. Через десять років на прес-конференції Мослі сказав: «Я пішов на похорон Ратценбергера, тому що всі пішли на похорон Сенни. Я вважав, що це було важливо, аби хтось прийшов до нього»<ref>{{cite news |title=Max went to Roland's funeral |url=http://www.gpupdate.net/en/f1-news/48657/max-went-to-roland-s-funeral/ |work= |publisher=GPUpdate.net |date=2004-04-23 |accessdate=2011-02-01}}</ref>.

Айртон Сенна став останнім пілотом, що загинув за кермом боліда «Формули-1». Однак з того часу, внаслідок аварій на трасі, загинуло також три маршали: Паоло Гіслімберті на [[Формула-1 — Гран-прі Італії 2000|Гран-прі Італії 2000 року]], Грем Беверидж на [[Формула-1 — Гран-прі Австралії 2001|Гран-прі Австралії 2001 року]] та Марк Робінсон на [[Формула-1 — Гран-прі Канади 2013|Гран-прі Канади 2013 року]]<ref>{{cite web |url=http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/motorsport/formula_one/1203620.stm |title=F1's pressing safety question |date=5 March 2001 |first=Charlie |last=Henderson |work=BBC Sport Online |publisher=British Broadcasting Corporation |accessdate=24 лютого 2015}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.chicagotribune.com/sns-rt-motor-racing-prixdeath-urgentl2n0el0bj-20130609,0,1540729.story |title=Motor racing-Marshall killed at Canadian Grand Prix |date=9 June 2013 |accessdate=24 лютого 2015 |publisher=Chicago Tribune |archiveurl=https://archive.today/20130615184809/http://articles.chicagotribune.com/2013-06-09/news/sns-rt-motor-racing-prixdeath-urgentl2n0el0bj-20130609_1_the-fia-montreal-hospital-international-automobile-federation |archivedate=15 червень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.

Згодом італійські прокурори порушили судову справу проти шести осіб за фактом причетності до загибелі Сенни. За звинуваченням у ненавмисному вбивстві перед судом постали: власник команди [[Вільямс (команда Формули-1)|«Вільямс»]] [[Френк Вільямс]], технічний директор команди [[Патрік Гед]], головний конструктор боліда [[Едріан Ньюї]], а також директор [[Автодром Енцо і Діно Феррарі|автодрому Енцо і Діно Феррарі]] Федеріко Бендінеллі, співвласник траси Джорджіо Поджі і представник ФІА&nbsp;— директор гонок Ролан Брюїнсеред<ref>{{cite book |last=Hamilton |first=Maurice |authorlink= |editor= |others= |title=Frank Williams |accessdate= | edition = |date= |publisher=Macmillan |location= |isbn=0-333-71716-3 |page=276}}</ref>. Вирок суду було оголошено [[16 грудня]] [[1997|1997 року]], з усіх шістьох звинувачення у вбивстві було знято<ref>{{cite web|url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/newsfl10.html|title=All six cleared in Senna trial|accessdate=2006-10-28|date=1997-12-16|work=Senna Files|publisher=www.ayrton-senna.com|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HYtXxU0e?url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/newsfl10.html|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>. Слідство дійшло офіційного висновку, що причиною аварії Сенни стала поломка рульового керування<ref>{{cite web|url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/trialidx.html|title=Faulty Steering Caused Crash!|accessdate=2006-10-28|date=|work=Senna Files|publisher=www.ayrton-senna.com|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HYtYfto6?url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/trialidx.html|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>. Перед початком сезону і після перших двох гонок Айртон Сенна скаржився не лише на погану керованість «Вільямса» без електронних помічників, але й на те, що в {{comment|кокпіті|кабіні водія}} його ногам не вистачало місця, зокрема йому заважав механізм рульового керування. У «Вільямсі» досить швидко знайшли просте вирішення цієї проблеми. Було вирішено зменшити діаметр центральної частини рульового механізму, що проходила по кокпіту, з нормальних 22 міліметрів до 18 міліметрів<ref>{{cite web|url=http://tbfoc.narod.ru/Rus/1994/Sai/black_a.htm|title=«Чёрный уик-энд» хроника трагедии|accessdate=2011-04-25|date=|work=|publisher=www.tbfoc.narod.ru|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HYtZMHVW?url=http://tbfoc.narod.ru/Rus/1994/Sai/black_a.htm|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>. У результаті саме на місці кріплення цієї вузької частини рульова колонка і зламалася.

Державним прокурором було подано апеляцію на рішення суду проти Патріка Геда і Едріана Ньюї. [[22 листопада]] [[1999|1999 року]] згідно зі статтею 530 кримінального кодексу Італії, підсудних Геда і Ньюї було виправдано через відсутність доказів скоєння злочину<ref>{{cite web|url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/apelindx.html|title=Appeal absolves Head and Newey|accessdate=2006-10-28|date=|work=Senna Files|publisher=www.ayrton-senna.com|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HYtaYNUn?url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/apelindx.html|archivedate=2013-06-22|deadurl=no}}</ref>. У січні [[2003|2003 року]] результат апеляції було анульовано і наказано провести повторний перегляд судової справи, оскільки [[Касаційний суд Італії]] вважав, що статтю 530 було неправильно витлумачено<ref>{{cite news |title=Senna death case back in court |url=http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/motorsport/formula_one/2701713.stm |work= |publisher=BBC Sport |date=2003-01-28 |accessdate=2006-10-28}}</ref>. [[27 травня]] [[2005|2005 року]] Ньюї було виправдано за всіма пунктами звинувачення, а справу Геда перервано відповідно до закону про позовну давність<ref>{{cite news |title=Top designers acquitted on Senna |url=http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/motorsport/formula_one/4587195.stm |publisher=BBC Sport |date=27 May 2005 |accessdate=24 лютого 2015}}</ref>. [[13 квітня]] [[2007|2007 року]] Апеляційний суд Італії констатував вердикт у справі з нумерацією 15050 таким чином: «Було встановлено, що аварія стала причиною несправності рульової колонки. Ця поломка була викликана, внаслідок погано розробленої і виконаної модифікації боліду. Відповідальність за це лягає на Патріка Геда, винного в потуранні контролю»<ref>{{cite web|url=http://autoweek.com/article/formula-one/ayrton-sennas-death-car-helmet-funeral-trial-and-more|title=Ayrton Senna's death: The car, the helmet, the funeral, the trial and more - See more at: http://autoweek.com/article/formula-one/ayrton-sennas-death-car-helmet-funeral-trial-and-more#sthash.DcrCyrrY.dpuf|date=30 квітня 2014|work=Mac Morrison|publisher=Autoweek|accessdate=24 лютого 2015}}</ref>. Навіть будучи визнаним винним в аварії Сенни, Патрік Гед не був арештований, оскільки в Італії термін [[Позовна давність|позовної давності]] за ненавмисне вбивство становить 7 років і 6 місяців, а остаточний вердикт було винесено через 13 років після аварії<ref>{{cite web |url=http://www.gazzetta.it/Motori/Formula1/Primo_Piano/2007/04_Aprile/13/senna.shtml |title=Senna, Head "responsabile" – Gazzetta dello Sport |publisher=Gazzetta.it |accessdate=24 лютого 2015}}</ref>.

* [https://web.archive.org/web/20160106070744/http://atlasf1.autosport.com/99/dec15/lupini.html AtlasF1's 'The Races we Remember' Series: The 1990s]