Змієві вали: відмінності між версіями

Циклопічні як для Східної Європи споруди до цього часу вражають уяву. Вони стали предметом багатьох легенд та версій що до їх походження та призначення. Зокрема, за народними легендами зафіксованими в ХІХ ст ([[Максимович Михайло Олександрович|М.О.Максимовичем]] та [[Падалка Лев Васильович|Л.В.Падалкою]]) їх проорав Змій, який постійно нападав на жителів [[Подніпров'я]], врешті [[Кирило Кожум'яка]] (за іншими версіями легенди ковалі Кузьма та Дем'ян) поборов його і запряг до плуга. Вивернута з проораної Змієм борозни земля й утворила величезні насипи. Дотягнувши плуг до річки (або за іншими версіями до моря), Змій від утоми та спраги випив занадто багато води й луснув, а вали люди назвали Змієвими<ref>Падалка Л.В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение / Л.В. Падалка. — Полтава, 1914. — C. 8.</ref><ref>Максимович М.А. О древнем вале, бывшем еще при Владимире Святом, южнее Киева на границе земли печенегов / М.А. Максимович // Собрание сочинений. — К., 1877. — Т. 2. — C. 341.</ref>. Схожу оповідь записав [[Чубинський Павло Платонович|П.Чубинський]] в Сосницькому повіті Чернігівщини<ref>Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования : [в 7 т.] / собрал П. П. Чубинский. - Санкт-Петербург : [б.и.], 1872 - 1878. 'Т. 1' : [Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство] / изд. под наблюдением П. А. Гильтебрандта. – Санкт-Петербург: [Тип. В. Безобразова и Комп.]. – 1872. – XXX, 224 c. - С.210.</ref>. В.Б.Антонович у рефераті «Про вали, що розміщені на території давнього Київського князівства» переповідає легенду, про те, як у Дніпрі оселився змій, що брав з населення данину маленькимидітьми, яких з’їдав<ref>Попова О., Соколова Н. Деякі особливості досліджень вітчизняної історії у працях київських істориків ХІХ століття (джерелознавчий аспект). // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. – Київ, 2016. – Спецвип. 34 c.154-160 - С.56.</ref>.