'''Бужа́ниБуржа́ни , Бужани'''({{lang-orv|Бужа̑не}}<ref name="Іпатій">[http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ] </ref>) — літописне східнослов'янське плем'я, яке впродовж VIII-XI століть проживало на території західноукраїнських земель у басейні річки [[Західний Буг]], від якої і походить його назва.
Згадки про бужанбуржан містяться у давньоруських [[літопис]]ах («[[Повість минулих літ]]») та іноземних хроніках («[[Баварський географ]]»). За даними Баварського географа, на землях, заселених бужанамибуржанами, було близько 230 укріплених городищ. У Повісті минулих літ розповідається про те що бужанибуржани і [[волиняни]] раніше називалися [[Дуліби|дулібами]]<ref>стор. 604, том. 2, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. ISBN 5-7707-4050-7</ref><ref name="вдб">стор. 303, том. 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. ISBN 5-7707-4049-3</ref>. Після того, як у ІХ-Х століттях бужанибуржани увійшли до складу [[Київська Русь|Київської Русі]], у писемних джерелах вони більше не згадуються.
Головними центрами бужан були міста [[Буськ]] (літописний Бужеськ), [[Белз]], Божич (сучасний Куликів)та інші. Російський історик Михайло Тихомиров виводить племінну назву бужан від імені антського князя [[Бож|Божа]].
