Омелян Пріцак: відмінності між версіями

[[1936]] року вступив на гуманітарний факультет [[Львівський університет|Львівського університету]]. Тут він вивчає у польських професорів ({{Iw2|Адам Шельонговський|Адама Шельонговського|pl|Adam Szelągowski}}, {{Не перекладено|Костянтин Хілінський|Костянтина Хілінського|pl|Konstanty Chyliński}}, [[Котвич Владислав Людвигович|Владислава Котвича]], {{Не перекладено|Тадеуш Левицький|Тадеуша Левицького|pl|Tadeusz Lewicki}}, {{Не перекладено|Теофіл Модельський|Теофіла Модельського|pl|Teofil Modelski}}, [[Францішек Буяк|Францішека Буяка]], {{Не перекладено|Людвік Колянковський|Людвіка Коланковського|pl|Ludwik Kolankowski}}) світову історію та сходознавство, зокрема [[Арабська мова|арабську]], [[Перська мова|перську]], [[Турецька мова|турецьку]], [[Монгольська мова|монгольську мови]] і літератури. Освіту з українознавчих дисциплін Омелян Пріцак здобуває в [[Наукове товариство імені Шевченка|Науковому Товаристві імені Шевченка]] під керівництвом [[Крип'якевич Іван Петрович|Івана Крип'якевича]], [[Пастернак Ярослав Іванович|Ярослава Пастернака]], [[Сімович Василь Іванович|Василя Сімовича]], [[Коструба Теофіль Петрович|Теофіля Коструби]]<ref name=":2">Сидорчук Т.&nbsp;М.&nbsp;Вчений-енциклопедист сучасності.&nbsp; До 100-річчя від дня народження Омеляна Пріцака (1919—2006) // Дати і події, 2019, перше півріччя: календар знамен. дат №&nbsp;1 (13) &nbsp; / Нац. &nbsp; б-ка України ім. Ярослава Мудрого; уклад.: В. Кононенко (керівник проекту)  [та ін.]— Київ, 2018.&nbsp;— С.65-69.</ref>, упродовж 1936—1939&nbsp;років виконує обов'язки секретаря Комісії нової історії України НТШ<ref>[http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6581/Felonyuk_Omelyan_Priczak_i_Naukove.pdf Фелонюк А.&nbsp;В.&nbsp;Омелян Пріцак і Наукове Товариство імені Шевченка у Львові (1936—1939&nbsp;рр.)] // Українська орієнталістика.&nbsp;— 2009—2010.&nbsp;— №&nbsp;4-5.&nbsp;— С. 23-27.</ref>.

Пріцак взяв участь у створенні [[Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України|Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.&nbsp;С.&nbsp;Грушевського НАН України]], де входив також до складу вченої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій. У Національному університеті імені Тараса Шевченка вчений заснував першу на пострадянському просторі кафедру історіософії, читав курс всесвітньої [[Історіософія|історіософії]], проводив науковий семінар, керував науковою роботою аспірантів<ref>Калакура Я. [http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6584/Kalakura_Profesor_Omelyan_Priczak.pdf Професор Омелян Пріцак відродив ісоріософію в Київському університеті] //Українська орієнталістика.&nbsp;— 2009—2010.&nbsp;— Вип.4-5.&nbsp;— С.38-44.</ref><ref>Потульницький В. А. [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uashch_2016_19-20_22 Створення Омеляном Пріцаком кафедри історіософії у Київському університеті у 1992—1994 роках та її значення] //Український археографічний щорічник. –  2016. –&nbsp;— Т.22/23. Нова серія.&nbsp;— Вип. 19/20.&nbsp;— С.362-379.</ref>.

Омелян Пріцак зробив внесок у розвиток декількох гуманітарних наук –&nbsp;— філологію, історію, тюркологію, історіософію, історіографію, джерелознавство. Серед основних напрямів досліджень були: порівняльна та історична алтаїстична лінгвістика й тюркологія; мова й історія [[Гуни|гунів]] і [[Протобулгари|протобулгар]]; історія Центральної Азії, зокрема кочових імперій; історія [[Османська імперія|Османської імперії]] та [[Кримське ханство|Кримського ханату]]; алтайські народи й слов’янськийслов'янський світ через призму лінгвістики та історії <ref name=":2" />.

У студентські роки вивчав добу Мазепи, вже у 19 років опублікував перші наукові розвідки: про рід [[Скоропадські|Скоропадських ]]<ref>Пріцак О. Рід Скоропадських: (Історико-генеальогічна студія) // За велич нації.&nbsp;— -1938 -&nbsp;— C. 50-68.</ref> та статтю «Іван Мазепа і княгиня Анна Дольська» <ref>Сидорчук Т. М. [http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/15271/Sydorchuk_Pavlo_Skoropadskyi_ta_Omelian.pdf?sequence=1&isAllowed=y Павло Скоропадський та Омелян Пріцак: до історії взаємостосунків та співпраці] // Український археографічний щорічник : Нова серія. -&nbsp;— Київ : Українські пропілеї, 2018. -&nbsp;— Вип. 21/22, т. 24/25. -&nbsp;— С. 533</ref>. Також Пріцак зібрав велику бібліографію доби Мазепи (понад 300 сторінок), яка мала вийти як третій том збірника «Мазепа» в Українському Науковому Інституті у Варшаві {{sfn|Хемич|1973|с=19}}.

Сходознавством Пріцак зацікавився ще під час навчання в Тернопільській гімназії і продовжив сходознавчі студії в університеті та комісіях історичного спрямування НТШ, де він вивчав арабо-перські джерела з історії Східної Європи VIII–X VIII—X&nbsp;ст. Друга світова війна завадила захистити дисертацію в Україні, опублікувати низку наукових розвідок. Надрукував лише п’ятьп'ять нарисів у газетах, одну рецензію, описав скарби арабських монет у Західній Україні, перекладав і коментував твір аль[[Аль-ФідаФід]]а «Впорядкування країн» та П.[[Павло Алеппський|Павла Алеппського]] [[Подорож патріарха Макарія|«Подорож патріарха Макарія»]] <ref>Фелонюк А. [http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/9057/1/23.pdf Сходознавчі зацікавлення Омеляна Пріцака у львівський період життя (1936–1943 1936—1943&nbsp;рр.)] // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Серія: історичні науки. Луцьк 2015. Вип. 7 (308). –&nbsp;— 167 с. –&nbsp;— С.115-120 115—120</ref>.

Одним з вагомих внесків до алтаїстичних та тюрко-логічних студій було написання нарисів для енциклопедичного видання «Philologia Turcicae Fundamenta» ([[Вісбаден]], Німеччина, 1959) про такі мови, як [[Старотюркські мови|старотюркська]], [[Караїмська мова|караїмська]], [[Карачаївська мова|карачаївська]], [[балкарська мова|балкарська]], [[Кипчацькі мови|кипчацька]] (мамлюко-кипчацька і вірмено-кипчацька), [[Уйгурська мова|ново-уйгурська]], а також мови шорців[[шорці]]в, чулимських і абаканських тюрків <ref>Кочубей Ю. &nbsp;М. &nbsp;Академік Омелян Пріцак і урало-алтаїстика // Сходознавство. –&nbsp;— 2007. –&nbsp;— № &nbsp;38. –&nbsp;— С. 6–12.</ref>.

Значну увагу приділив темам походження [[Русь|Русі]] та [[Слово о полку Ігоревім|«Слова о полку Ігоревім»]] як історичного джерела. Крім того, вчений зробив внесок у вивчення історії України козацької доби, у хозарські студії та дослідження україноукраїнсько-єврейських взаємостосунків, публікуючи монографії й статті, а також беручи участь у міжнародних конференціях.

Омелян Пріцак писав в автобіорафії автобіографії{{sfn|Мій шлях історика|1991|с=74}}:

Чи не найвідомішою стала концепція Омеляна Пріцака про походження Русі та зв’язокзв'язок давньої історії України і тюркомовного світу. У першому томі свого opus magnum «Походження Русі» він розглянув витоки Руси на джерельному матеріалі скандинавського, іранського, хозарського тощо походження і виводив давньоруську державність з Хозарського каганату. Однак ця версія була піддана численній критиці. У 2003 році Омелян Пріцак опублікував третє доповнене й доопрацьоване видання «Походження Русі», в якому відмовився від хозарської теорії походження та спростував [[Норманська теорія|норманську теорії]] походження Київської Русі &nbsp;— доводив, що початки державності у східних слов’янслов'ян не завезли з-за моря варяги чи пересаджені сусідами-хозарами, а виникли на місцевому ґрунті задовго до ХІ століття <ref>Федорів І. [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ues_2016_17_33 Участь Омеляна Пріцака у славістичних дискурсах другої третини ХХ –&nbsp;— початку ХХІ ст.] // Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць.. Серія: : Історія, міжнародні відносини. -&nbsp;— 2016. -&nbsp;— Вип. 17. -&nbsp;— С. 296, 298. </ref><ref>Шостак М. &nbsp;В. &nbsp;Концепція формування Київської Русі в праці Омеляна Пріцака "«Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім саг)"»// Зб. наук. пр. Наук.-дослід. ін-ту українознавства. –&nbsp;— 2007. –&nbsp;— Т. ХV. –&nbsp;— С. 270–274270—274.</ref>. За задумом автора мало вийти томів, присвячених цій темі <ref>{{Cite web|title=Історія і українці в очах професора Омеляна Пріцака|url=http://litgazeta.com.ua/interviews/istoriya-i-ukrayintsi-v-ochah-profesora-omelyana-pritsaka/|website=Українська літературна газета|date=2012-10-11|accessdate=2019-05-08|language=uk}}</ref>.

У 1982 р.року разом із [[Норман Голб|Норманом Ґолбом]] публікує аналіз невідомого хозарського документа Х століття, з якого зробили висновок про хозаро-іудейське заснування Києва.

Омелян Пріцак був членом [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]], [[Українська вільна академія наук|Української вільної академії наук]], [[Міжнародна асоціація україністів|Міжнародної асоціації україністів]], [[Турецька академія мови|Турецької академії мови]], [[Національна академія наук і мистецтв США|Національної академії наук і мистецтв США]], [[Латвійська академія наук|Латвійської академії]], численних міжнародних [[Наукове товариство|наукових товариств]]. З 1958 по 1965 рік був президентом Міжнародного товариства з вивчення [[мова|мов]], [[культура|культури]] й [[історія|історії]] [[Фіно-угорські народи|угро-фінських]] та [[алтайські народи|алтайських народів]].

* {{публікація|стаття|автор=Омелян Пріцак |частина= |частина посилання= |частина оригінал= |частина вид= |частина співавтори= |частина відповідальний= |назва=Мій шлях історика |посилання=http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/4023/1/Pritsak_Miy_shliakh.pdf|оригінал= |вид= |співавтори= |відповідальний= |видання=Омелян Пріцак. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського |видання відповідальний=Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, Український науковий інститут Гарвардського університету |тип= |рік=1991 |місяць= |день= |номер= |том= |volume= |випуск= |issue= |сторінки=63-78 |pages= |мова= |issn= |ref=Мій шлях історика|1991}}

* {{публікація|стаття|автор=Хемич С.|частина= |частина посилання= |частина оригінал= |частина вид= |частина співавтори= |частина відповідальний= |назва=Омелян Пріцак – сильветка його студентської і наукової діяльності|посилання=http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6580/Khemych_Omelyan_Priczak_sylvetka.pdf|оригінал= |вид= |співавтори= |відповідальний= |видання=Чому катедри українознавства в Гарварді? |видання відповідальний=Кембрідж, Масс. – Ню.Йорк, Н.Й. |тип= |рік=1973 |місяць= |день= |номер= |том= |volume= |випуск= |issue= |сторінки=С.XIV-XXI|pages= |мова= |issn= |ref=Хемич|1973}}

* [[Ясь Олексій Васильович|Ясь О.&nbsp;В]]. &nbsp;Вступна стаття до розвідки О.&nbsp;Й.&nbsp;Пріцака «Що таке історія України?» // Український історичний журнал.&nbsp;— 2015.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 177—184; Пріцак О.&nbsp;Й.&nbsp;Що таке історія України? / // Український історичний журнал&nbsp;— 2015.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 185—210. https://www.academia.edu/21618318

* Дашкевич Я. Для Омеляна Пріцака. Мемуарний жмуток до 75-річчя //Східний світ. –&nbsp;— 1995.&nbsp;— – №1№&nbsp;1-2. –&nbsp;— С.7-14.

* Кочубей Ю. Слово про Омеляна Пріцака //Східний світ. –&nbsp;— 2001.&nbsp;— – №1№&nbsp;1-2. –&nbsp;— С.6-19.

* Потульницький В., Сохань П. Вчений енциклопедист української та світової історичної науки (слово про друга і вчителя) //Східний світ. –&nbsp;— 2001.&nbsp;— – №1№&nbsp;1-2. –&nbsp;— С.20-30.