Суецький канал: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Виправлено джерел: 6; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14) |
||
Рядок 4:
== Історія ==
Зараз відомо про два стародавні канали в напрямі із заходу на схід між Червоним морем та [[дельта Нілу|дельтою Нілу]], які спрощували судноплавство між ними. Менший канал було побудовано в часи правління фараона [[Сенусерт III|Сенусерта III]] або [[Рамсес II|Рамсеса ІІ]]. Більший пізніший канал було побудовано за царювання фараона [[Нехо II]]; він був прокладений дещо південніше та включав частину першого каналу<ref name="Britannica">[http://www.1911encyclopedia.org/Suez_Canal Suez Canal] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110721205807/http://www.1911encyclopedia.org/Suez_Canal |date=21 липень 2011 }} ''Encyclopaedia Britannica'', 11th edition</ref><ref name="Rappoport">Rappoport, S. (Doctor of Philosophy, Basel). ''History of Egypt'' (undated, early 20th century), Volume 12, Part B, Chapter V: "The Waterways of Egypt, " pages 248—257. London: The Grolier Society.</ref><ref name="Hassan">Hassan, F. A. & Tassie, G. J. ''Site location andhistory'' (2003). [http://www.e-c-h-o.org/khd/ Kafr Hassan Dawood On-Line, Egyptian Cultural Heritage Organization]. Accessed 08 August 2008.</ref>.
=== ІІ тисячоліття до н. е. ===
Рядок 12:
Багато свідчень вказують на те, що цей канал використовувався щонайменше упродовж декількох століть. Так, [[барельєф]] часів правління фараона [[Хашепсут]]а, датований приблизно [[1470 до н. е.]], зображує повернення морської військової експедиції з Пунта. Ці дані вказують, зокрема, на існування на той час судноплавного зв'язку між Нілом та Червоним морем<ref>{{cite book| author = Sanford, Eva Matthews | year = 1938 | title = The Mediterranean world in ancient times | work = Ronald series in history | location= New York | publisher = The Ronald Press Company | pages = 618}}</ref><ref>{{cite book| author = Garrison, Ervan G. | year= 1999 | title = A history of engineering and technology : artful methods | edition = 2nd ed. | location= London | publisher = CRC Press | isbn = 0-84939-810-X}}</ref>.
Інші свідчення вказують на існування каналу в [[13 століття до н. е.|13 столітті до н. е.]], у часи правління [[Рамсес II|Рамсеса II]]<ref name="Britannica" /><ref>Hess, Richard S. Rev. of [http://www.denverseminary.edu/dj/articles1998/0100/0114.php ''Israel in Egypt: The Evidence for the Authenticity of the Exodus Tradition''], by James K. Hoffmeier. ''The Denver Journal'' 1 (1 January 1998). Accessed 14 May 2008.</ref><ref>Encyclopaedia of the Orient, [http://lexicorient.com/cgi-bin/eo-direct-frame.pl?http://i-cias.com/e.o/suez_can.htm "Suez Canal"]. Accessed 14 May 2008.</ref><ref>Hassan, Fekri A. [http://www.e-c-h-o.org/khd/location.html Kafr Hassan Dawood On-line], 17 August 2003. Accessed 14 May 2008.</ref><ref>Martínez Babon, Javier. [http://www.realidade.com.br/rih2/egipto.htm "Consideraciones sobre la Marinay la Guerra durante el Egipto Faraónico"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120201143132/http://www.realidade.com.br/rih2/egipto.htm |date=1 лютий 2012 }}. Accessed 14 May 2008.</ref>.
=== Відновлення каналу за правління Нехо II, Дарія I та Птоломея ===
Рядок 40:
=== Дослідження стародавнього каналу Наполеоном ===
Починаючи з кінця [[1798]], через зацікавленість [[Наполеон Бонапарт|Наполеона Бонапарта]] у знаходженні останків стародавнього водного шляху, до району каналу для проведення досліджень було направлено археологів, інших учених, картографів та інженерів<ref name="Linda Hall">Linda Hall Library, Kansas City, Missouri. [http://www.lhl.lib.mo.us/events_exhib/exhibit/exhibits/napoleon/suez_canal.shtml The Search for the Ancient Suez Canal] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090214040954/http://www.lhl.lib.mo.us/events_exhib/exhibit/exhibits/napoleon/suez_canal.shtml |date=14 лютий 2009 }}, переглянуто 20 серпня 2008 року]</ref>. Їх висновки, записані в роботі ''[[Description de l'Égypte]]'', включають в себе детальні карти, які описують відкриття траси стародавнього каналу на північ від Червоного моря, а потім і у західному напрямі до Нілу<ref name="Linda Hall" />.
Пізніше, у другій половині 19 століття, французькі картографи звітували про виявлення залишків ще одного стародавнього каналу напрямом північ-південь на східному березі озера Тимсах, що закінчувався біля північного берега Великого Гіркого озера<ref name="Carte hydrographique">''Carte hydrographique de l'Basse Egypte et d'une partie de l'Isthme de Suez'' (1855, 1882). Volume 87, page 803. Paris. See [http://mapy.vkol.cz/mapy/v87803.htm].</ref>. Другий канал прямував вздовж давньої берегової лінії Червоного моря і далі на північ від озера Тимсах<ref name="Naville" /><ref name="Carte hydrographique" />. Але на той час було невідомо, коли ці два канали було побудовано і ким.
Рядок 54:
У 1854 — 1856 роках [[Фердинанд де Лессепс]] отримав концесію від [[хедив]]а [[Єгипетський еялет|Єгипту]] [[Мухаммед Саїд-Паша|Мухаммеда Саїд-Паші]] на створення компанії, що мала побудувати судноплавний канал, відкритий для суден усіх країн. За умовами концесії, компанія мала експлуатувати канал 99 років з моменту відкриття, після чого він мав перейти єгипетському уряду. Для проектування було найнято австрійського інженера [[Луїджі Негреллі]]. Де Лессепс використовував свої дружні відносини з Саїдом, які він здобув, будучи французьким дипломатом у 1830-тих роках. [[Компанія Суецького каналу]] ({{lang-fr|Compagnie universelle du canal maritime de Suez}}) була заснована 15 грудня [[1858]] року.
Роботи зайняли майже 11 років з використанням примусової праці єгипетських робітників. Деякі джерела вказують, що на будівництві каналу працювало понад 30 тис. чоловік<ref>[http://www.arte.tv/fr/connaissance-decouverte/aventure-humaine/Cette_20semaine/1291022.html Le canal de Suez] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110819201458/http://www.arte.tv/fr/connaissance-decouverte/aventure-humaine/Cette_20semaine/1291022.html |date=19 серпень 2011 }} ''Arte.tv''</ref>.
[[Британська імперія|Британія]] скоро визнала канал важливим торговельним маршрутом і сприйняла французький проект як загрозу для своїх геополітичних та фінансових інтересів. Британська імперія офіційно засудила примусову працю і направила озброєні [[Бедуїни|бедуїнські]] загони, щоб спровокувати бунт серед робітників. У результаті віце-король припинив використання рабської праці, що тимчасово припинило будівництво<ref>Oster, Uwe (2006) [http://www.arte.tv/fr/connaissance-decouverte/aventure-humaine/Cette_20semaine/1291022.html ''Le fabuleux destin des inventions : le canal de Suez''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110819201458/http://www.arte.tv/fr/connaissance-decouverte/aventure-humaine/Cette_20semaine/1291022.html |date=19 серпень 2011 }}, документальний фільм</ref>.
Спочатку міжнародна громадська думка скептично ставилась до проекту. Акції Компанії Суецького каналу не продавались за кордоном, Англія, США, Австрія та Росія відмовлялися їх купувати. Проте, всі акції компанії були швидко продані у Франції.
Рядок 143:
== Вплив на навколишнє середовище ==
Відкриття Суецького каналу в 1869 році створило перший солоноводний прохід між [[Середземне море|Середземним]] та [[Червоне море|Червоним]] морями. Причому рівень Червоного моря приблизно на 1,2 м вищий за рівень східної частини Середземного моря<ref name=Migration>[http://www.sbg.ac.at/ipk/avstudio/pierofun/lm/lesseps.htm Colloquial Meeting of Marine Biology I: Migration across the Suez Canal] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101027092000/http://www.sbg.ac.at/ipk/avstudio/pierofun/lm/lesseps.htm |date=27 жовтень 2010 }} ''Зальцбурзький університет''</ref>, а висота [[приплив]]ів у Червоному морі також вища. Таким чином, канал служить [[протока|протокою]], через яку під час припливів порції води перекочуються з Червоного моря до Середземного. [[Гіркі озера]], природні дуже солоні озера, що стали частиною каналу, кілька десятиліть стримували міграцію червономорських видів на північ, проте їх солоність поступово зрівнялася з солоністю Червоного моря, і бар'єр міграції був усунутий. У результаті, різноманітні організми з Червоного моря почали колонізувати Східне Середземномор'я. Червоне море солоніше та бідніше на поживні речовини, ніж [[Атлантичний океан]], тому червономорські види зазвичай мають перевагу над атлантичними у солонішому та біднішому на поживні речовини Середземному морі. В результаті червономорські види активно колонізують Середземне море, витісняючи місцеву біоту, тоді як в зворотному напрямку процес практично не відбувається. Це явище називається [[Лессепсова маграцією|«Лессепсовою міграцією»]] (на ім'я [[Фердинанд де Лессепс|Фердинанда де Лессепса]]) або «Еритрейською інвазією». Будівництво [[Асуанська гребля|Асуанської греблі]] через [[Ніл]] в [[1960-ті|1960-тих]] роках зменшило притік багатої на поживні речовини прісної нільської води до східного Середземномор'я, що ще більше наблизило умови моря до червономорських, погіршуючи [[інвазивні види|інвазію]] чужорідних видів.
Інвазивні червономорські види, [[інтродуковані види|інтродуковані]] до Східного Середземномор'я, вже стали важливою частиною середземноморської екосистеми, ставлячи багато [[ендемік|ендемічних]] видів на межу [[вимирання видів|вимирання]]. Зараз близько 300 червономорських видів вже ідентифіковано як постійні мешканці Середземного моря, ймовірно, деяке число залишається неідентифікованим. Роботи з розширення каналу, що ведуться єгипетським урядом, викликають значне занепокоєння природоохоронних організацій, через те, що вони неодмінно викликають погіршення інвазії червономорських видів<ref>Galil, B.S. and Zenetos, A. (2002). «A sea change: exotics in the eastern Mediterranean Sea», in: Leppäkoski, E., Gollasch, S. and Olenin, S. (eds), ''Invasive aquatic species of Europe : distribution, impacts, and management'', Dordrecht ; Boston : Kluwer Academic, ISBN 1-4020-0837-6 , p. 325</ref>.
| |||