Красицький Фотій Степанович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 23:
| Премії =
| Твори =
}}'''
▲'''Краси́цький Фо́тій Степа́нович''' ({{ДН|24|8|1873|12}}, [[Зелена Діброва (Городищенський район)|Зелена Діброва]], [[Городищенський район]], [[Черкаська область]] — [[2 червня]] [[1944]], [[Київ]]) — [[Україна|український]] [[художник]], класик українського малярства і графіки, внучатий небіж [[Шевченко Тарас Григорович|Т.Шевченка]], член [[Асоціація художників Червоної України|АХЧУ]].
==
Народився в [[Селяни|селянській]] родині Степана Антоновича Красицького, який був сином [[Красицька Катерина Григорівна|Катерини Григорівни]] — рідної сестри [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].
Початкову [[
[[1888]]–[[1892]] рр. — коштом [[Лисенко Микола Віталійович|М. Лисенка]] навчався в [[Малювальна школа Мурашка|Київській рисувальній школі М. Мурашка]] (майстерня [[Пимоненко Микола Корнилович|М. Пимоненка]]).
[[1892]]–[[1894]] рр. — продовжував освіту в Одеському художньому училищі (майстерня [[Костанді Киріак Костянтинович|К. Костанді]]).
[[1894]]–[[1901]] рр. — навчався у Вищій художній школі при [[Петербурзька академія мистецтв|Імператорській академії мистецтв]] ([[Санкт-Петербург]]) (майстерня [[Рєпін Ілля Юхимович|І. Рєпіна]]).
[[1901]] року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії, що зарекомендувала Красицького як одного з кращих українських живописців. [[1905]] року [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукове Товариство імені Т. Шевченка]] придбало полотно з виставки і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції [[Національний музей у Львові|Львівського музею українського мистецтва]].
Друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі [[Шершень (журнал)|«Шершень»]], зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України. Став автором підручників з малювання.
З [[1903]] року постійно працював у [[Київ|Києві]]: викладав у художньому училищі ([[1912]]–[[1920]]) та в Київському художньому інституті ([[1927]]–[[1939]], з перервами).▼
▲З [[1903]] року постійно працював у [[Київ|Києві]]: викладав у художньому училищі ([[1912]]–[[1920]]) та в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київському художньому інституті]] ([[1927]]–[[1939]], з перервами). З [[1927]] року професор. [[1929]] р. проходив по справі [[Процес Спілки визволення України|СВУ]].
Жив на [[Андріївський узвіз|Андріївському узвозі]], потім на [[Пріорка|Пріорці]], на теперішній [[Брюсова вулиця (Київ)|вулиці Брюсова]] (колишній Межигірський провулок № 20/16), де в [[1977]] році встановлено [[меморіальна дошка|меморіальну дошку]] ([[бронза]]; [[скульптор]] [[Супрун Оксана Олександрівна|О. О. Супрун]], [[архітектор]] [[Сидоров Костянтин Олександрович|К. О. Сидоров]])<ref name="меморіальна дошка">[http://geo.ladimir.kiev.ua/pq/dic/g--K/a--KRASICKOMU_F._S._MEMORIALXNAYA_DOSKA geo.ladimir.kiev.ua]</ref>.▼
▲Жив на [[Андріївський узвіз|Андріївському узвозі]], потім у [[1910]]—[[1944]] роках на [[Пріорка|Пріорці]], на теперішній [[Брюсова вулиця (Київ)|вулиці Брюсова]] (колишній
Похований на [[Куренівське кладовище|Куренівському кладовищі]], [[1963]] року прах перенесено на [[Байкове кладовище]] (тоді ж на могилі встановлено надгробок)<ref name="меморіальна дошка">[http://geo.ladimir.kiev.ua/pq/dic/g--K/a--KRASICKOMU_F._S._MEMORIALXNAYA_DOSKA geo.ladimir.kiev.ua]</ref>.▼
▲Похований на [[Куренівське кладовище|Куренівському кладовищі]], [[1963]] року прах перенесено на [[Байкове кладовище]] (тоді ж на могилі встановлено надгробок)<ref name="меморіальна
[[1961]] — на його честь названо в Києві [[Вулиця Красицького|вулицю]].▼
▲[[1961]] — на його честь названо в Києві [[Вулиця Красицького|вулицю]] [[Вулиця Красицького|імени Красицького]].<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
Рядок 68 ⟶ 67:
Працював у різних жанрах:
* [[портрет]]а — виконав живописні та графічні портрети [[Старицький Михайло Петрович|М. Старицького]] (1893), [[Леся Українка|Лесі Українки]] (1904), [[Іван Франко|І. Франка]] (1907), [[Микола Садовський|М. Садовського]] (1912), [[Олена Пчілка|Олени Пчілки]] (1927), [[Ждаха Амвросій Андрійович|А. Ждахи]] (1928), [[Багалій Дмитро Іванович|Д. Багалія]] (1929), [[Кундзіч Олексій Леонардович|О. Кундзіча]] (1933), [[Яворницький Дмитро Іванович|Д. Яворницького]] (1934) та інших; Фотій Красицький писав портрети селян. Відомі його роботи напіветюдного характеру
* тематичної картини — «У найми» (1895), «За обідом», «У хаті шевця» (обидві — 1898), «Якби ви не панич…» (1899), «Біля криниці» (1900), «На пасіці» (1901), «Гість із Запоріжжя» (1911, другий варіант — 1916), «У свято» (1902), «Надвечір» (1905), «Подруги» (1915);
* [[пейзаж]]у — «На Чорториї» (1890), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898), «Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901), «Село в долині», «Хата в балці», «Похмурий день», «Літній день» (усі — 1902), «Одеса. Ланжерон» (1904), «Ореанда», «Море біля Ай-Петрі», «Кримські гори» (усі — 1906), «У Західній Україні» (1914), «Старовинна садиба в Седневі» (1916) тощо.
Рядок 78 ⟶ 77:
Твори зберігаються в [[Національний художній музей України|Національному художньому музеї]].
== Родина ==
Подружжя Фотія та Ганни Красицьких мало 5 дітей. Старший син [[Красицький Петро Фотійович|Петро]] ([[1906]] — [[1968]]) (архітектор), Василь, а також три доньки Фотіна (Тіна) Влизько, Ярина (Ірина) Мельник (працювала художницею на [[Київська кінофабрика «Українфільм»|Київській кінофабриці]]), Ганна (Галина) (працювала художницею на [[Одеська кінофабрика|Одеській кінофабриці]]).
== Примітки ==
| |||