Дейч Лев Григорович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Життєпис: уточнення, оновлення даних |
→Життєпис: правопис ~~~~ |
||
Рядок 31:
1874 року брав участь у «ходінні в народ» <ref> Рух студентскої молоді та революціонерів-народників у 1860—1870 роках, що мав за мету освіту народу та революційну агітацію безпосередньо серед селян</ref>.
В Україні, а, згодом, у Санкт-Петербурзі навчався, товаришував і співпрацював у справах революційного руху з відомими революціонерами [[Плеханов Георгій Валентинович|Гергієм Плехановим]], [[Фесенко Іван Федорович|Іваном Фесенком]], [[Щеколдін Федір Іванович|Федором Щеколдіним]], [[Аксельрод Павло Борисович|Павлом Аксельродом]] та [[Мечников Лев Ілліч|Левом Мечниковим]], а також українським громадським діячем і меценатом, знайомим і товаришем [[Михайло Коцюбинський|Михайла Коцюбинського]]
1876 року був заарештований, але втік і перейшов на нелегальне становище. В 1877 — один з організаторів так званої Чигиринської змови — виступу селян Чигиринського повіту, спровокованого підробною царською грамотою. Знову заарештований, у травні 1878 втік з київської в'язниці до Швейцарії. В 1879 приїхав до Санкт-Петербурга, де став членом революційної організації «Земля і воля», а після її розколу — організації «Чорний переділ». У 1880 емігрував. Разом із Г. Плехановим, П. Аксельродом брав участь у створенні першої російської марксистської групи «[[Визволення праці]]» (Швейцарія 1883). З 1884 по 1901 перебував на каторзі. З 1903 — один із лідерів меншовиків. У 1907–1917 — в еміграції. Після Лютневої революції повернувся до Росії. До Жовтневої революції поставився негативно, від політичної діяльності відійшов, працював над виданням літературної спадщини Плеханова. Опублікував спогади «За півстоліття», монографію «Роль євреїв в російському революційному русі». З 1928 — персональний пенсіонер.
|