Тевтонський орден: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 25056020 користувача 5.58.171.118 (обговорення) тест нов.
Мітка: Скасування
Рядок 154:
Навернути народ до культури орден не прагнув. Лише за правління Альбрехта Бранденбургського активно стали розвиватись культурні зв'язки. У Кенінзбергзі магістр влаштовував при дворі турнірні бої, змагання зі [[Стрільба з лука|стрільби з лука]], перегони на конях. З'являються клуби багатих людей, де заможні міщани і поміщики могли поспілкуватися, культурно відпочити.
 
=== Образотворче мистцетво ===
===Інформація, Щощо міститься в орденських [[Архів|архівах]], доносить до нас найбільше свідчень про вмілих архітекторів, що будували фортеці та церкви, про художників-іконописців, що розмальовували [[Вівтар|вівтарі]]. Німецький історик Бернарт Шмідт знайшов в архівах повідомлення про 21 художника із Данціга, Марієнбурга, [[Ельбінг|Ельбінга]], Браунсберга і [[Кенінгсберг|Кенінгсберга]]. Серед майстрів образотворчого мистецтва із Кенігсберга він називає Гізебрехта і Томаса, котрі творили картини, розписували зброю, щити на замовлення знатних осіб, а також різьбяра по бурштину Йогана. Шмідт вказує, що деякі художники мали звання «майстра», але оскільки в [[Пруссія|Пруссії]] на той час ще не було цехів художників, то можна припустити, що художники отримували цей титул в не багатьох вже існуючих на той час цехах художників, наприклад, в [[Прага|Празі]]<ref>Мержинський, 1985, с. 248</ref>. ===
 
=== Освіта ===
Серед [[Лицар|лицарів]] зустрічалися люді освічені, що отримали світське виховання, закінчивши німецький та італійські університети. В кожній орденський фортеці обов'язково повинні були жити не менше двох вчених членів Ордену: богослов та юрист. Але все це мало значення лише для ордену і для приватного життя освічених та світських вихованих лицарів, які при нагоді могли проявити свої манери, знання мов, вміння володіти шпагою, мечем. Теж саме можна сказати про Орденську бібліотеку, яка мали не лише книги богословського змісту, хроніки і легенди, але й наукові праці. Серйозні книги не призначались для суспільного користування і зберігалися в замку Тапіау (м. Гвардійськ). Це були рукописи виконані на пергаменті та папері. Частина з них, що складалася із 63 рукописів та двох друкованих видань, котрі містили інформацію про медицину, правознавство, входила до Ліфляндської хроніки. Друга частина була представлена 260 рукописними та типографськими виданнями богословського, математичного, філософського та історичного змісту. Серед рукописів виділялися три томи художньо оформлених коментарів до [[Євангелія|«Євангелія»]] Томаса фон Аквіно (Фоми Аквінського), переклади книг пророків, а також деякі фрагменти «Старого Заповіту» й історії апостолів.