Кавалерідзе Іван Петрович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 46:
[[Файл:Могила Івана Кавалерідзе.jpg|міні|Могила Івана Кавалерідзе]]
В часи так званої "Української Держави" Гетьмана Павла Скоропадського, у [[Ромни|Ромнах]], наприкінці жовтня 1918, створив перший повноростовий пам'ятник [[Тарас Шевченко|Тарасу Шевченку]]. Працюючи там у відділі народної освіти, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток і був головним режисером [[Роменський пересувний робітничо-селянський театр|Роменського пересувного робітничо-селянського театру]] ([[1925]]–[[1930]]).
Був наділений надзвичайною енергією. Його друзі, [[Огюст Роден]] і [[Федір Шаляпін]], підтримували його прагнення сміливого пошуку, творче горіння. За шість років перебування в рідному місті (1917—1923) організував товариство охорони пам'ятників старини, сприяв відкриттю краєзнавчого музею. Залізничники на пам'ятник Шевченку запропонували 40 бочок цементу. Натомість попросили організувати трупу і побудувати театр. Кавалерідзе погодився. Театр був відкритий.
Рядок 52:
Володів магією об'єднувати довкола себе творчих людей. 125 осіб входили до театру: режисери, художники, диригенти, артисти. "Артисти підібралися талант на таланті, в театр квиток важко було дістати, " — згадував режисер театру Іван Кавалерідзе. Степан Шкурат, Василь Яременко, Ганна Затиркевич-Карпинська… Репертуар підбирали ретельно. «Лісова пісня», «В катакомбах», «В домі труда, в краю неволі» Лесі Українки, «Бурлак» Карпенка-Карого.
У 1941
По закінченні війни,
▲По закінченні війни, коли російська окупаційна влада цькувала митця за перебування під німецьким началом, а [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Київська кіностудія]] виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса [[Любов Гаккебуш]] у своєму помешканні на [[Велика Житомирська вулиця|Великій Житомирській]], 17.
У 1950-ті створив барельєфи, вписані в тонго по периметру одного з ярусів вежі на будинку по Георгіївському пер. № 2 в Києві (не збереглися){{sfn|Unakov|2016|с=224}}.
| |||