Вікіпедія

Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис, зовнішні посилання
стиль
Рядок 116:
Наступ більшовиків на Київ викликав появу [[Четвертий Універсал Української Центральної Ради|IV Універсалу]] УЦР. {{OldStyleDate|22|січня|1918|9}} (фактично — {{OldStyleDate|24|січня||11}}) на засіданні УЦР під головуванням та на пропозицію Грушевського УЦР проголосила УНР самостійною, вільною і суверенною державою українського народу. {{OldStyleDate|7|лютого||25|січня}} разом з урядом УНР Грушевський залишив Київ, а {{OldStyleDate|10|лютого||28|січня}} прибув до Житомира, де добивався ратифікації мирного договору з Німеччиною та надання УНР військової допомоги в боротьбі з більшовиками. На пропозицію Грушевського {{OldStyleDate|25|лютого||12}} на засіданні Малої ради в Коростені гербом УНР був затверджений Тризуб. 9 березня 1918 року Грушевський вернувся до Києва{{sfn|Верба|2004|с=232–235.}}.
 
По поверненні до Києва, Грушевський приділяв значну увагу конституційному процесові в Україні. Під його керівництвом була розробленарозроблено [[Конституція Української Народної Республіки|КонституціяКонституцію незалежної УНР]] (прийнятаутверджена 29 квітня 1918 року), згідно з якою верховним органом влади УНР проголосили Всенародні збори, які безпосередньо здійснювали вищу законодавчу владу в УНР і формували вищі органи виконавчої та судової влади. Скликати Всенародні збори і проводити їх мав голова, обраний Всенародними зборами{{sfn|Верба|2004|с=232–235.}}.
 
[[29 квітня]] в Києві відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]]. У зв'язку з державним переворотом, здійсненим Скоропадським, Грушевський перейшов на нелегальне становище. У підпіллі займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування [[Національна академія наук України|Української академії наук]], при цьому відстоювавобстоював думку, що її необхідно засновувати на базі УНТ. Відмовився від пропозиції увійти до складу академії, створеної гетьманом Скоропадським.
 
У цей час Грушевський написав 4, 5 і 6-ту частини «Всесвітньої історії», а також праці «Старинна Історія. Античний світ», «Середні віки Європи».
 
==== 1919 рік ====
На початку лютого 1919, після взяттяздобуття Києва більшовиками, Грушевський виїхав до Кам'янця-Подільського, де видавав часопис «Життя Поділля». У березні 1919 переїхав до [[Івано-Франківськ|Станіслава (нині м.  Івано-Франківськ)]], що був столицею Західної Областіобласті Української Народної Республіки. У цей час завершив написання підручника під назвою «Історія України, приладжена до програм вищих початкових шкіл і низших класів шкіл середніх», опублікований у 1919 році{{sfn|Верба|2004|с=232–235.}}{{sfn|Сухомлинська|2005|с=6–14.}}.
 
=== Еміграція ===
Рядок 130:
Був одним із засновників громадської міжнародної організації — комітету незалежної України та заснував Український соціологічний інститут (УСІ; діяв спочатку в Празі, потім у Відні). У цей час Грушевський переглянув свої погляди з питань державного будівництва. Запропонував концепцію української національної держави-республіки з безкласовим соціальним ладом («Початки громадянства. Генетична соціологія», 1921){{sfn|Верба|2004|с=232–235.}}.
 
25 серпня 1921 повідомлено про розкол у таборі Українських лівих есерів за кордоном та створення двох груп: на чолі з Грушевським у Відні та на чолі з М.  Шаповалом — у Празі.
 
4 вересня 1921 року в харківській газеті «Вперед» повідомлено, що ЦК Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) виключив Грушевського з рядів партії, заявивши, що його виїзд до УРСРУСРР став зрадою партії, оскільки Грушевський не погодився з рішенням про рееміграцію з ЦК УПСР [http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1921].
Частина керівників ЦК КП (б) У схвально поставилася до можливого повернення М. С. Грушевського, про що свідчило запрошення приїхати на батьківщину, передане Михайлу Сергійовичу членами делегації УРСР на радянсько-польських переговорах в Ризі в лютому 1921 року.
 
Перебуваючи в еміграції, Грушевський, в свою чергу, мав можливість переконатися в байдужості керівників європейських країн до українських подій. Тому не дивно, що, не знайшовши підтримки на Заході, М. Грушевський, починаючи з 1920 року, шукає шляхи зближення з більшовицьким керівництвом України, пише листи С. Косіору та Х. Раковському (тодішньому голові РНК УСРР), пропонуючи їм співпрацю в разі, якщо йому буде дозволено повернутися в Україну для продовження наукової роботи. Своєю владою більшовицькі лідери ні з ким ділитися не збиралися, проте в поверненні на батьківщину такого авторитетного вченого і громадського діяча ліберально-соціалістичних поглядів, як Грушевський, вони були зацікавлені. У жовтні 1922  р. Секретаріат ЦК КП (б) У спеціально розглядав питання «Про української еміграції». З повідомленнями виступили представник УРСР в Чехословаччині [[Левицький Михайло Васильович (дипломат)
|М. Левицький]] і заступник наркома закордонних справ УРСР Я. Яковлєв.
На еміграції Грушевський проводив роботу над великим науковим проектом&nbsp;— багатотомною «[[Історія української літератури Михайла Грушевського|Історією української літератури]]». Перші томи цієї роботи були надруковані в 1923 р., останній, 6-й том, лишився в рукопису і був надрукований тільки в 1995 році<ref name="Панькова">''Панькова Світлана.'' [http://www.m-hrushevsky.name/uk/Bio.html Біографія Михайла Грушевського]</ref>.
Рядок 144:
14 квітня 1926 Політбюро ЦК КП(б)У в постанові «Про Українську академію наук» висловилося за можливість підтримати кандидатуру Грушевського на посаду президента ВУАН. 3 жовтня 1926 відбулося урочисте вшанування Грушевського у зв'язку з 60-літтям від дня народження та 40-літтям наукової діяльності. 12 січня 1929 загальні збори АН СРСР обрали Грушевського дійсним членом. 25 квітня 1929 на засіданні загальних зборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в її складі Інституту української історії{{sfn|Верба|2004|с=232–235.}}.
 
З осені 1929 почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді-&nbsp;— грудні 1929 сесія Ради ВУАН почала ліквідовуватиліквідовувала комісії, якими керував Грушевський (остаточно ліквідувала 1933 року). У вересні 1930 закрито НДКІУ. 11 грудня цього ж року партійний осередок ВУАН ухвалив рішення про посилення ідеологічної боротьби з Грушевським і його теоріями шляхом читання рефератів із критикою його поглядів. У січні 1931 на засіданні історичних установ ВУАН замість історичної секції, очолюваної Грушевським, створено історичний цикл. Більшість співробітників і учнів Грушевського було заарештовано й заслано{{sfn|Верба|2004|с=232–235.}}.
 
7 березня 1931 року Грушевський переїхав до Москви.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Грушевський_Михайло_Сергійович