Маніхейство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Віщун (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 176.105.206.171 (обговорення) до зробленого Віщун Мітка: Відкіт |
||
Рядок 1:
[[Файл:Manicheans.jpg|thumb|250px|Пишучі маніхейські жерці з написом [[согдійська мова|согдійською мовою]]. [[Сувій (книга)|Сувій]] з [[
'''Маніхе́йство''' ( [[Фарсі (мова)|фарсі]] {{lang|fa-Arab|آیین مانی}} ''Āyin e Māni''; {{lang-zh|摩尼教}}; [[піньїнь]]:Móní Jiào) — складене з [[вавилон]]сько-[[халдеї|халдейських]], [[Юдаїзм|юдейських]], [[християнство|християнських]], [[іран]]ських ([[зороастризм]]) [[гностицизм|гностичних]] уявлень [[Синкретизм|синкретичне]] релігійне вчення [[Персія|перса]] [[Мані (пророк)|Мані]], або Манеса.<ref>Народився 14 квітня 216 в Мардину (Селевкія-[[Ктесифон]], [[Вавилонія]]), помер 273 або 276 в [[Гундишапур]]і (Вавилонія); його було вбито на вимогу священиків — послідовників [[Заратуштра|
Шість сакральних книг маніхейства було написано [[Сирійська мова|сирійською арамейською мовою]], але незабаром, задля поширення релігії, було перекладено іншими мовами ([[пехлеві]], [[Согдійська мова|согдійською]], [[Уйгурська мова|уйгурською]], [[Китайська мова|китайською]], [[латина|латиною]], [[Грецька мова|грецькою]], [[Коптська мова|коптською]]).
Рядок 6:
Вчення Мані — це [[дуалізм|дуалістичне]] вчення про боротьбу добра і зла. Беручи своє коріння із [[гностицизм]]у, воно вимагало від певного кола [[адепт]]ів найсуворішої врівноваженості, особливо щодо харчування, статевого життя, фізичної праці. Більшість маніхейських мирян дотримувалися лише деяких із необхідних правил, що не позбавляло їх можливості спасіння.
Оскільки Мані вважав себе останнім і головним із пророків Бога добра (перед ним пророками були [[Авраам]], [[Мойсей]], [[Заратуштра
== Історія маніхейства ==
Рядок 12:
Перська держава того часу перебувала під відчутним впливом зороастризму. Але Мані, як відомо, виріс у християнсько-юдейському оточенні. Батьки Мані (Патик і Маріам) походили з парфянських княжих родів. Молодість Мані провів у монастирі гностиків, можливо, [[Мандеї|мандеїв]] або елкасаїтів, але у віці 24 роки, на його думку, отримав одкровення згори й вирішив заснувати нову релігію. Як проповідник Мані дуже багато подорожував по Індії, Персії, Середній і Передній Азії, брав участь у дискусіях з релігійними діячами різних релігій — [[індуїзм]]у, [[буддизм]]у, [[юдаїзм]]у, гностичних і не гностичних гілок [[християнство|християнств]]а, [[зороастризм]]у, що призвело до використання у маніхейських текстах символіки всіх цих вчень, оскільки Мані був впевнений у сутній єдності світових релігій.
Мані вважав себе наступником засновників релігій: [[Заратустра|
Під час правління Шапура I (242−273) Мані зміг широко розповсюдити своє вчення у [[Персія|Персії]]. Наступник Шапура Бахрам І за вимогою магів — представників старої релігії, наказав заарештувати і стратити Мані.
| |||