Вікіпедія

Зимна Вода: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 8:
| зображення_розмір = 300 px
| зображення_підпис = Зимноводівська сільська рада
| засновано = 1365
| населення = 11500
| територія =
Рядок 14:
| площа = 4,56
| ref-площа =
| щільність = 218.920
| поштовий індекс = 81110<ref>[http://www.uaidx.com/13/298/index Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район]</ref>
| телефонний код = 32230
| висота =
| ref-висота =
| водойма = р. [[Зимна Вода (річка)|Зимна Вода]]
| адреса = 81110, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зимна Вода, вул. Шухевича, 83; тел. (032) 292-43-67
| облікова картка = [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rdat1=11.11.2015&rf7571=20544 Зимна Вода]
Рядок 35:
{{Otheruses|Зимна Вода (значення)}}
 
'''Зи́мна Вода́''' (у 1946–19891946—1989&nbsp;— ''Водяне́'')&nbsp;— село в [[Україна|Україні]], [[Пустомитівський район|Пустомитівського району]] [[Львівська область|Львівської області]], яке межує із західною частиною [[Львів|обласного центру]], а відстань до центру [[Львів|Львова]] складає 9&nbsp;км.
 
Межує з такими населеними пунктами: смт [[Рудне]] ([[Залізничний район (Львів)|Залізничний район м. Львова]])&nbsp;— на півночі; с. [[Суховоля (Городоцький район)|Суховоля]] ([[Городоцький район (Львівська область)|Городоцький район]])&nbsp;— на заході; с. [[Конопниця (Пустомитівський район)|Конопниця]]&nbsp;— на південному заході, с. [[Лапаївка]], с. [[Холодновідка]] ([[Пустомитівський район]])&nbsp;— на півдні та колишнє с. [[Білогорща]] у [[Залізничний район (Львів)|Залізничному районі м. Львова]]&nbsp;— на північному сході.
Рядок 117:
Клімат території Зимної Води помірний, перехідний від морського до континентального. Протягом року переважає помірне морське повітря з Атлантики. Воно приносить взимку відлиги, хмарність, снігопади, а влітку&nbsp;— прохолоду та рясні дощі.
 
На формування клімату району впливають різні чинники, найголовніші з яких [[сонячна радіація]], [[Циркуляція атмосфери|атмосферна циркуляція]] і характер земної поверхні. За місяцями висота Сонця опівдні в Зимній Воді коливається в межах 17–6417—64°.
 
Унаслідок загальної циркуляції атмосфери в район найчастіше проникають [[повітряні маси]] помірних широт, рідше&nbsp;— тропічних і арктичних широт. При загальній перевазі континентального помірного повітря, на територію району часто надходить морське повітря. Особливо нестійкою буває погода при проходженні атмосферних фронтів. Декілька разів на добу можуть змінюватися напрями вітру, опади можуть то припинятися, то починатися знову.
Рядок 123:
Тривала ясна і суха, морозна взимку і спекотна влітку погода обумовлена антициклонами, які взимку поширюються в основному із сходу і південного сходу, влітку&nbsp;— з південного заходу і заходу. Арктичні повітряні маси вклинюються в межі району в різні пори року, викликаючи взимку, весною і восени раптові похолодання та заморозки, а влітку посилюють посушливу погоду.
 
Зміна величини сонячної радіації протягом доби і року зумовлює відповідний добовий і річний хід температури повітря. За даними метеостанції міст [[Львів|Львова]] та [[Пустомити|Пустомит,]], що найближче розташовані до території [[Зимноводівська сільська рада|Зимноводівської сільської ради]] середньомісячні температури регіону складають від –4−4,3&nbsp;°C до +18,2&nbsp;°C. Абсолютно максимальний показник температури повітря знаходиться в межах +36&nbsp;°C, а абсолютна мінімальний показник температури повітря знаходиться в межах –34−34&nbsp;°C.
 
Середня багаторічна температура повітря на території села становить 8,1&nbsp;°C. Найхолоднішим місяцем року є січень з середньою багаторічною температурою –4−4,3&nbsp;°C. В березні температура повітря стає позитивною і починає різко зростати, досягаючи своїх максимумів влітку. Найтеплішим місяцем є липень з середньою багаторічною температурою +18,2 ̊С&nbsp;°C.
 
Середньорічна температура поверхні ґрунту не дуже відрізняється від середньорічної температури повітря та становить +8 ̊С&nbsp;°C. Ґрунти промерзають на глибину 25–4025—40&nbsp;см, максимальна глибина промерзання становить 80&nbsp;см.
 
Особливістю клімату цього району розташування є висока [[вологість повітря]]. Середня [[абсолютна вологість повітря]] для села становить 9,2&nbsp;г/м³ на рік, а середня величина відносної вологості повітря&nbsp;— 77&nbsp;%.
 
У зимово-осінній період [[відносна вологість повітря]] досягає 77–8677—86&nbsp;%, а у весняно-літній період знижується до 62–7962—79&nbsp;%.
 
На території Зимної Води хмарна погода домінує протягом року. Цьому сприяють як місцеве поверхневе випаровування, так і насичене вологою повітря, принесене [[циклон]]ами з Атлантики. Хмарність у селі становить 65–7065—70&nbsp;%. За рік буває в середньому 40–4540—45 безхмарних днів, а похмурих і напівхмарних&nbsp;— 320–325320—325 днів. Найбільше похмурих днів припадає на холодний період року, найменше&nbsp;— на теплий.
 
Атмосферні опади на території села визначаються в основному циклонічною діяльністю і є частими. В середньому в Зимній Воді випадає 640&nbsp;мм опадів на рік. Зволоження району надмірне з коефіцієнтом зволоження більшим 1,1. За порами року опади випадають нерівномірно: влітку&nbsp;— 250–260250—260&nbsp;мм, взимку&nbsp;— 90–10090—100&nbsp;мм, весною та восени&nbsp;— по 140–150140—150&nbsp;мм.
 
Серед місяців року найбільше опадів припадає на липень&nbsp;— в середньому 9–1009—100&nbsp;мм, найменше на лютий&nbsp;— 20–3020—30&nbsp;мм. Інтенсивність опадів буває найвищою під час літніх грозових злив.
 
Сніговий покрив у районі Зимної Води нестійкий. В окремі зими він декілька разів змінюється. Стійкий сніговий покрив встановлюється в другій половині грудня. Середня тривалість стійкого снігового покриву 60 днів. Висота снігового покриву в середньому дорівнює 5–155—15&nbsp;см. Іноді сніг досягає висоти 20–2520—25&nbsp;см, а в ярах&nbsp;— до 50&nbsp;см.
 
Річний хід інтенсивності атмосферної циркуляції і сезонне зміщення окремих центрів дії атмосфери визначають річний хід швидкості вітру, який характеризується максимумом в лютому і мінімумом в липні. Середньорічна швидкість вітру у місті становить 3,5 м/с.
 
У середньому за рік буває понад 50 днів без вітру. В інші дні переважають легкі і слабкі вітри із швидкістю 0,5–65—6,0 м/с. У селі переважають вітри південно-західного та західного напрямку. Середня швидкість вітру коливається від 3 до 4 м/с. Сильні вітри часто бувають в осінньо-зимовий період і супроводжуються великими опадами у вигляді дощу та снігу.
 
Щодо кліматичних процесів на території села чітко виражені чотири періоди&nbsp;— пори року, кожна з яких має свої особливості. Часові межі пір року є до певної міри умовними і не завжди вкладаються в календарні місяці, які для них відведені.
Рядок 151:
Ґрунтовий покрив регіону чітко підпорядкований певним географічним закономірностям і відзначається великою різноманітністю за генезисом, механічним складом, водно-фізичними особливостями та родючістю. На території сільської ради виділено такі типи ґрунтів:
 
* сірі лісові опідзолені;,
* дерново-слабопідзолисті;,
* дерново-карбонатні.
 
Рядок 194:
 
{{div col|4}}
* Бандери Степана
* Бічна Галицька
* Бічна Глібова Леоніда
* Бічна Кобилянської Ольги
* Бічна Котляревського Івана
* Бічна Мазепи Івана
* Бічна Миколайчука Івана
* Бічна Миру
* Бічна Сонячна
* Бічна Тичини Павла
* Бічна Хмельницького Богдана
* Бічна Шухевича Романа
* Берегова
* Богуна Івана
* Виговського Івана
* Винниченка Володимира
* Володимира Великого
* Волошина Августина
* Гайдамацька
* Галицька
* Галицького Данила
* Глібова Леоніда
* Гоголя Миколи
* Гонти Івана
* Городоцька
* Грушевського Михайла
* Довбуша Олекси
* Дорошенка Петра
* Журавлина
* Залізняка Максима
* Заньковецької Марії
* Західна
* Івасюка Володимира
* Калнишевського Петра
* Княгині Ольги
* Князя Святослава
* Кобилянської Ольги
* Козацька
* Коновальця Євгена
* Коротка
* Котляревського Івана
* Коцюбинського Михайла
* Кравченко Уляни
* Крип'якевича Івана
* Кропивницького Миколи
* Крушельницької Соломії
* Купчинського Романа
* Леонтовича Миколи
* Лесі Українки
* Леся Курбаса
* Лисенка Миколи
* Лісова
* Лугова
* Львівська
* Людкевича Станіслава
* Мазепи Івана
* Марка Вовчка
* Мартовича Леся
* Миколайчука Івана
* Миру
* Мисливська
* Морозенка Станіслава
* Наливайка Северина
* Нечуя-Левицького Івана
* Нова
* Озерна
* [[Вулиця Олександра Олеся (Зимна Вода)|Олеся Олександра]]
* Опільського Юліана
* Орлика Пилипа
* Остапа Вишні
* Палія Семена
* Панаса Мирного
* Петлюри Симона
* Підгірянки Марії
* Підкови Івана
* Полуботка Павла
* Польова
* Роксоляни
* Сагайдачного Петра
* Садівницька
* Світла
* Свободи
* Сірка Івана
* Січових Стрільців
* Сковороди Григорія
* Скоропадського Павла
* Сонячна
* Спортивна
* Стуса Василя
* Суховільська
* Тараса Чупринки
* Теліги Олени
* Тесленка Архипа
* Тиха
* Тихого Степана
* Тичини Павла
* Тютюнника Григорія
* Франка Івана
* Хвильового Миколи
* Хмельницького Богдана
* Чайковського Андрія
* Чорновола Вячеслава
* Чубинського Павла
* Шашкевича Маркіяна
* Шевченка Тараса
* Шептицького Андрея
* Шкільна
* Шухевича Романа
* Яворівська
* Яворницького Дмитра
* Ярова
* Ярослава Мудрого
Рядок 325:
Незабаром Голомбек звільняє солтиса від виконання покладених на нього обов'язків та сам вирішує всі питання, пов'язані з землею, податками, панщиною, адже фільваркове господарство ще було слабо розвинуте, й феодал отримував свої доходи (натурою та грошима) зі своїх підданих, зі своїх ланів, лісів, сіножатей, ставів та корчми. Через село проходили важливі торговельні шляхи від поблизу розташованого, великого й заможного міста Львова до Городка, [[Вороців|Вороцова]] та [[Мальчиці|Мальчиць]], якими везли продукти харчування, й частина прибутку від проїзду через село залишалася власнику поселення. Важливе місце в господарстві мали млини та корчми. Всі піддані зобов'язані були молоти зерно лише у панському млині, а горілку, пиво, вино&nbsp;— повинні були купувати лише у панській корчмі.
 
Документ, датований вереснем [[1462]] року, розповідає про суперечку двох шляхтичів, двох Янів&nbsp;— Голомбека та Зубрицького. У цьому документі, що був підписаний королем [[Сигізмунд І Старий|Сигізмундом ІI Старим]], вирішується суперечка між власником села Яном Голомбеком та громадянином м. Львова Яном Зубрицьким щодо розмежування міста Львова з с. Зимна Вода, яка тривала довгий час. Рішенням королівського суду було встановлено: кордон між містом та селом залишити без змін.
 
Після смерті власника Зимної Води Яна Голомбека у [[1503]] році селом володіли Варвара Гарнаст і Маргарета Розборська, у [[1531]] році село купив Альберт Тшебенський. За три роки Софія (вдова Станіслава Синека) подарувала своєму двоюрідному брату Міколаю Голомбеку частину Зимної Води. У [[1568]] році власником села був Бальтазар Лісновський, а за два роки співвласниками маєтності Зимна Вода стали Гинеки. Від [[1595]] року землями поселення володів Якуб Семп-Шажинський. Того ж року між власником Зимної Води та [[Рудне|Рудного]] Якубом Семп-Шажинським та львівським розпорядником Димитрієм Соліковським точилася суперечка, щодо розмежування сіл [[Рясне (Львів)|Рясна-Польська]], Зимна Вода та [[Рудне]].
Рядок 331:
За свою історію Зимна Вода мала 11 власників. Аж поки у липні [[1607]] року останній власник села Станіслав Стадницький&nbsp;— [[каштелян]] [[перемишль]]ський подарував село [[колегіуми давнього Львова|Львівській колегії єзуїтів]], котра закріпила свою владу у Зимній Воді на наступних 167 років.
 
У [[1612]]–—[[1625]] роках коштом ордену було збудовано новий костел св. Катерини. При костелі єзуїти заснували велике господарство-фільварок, доходи з якого йшли на утримання Львівського ордену єзуїтів. Єзуїти латинізували село, оскільки за період їх володіння в колись українському селі залишилось лише 2 родини українців.
 
Друга половина XVI століття&nbsp;— це період національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти, які чинили національний, соціальний та релігійний гніт. Особливого піднесення досяг національно-визвольний рух в [[Галичина|Галичині]] після того, як козацьке військо очолюване гетьманом [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]] здобуло восени [[1648]] року блискучу перемогу над поляками [[Битва під Пилявцями|під Пилявцями]]. В результаті Пилявецької битви польську армію було розгромлено, повністю звільнено [[Волинь]] і [[Поділля]], створилися сприятливі умови для визволення всіх західноукраїнських земель. Наступним стає столиця галицького краю&nbsp;— [[Львів]]. У жовтні 1648 року козацьке військо Хмельницького підійшло під оборонні мури Львова та взяло місто в облогу. Розіславши при цьому свої полки на здобуття менших міст, що мали такий самий статус, як і Городок. Селяни Зимної Води відмовлялись коритися польським панам, а ті залишали свої маєтки, зокрема, пани Голомбки, які повернулися до Польщі.
Рядок 368:
 
[[1 серпня]] [[1914]] року вибухнула [[перша Світова війна]]. Цього дня прийшов посланець зі Львова до сільського уряду й дав наказ про загальну мобілізацію. Всі військовозобов'язані особи повинні до 24 години з'явитись та відбути на передову. Смертна кара чекала того, хто б відмовився. Декілька днів мобілізовані перебували у Львові, а пізніше їх відправляли на фронт. Деяка частина вояків була залишена для обслуговування залізниці, телефонним й телеграфним зв'язком та забезпечення армії технікою й продуктами. На території села відбувалися запеклі бойові дії між австрійськими та російськими військами.
 
У [[1915]] році в Зимній Воді був розміщений великий табір і польові кухні російської армії, які годували не лише військових, але й цивільних, з метою надання підтримки російській армії місцевим населенням. Взимку 1914—1915 років тут отаборився загін черкесів. Проте, через постійні скарги селян військове командування змінило місце його дислокації. Згодом розпочався відступ російської армії, разом з яким вони в селі позабирали в селян коней та корів. Навесні 1915 року відступаюче російське військо
знищило об'єкти залізниці, а саме, було підірвано залізничний міст, спалено 4 технічних будівлі залізниці, залізничну станцію, українську школу.
Рядок 390:
Ціною великих надзусиль польсько-українські військові підрозділи [[25 серпня]] остаточно відкинули більшовиків від Варшави, але той союз був не тривалим.
 
[[18 березня]] [[1921]] року у [[Рига|Ризі]] між Польщею, з одного боку, та [[РСФРР]] і [[УРСР]] з другого, підписано [[Ризький мир|Ризький мирний договір 1921]], за яким Польща відмовлялася від земель давньої Речі Посполитої, розташованих на схід від кордону, встановленого в Ризі, а [[РРФСР]] і [[УСРР]] від претензій на території, що лежали на захід від лінії кордону, тобто західноукраїнські та західнобілоруські землі опинялися під владою панської Польщі. Кордоном визначено річку [[Збруч]]. РРФСР і УСРР на своїй території мали забезпечити за польською меншиною повну релігійну і культурну свободу, а Польща гарантувала ті самі права представникам російської, української та білоруської меншин, а ось виконувати свої зобов'язання щодо меншин Польща не збиралася, так само, як і РРФСР та УСРР. До Польщі потрапили західноукраїнські землі&nbsp;— вся [[Галичина]], [[Холмщина]], [[Підляшшя]] та Західна [[Волинь]]. Так Зимна Вода знову опинилася під владою Польщі, але вже ІІII Речі Посполитої і відтоді розпочалася друга хвиля польської колонізації Галичини.
 
=== Між двома війнами (1921—1939) ===
У [[1920]] року село Зимна Вода стає центром однойменної [[Гміна|гміни]] у [[Львівський повіт (II Річ Посполита)|Львівському повіті]], [[Львівське воєводство|Львівського воєводства]].
 
У міжвоєнний період в селі було збудовано близько 300 двоповерхових вілл, власниками яких стали львівські державні службовці та залізничники. У [[1923]]–—[[1924]] роках з'являються також нові будівлі німецьких колоністів, як, наприклад, Міллер, Рупп, Ганс, Пірцель, а також переселяються до Зимної Води багато родин з німецькими прізвищами. Таким чином, частина Зимної Води, де оселяться новоприбулі німці, отримує назву Міллерівка (від прізвища пана Міллєра, який мешкав у тій частині села та мав найбільший маєток). Цьому сприяло і те, що Зимна Вода була популярною рекреаційною зоною для львівського панства.
 
До другої світової війни населення було переважно польським, а ті декілька українських родин, що залишились тут, змушені були перейти на «польське».
Рядок 421:
[[1 вересня]], майже через тиждень після підписання пакту, була розпочата [[Німеччина|Німеччиною]] та [[Словаччина|Словаччиною]] військова операція проти [[Польща|Польщі]]. У відповідь Велика Британія і Франція, згідно з попередніми домовленостями з польським урядом, [[3 вересня]] 1939 року оголосили війну Німеччині, що ознаменувало початок Другої світової війни. Військові дії (війна) між Польщею та Німеччиною була швидкоплинними й тривали 22 дні.
 
О п'ятій годині ранку [[17 вересня]] (через 17 днів після наступу Вермахту на територію Польщі та після переходу німецьких військ річки Сян) передові і диверсійно-штурмові загони Червоної Армії перетнули радянсько-польський кордон та розгромили польську прикордонну охорону. Перші години операції підтвердили дані радянської розвідки про відсутність значних угруповань польських військ, що дозволило прискорити наступальні дії. Одержавши повідомлення про перехід [[Червона Армія|Червоною Армією]] польського кордону, німецьке командування віддало наказ військам зупинитися на лінії [[Сколе]]&nbsp;— [[Львів]]&nbsp;— [[Володимир-Волинський]]&nbsp;— [[Берестя]]&nbsp;— [[Білосток]], тобто відповідно до пакту Молотова- — Ріббентропа, кордон було встановлено по річці [[Сян]].
 
19 вересня радянські війська підійшли до Львова. Тут Червона Армія зустрілась з частинами [[Вермахт]]у, які вже упродовж майже тижня блокували в місті 15-ти тисячний польський гарнізон на чолі з генералом [[Владислав Лангнер|Владиславом Лангнером]]. Внаслідок переговорів між радянським і німецьким командуванням німці відійшли з цього району. Червона Армія здійснила декілька невдалих спроб здобути Львів. 22 вересня 1939 року після переговорів з радянським командуванням львівський гарнізон погодився капітулювати на почесних умовах, які, втім, не було виконано. При виході з міста обеззброєні колони поляків були оточені частинами Червоної армії і НКВС та відправлені до концтаборів. Таким чином було окуповано територію східної Польщі (Західної України), узгоджену в пакті Молотова- — Ріббентропа.
 
Разом з німецькою армією, виїжджали і німецькі колоністи Зимної Води. У грудні 1939 року була заснована комісія з переселення, повернення на батьківщину, з поновленням своїх громадянських прав, осіб, які під час війни опинилися за межами своєї країни та перебували тривалий час поза батьківщиною. Комісія складалася з трьох осіб&nbsp;— одного райхсдойчера з Берліна, мешканця міста Львова Рудольфа Войзе та одного місцевого мешканця. Охочих переселитися була дуже велика кількість, які добре розуміли, що значить жити під владою більшовиків. Новоприбулих переселенців поселяли у історичній області [[Силезія]] (нині вона поділена між Польщею, Чехією та Німеччиною, згідно з рішеннями [[Ялтинська конференція|Ялтинської]] та [[Потсдамська конференція|Потсдамської]] конференцій). [[16 січня]] 1940 року жінки з дітьми були відправлені у товарних вагонах зі станції Зимна Вода до Перемишля, а наступного дня, [[17 січня]], чоловіки возами поїхали у слід за ними. Таким чином була розпущена та припинила своє існування євангелістська організація Зимної Води.
Рядок 429:
Перед від'їздом деякі мешканці Рудна, Зимної Води, Суховолі прийшли, щоби попрощатися зі своїми сусідами. На згадку про себе від'їжджаючі подарували святий образ, намальований олійною фарбою для греко-католицької церкви. У Зимній Воді цей факт засвідчує, що відносини між українцями та німецькими колоністами були добросусідськими, теплими та щирими.
 
=== Німецька окупація (1941—1944). ===
З документів відомо, що у [[1942]]-—[[1943]] роках село Зимна Вода з Волею Конопницькою належали до Львова. У роки війни на території села бої не проводились, але окупаційна влада заснувала тут єврейське гетто, куди звозили євреїв із навколишніх сіл. Зондеркоманди розстрілювали євреїв на сучасній вулиці [[Іван Сірко|Сірка]] (колишня вулиця [[Адам Міцкевич|Міцкевича]]).
 
У липні [[1944]] року село зайняла радянською армія. Під час відступу німецьких окупантів було зруйновано приміщення станції. Зруйнованим залишився також перехідний залізничний міст через залізничну колію, залишки якого у [[1948]] році перевезли на [[Левандівка|Левандівку]] у Львові.
Рядок 450:
У [[1950]] році був створений колгосп ім. М.&nbsp;І.&nbsp;Калініна та об'єднав багато, переважно бідняцьких, господарств та отримав Акт на вічне користування землею.
 
[[27 січня]] [[1951]] року на засіданні сесії Водянської сільської ради депутатів трудящих ІІІIII скликання, відкритим голосуванням, головою сільської ради було обрано Верпкера Мирона Йосиповича, а [[3 серпня]] [[1952]] року рішенням VII сесії Водянської сільської ради трудящих ІІІIII скликання, головою сільської ради було обрано Грачова Василя Олексійовича.
 
У [[1954]]-—[[1958]] роках сільським головою був Пітуля Петро Степанович&nbsp;— переселенець із знищеного поляками українського села [[Малковичі (Підкарпатське воєводство)|Малковичі]] біля [[Перемишль|Перемишля]]. Пітуля ставши сільським головою та одночасно головою церковного комітету, встановив в костелі Святої Катерини образ Святого Івана Богослова, привезений ним під час переселення із Малковичів, тобто цього дня у [[1954]] році колишній костел став церквою та його було посвячено во ім'я [[Іван Богослов|Святого Івана Богослова]]. Петро Степанович, на власний страх та ризик, за чотири роки свого правління прописав у Водяному 22 греко-католицьких священики, яких переслідувала тодішня влада.
 
У [[1957]] році відбулося об׳єднання дрібних колгоспів Водяного, Холодновідки, Конопниці, Рудна та Білогорщі у велике колективне господарство ім.&nbsp;Ілліча, з колгоспною конторою (правління колгоспу) у Водяному та з загальною площею земельних наділів, яка складала 2200 гектарів. Основним напрямком діяльності колгоспу було вирощування зернових культур<ref>Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область...&nbsp;— С.601.</ref>
Рядок 464:
У [[1965]] році став до ладу дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання<ref>[http://zavod-nestandartnogo-obladnannya.business-guide.com.ua/ ВАТ «Завод нестандартного обладнання»]</ref>.
 
У [[1968]]–—[[1972]] роках на посаді голови сільської ради працював Воротник Микола Порфирійович. Воротник продовжив політику своєї попередниці, тобто продовжилося інтенсивне переселення нових мешканців та масова забудова села, а також було багато зроблено для зміцнення матеріальної бази сільських шкіл, дільничої лікарні.
 
Протягом [[1960-ті|1960-х]] та початку [[1970-ті|1970-х]] років у селі оселилося багато греко-католицьких священиків та служниць. Незважаючи на всі намагання режиму, у підпіллі вирувало церковне життя села: проводилися богослужіння, обряди вінчання, Першого причастя, висвячувалися нові священики УГКЦ тощо, тому у представників окупаційної влади, КДБ село отримало назву «уніатського розсадника».
 
Ще у березні [[1946]] року у Львові відбувся [[Львівський собор 1946|псевдособор]], на якому проголошено ліквідацію [[Українська греко-католицька церква|Греко-Католицької Церкви]], значну частину її майна передано [[Російська православна церква|Російській Православній Церкві]], а вірних та духовенство насильно змушували зрікатися своєї Церкви. Патріарх Російської Православної Церкви Алексій I благословив цю подію. Свідками вірності Христові та Церкві стали мільйони мучеників- — жертв новітніх переслідувань: єпископи, священики і миряни, монахи і монахині.
 
Прикладом таких переслідувань є доля священика Мар'яна Володимировича Гірняка<ref>[http://ichistory.org.ua/proekty/katalogy-arhivu-iits/alfavitnyj-pokazhchyk-po-personaliyam-a/alfavitnyj-pokazhchyk-po-personaliyam-g/ Інститут Історії Церкви Українського Католицького Університету: Алфавітний покажчик (по персоналіямперсоналіях&nbsp;— Г)]</ref>, котрий їздив селами [[Мостиський район|Мостиського]], [[Городоцький район (Львівська область)|Городоцького]] та [[Яворівський район|Яворівського]] районів відправляючи Святу Літургію. У [[1983]] році о.&nbsp;Гірняка було заарештовано та після тривалих катувань у [[Городок (Львівська область)|Городку]] священик помер. У [[1960]]-—[[1963]] роках в селі мешкав брат [[Редемптористи|ЧНІ]] Авксентій (Кінащук) та працював садівником у дитячому протитуберкульозному санаторії<ref>[http://www.cssr.lviv.ua/news/?article=1761 Некролог Львівської провінції оо. Редемптористів: Жовтень]</ref>, а пізніше в одній хаті з ним мешкав [[Петро (Козак)|о. Петро Козак]]&nbsp;— настоятель підпільної УГКЦ<ref>[http://postup.in.ua/usual.php?what=24893 Рудно і Зимна Вода]</ref>. У [[1975]] році тут мешкав парох сіл [[Добряни (Городоцький район)|Добряни]] та [[Путятичі]] отець Богдан Сенета<ref>[http://ichistory.org.ua/blog/2013/11/07/vshanujmo-pravednyka/ Вшануймо праведника]</ref>.
 
Протягом першої половини [[1973]] року керував селом Зуб Михайло Федорович. За цей короткий проміжок часу перебування на посаді сільського голови були підсипані [[Гравій|гравієм]] дороги при вулицях Миру та Суховільській, а також виготовлено проектну документацію для будівництва моста через річку.
Рядок 480:
У [[1978]] році Галина Петрівна подавала клопотання до голови Ради Міністрів УРСР щодо виділення коштів для будівництва приміщення сільської ради. Такі кошти невдовзі було виділено та розпочато будівництво нового приміщення сільської ради на сучасній вул. Шухевича. Крім цього, за час головування Галини Петрівни, було виготовлено [[технічна документація|технічну документацію]] на газифікацію села.
 
У [[1980]]-—[[1984]] роках головою сільської ради працював Володимир Григорович Курносов, за час каденції котрого, було завершено будівництво нового приміщення сільської ради; встановлено сільську АТС на 200 номерів, розпочато добудову школи №&nbsp;2; виготовлено технічну документацію для будівництва школи №&nbsp;1 на 1176 учнівських місць та розпочато саме будівництво школи, збудовано магазини по вул. Суховільській та Сонячній.
 
Проте, мешканці Зимної Води найбільше є вдячними Курносову за те, що під його керівництвом у [[1983]] році розпочалися роботи з газифікації села. Завдяки старанням Курносова&nbsp;В.&nbsp;Г., Стадника&nbsp;С.&nbsp;І., Мартинишина&nbsp;Є.&nbsp;Ю., котрі неодноразово зверталися до [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів УРСР]] та особисто їздили до [[Київ|Києва]], в порядку експерименту, як для найбільшого села України, було дозволено утворити кооператив мешканців села для газифікації. Цей кооператив очолили С.&nbsp;І.&nbsp;Стадник та Є.&nbsp;Ю.&nbsp;Мартинишин. І вже у [[1984]] році була побудована перша газорозподільча станція по вул. Шевченка.
Рядок 486:
Суттєвий вклад у газифікацію Зимної Води вніс місцевий мешканець Богдан Дацко, завдяки йому було прокладено газопровід від ГРП №&nbsp;5 (ріг вулиць Львівської та Сірка) до ГРП №&nbsp;3 (вул. Крип'якевича) та до школи №&nbsp;1, а також немалий вклад у цей процес був зроблений дирекцією заводу нестандартного обладнання на чолі з М.&nbsp;А.&nbsp;Несеним, зокрема, на кошти заводу було закуплено понад 5&nbsp;км газових труб для газифікації села.
 
У [[1985]]–—[[1987]] роках, під час головування, наступника Володимира Григоровича на посаді сільського голови&nbsp;— Анатолія Онуфрійовича Ткаленка, продовжувалися роботи з газифікації села та будівництва школи №&nbsp;1, а також було відкрито продуктовий магазин по вул. Шашкевича.
 
У [[1987]]–—[[1989]] роках сільською радою керував Володимир Петрович Венгрин, за головування якого було здано в експлуатацію школу №&nbsp;1, побудовано біля школи газову котельню, продовжено роботи з газифікації села. Через господарський двір радгоспу «Львівський» до вул. Мазепи було продовжено вул. Заньковецької.
 
Ось і настав надзвичайно складний і відповідальний час&nbsp;— це час розпаду радянської тоталітарної держави, пробудження національної свідомості, великого піднесення народу. Але, разом з тим, це був час, коли розпадались державні підприємства, колгоспи, а люди втрачали роботу. У цей період між [[1989]] по [[1991]] роками у Водянській сільській раді довелося головувати Борису Андрійовичу Будзанівському&nbsp;— головою ради та Баландюху Петру Васильовичу&nbsp;— головою виконкому. Одним із дієвих заходів для підтримки людей в цей час було виділення городів в с. Конопниця площею 9 га та виділення земельних ділянок під будівництво житла, в першу чергу, багатодітним сім'ям.
Рядок 512:
Але разом з тим політична розрізненість, відсутність суспільного порозуміння, політичне безвілля нашої влади, корупція, призвели до серйозних розчарувань. В такій непростій ситуації доводилося жити і працювати мешканцям нашого села, сільським головам та депутатському корпусу всіх Демократичних скликань.
 
У [[1991]] році відбулися перші демократичні вибори місцевих органів влади, було обрано 30 депутатів, а вже наприкінці цього ж року засідала сільська рада першого демократичного скликання. Головою [[Сільська рада|сільської ради]] обрано Андрія Михайловича Шмілика, котрий за час свого головування, у 1991-1991—[[1994]] роках, зробив багато добрих справ для нашого села і наших людей. Продовжились роботи з газифікації сіл Зимної Води та [[Конопниця (Пустомитівський район)|Конопниці]], проводилася реконструкція та ремонт старих електричних мереж, ремонт доріг по вулицях Гоголя, Сірка, Мазепи, Львівській та Суховільській; при дорозі на сільський цвинтар була насипана символічна могила-курган «Борцям за волю України», а між вулицями Львівською, Володимира Великого та Крип'якевича було виділено земельну ділянку під будівництво греко-католицької церкви Святих Апостолів Петра і Павла. Також було виділено земельні ділянки під будівництво православної церкви «Всіх Святих землі Української» (біля кладовища), під будівництво церкви Успіння Пресвятої Богородиці в [[Лапаївка|Лапаївці]], для будівництва шкіл у Лапаївці та [[Конопниця (Пустомитівський район)|Конопниці]]. Завдяки спонсорській підтримці та сприяння Андрія Михайловича була збудована церква Різдва Пресвятої Богородиці в Конопниці.
 
Дбаючи про інтереси людей, депутатський корпус села на чолі із п. Шміликом домігся відчуження від радгоспу «Львівський» більше ніж 300 гектарів землі. Саме за рахунок цієї землі було видано понад 900 рішень (з врахуванням Лапаївки, Холодновідки та Конопниці) на проведення індивідуальної забудови мешканцями села. Це, в першу чергу, житлові мікрорайони по вул. Гоголя, біля ШЕДу та «Під Суховолею». Великі земельні ділянки біля ШЕД та під Басівським лісом також було передано мешканцям села для ведення [[Особисте селянське господарство|особистого селянського господарства]], а біля Руднівського та Зимновідського цвинтарів, під Білогорщею, за кільцевою дорогою, біля ЗОСШ №&nbsp;1 та по вул. Суховільській&nbsp;— для ведення городництва.
Рядок 518:
Частина земель колишнього радгоспу «Львівський» та господарський двір господарства в цей час було передано фірмі «[[Галімпекс|Галімпекс-склодзеркальний завод]]», 5 гектарів землі передано фермеру В.&nbsp;Ващуку, 9 гектарів фермеру Ю.&nbsp;Душному та 10 гектарів фермеру М.&nbsp;Ковальському, 50,2 гектарів землі було передано м.&nbsp;Львову, під будівництво житлового масиву «Білогорща».
 
Працював Андрій Михайлович над тим, щоб приміщення інституту рідких добрив, що по вул. Тичини, перетворити на лікарню. Було отримане рішення обласної ради про передачу цього приміщення обласному управлінню охорони здоров'я. Проте, після наступних виборів ця справа не була доведена до кінця. Протягом [[1992]]–—[[1993]] років завдяки старанням Андрія Михайловича була виготовлена проектна документація на будівництво каналізації. Проте, наступні керівники села не реалізували цього проекту.
 
У [[1994]] році від Зимної Води відокремилися села Конопниця та Лапаївка і стали повноцінними адміністративними одиницями з власними сільськими радами.
 
У [[1994]]-—[[2002]] роках, впродовж двох скликань, сільську громаду очолював Василь Іванович Біда. Мабуть, найбільш вдячними мешканці села повинні бути Василю Івановичу за те, що з його ініціативи було викуплене сільською радою приміщення колишнього клубу по вул. Марка Вовчка і розпочато його реконструкцію під нову поліклініку, ряд сільських доріг підсипано вапняком.
 
За головування Василя Івановича 21 гектар землі під Білогорщею було виділено мешканцям Зимної Води та Львова під садівниче товариство «Дари природи». Розпочалась активна приватизація присадибних земельних ділянок та ділянок для ведення особистого селянського господарства; 3,6 гектари землі було виділено по вул. Тичини кооперативу «Сигнал» під житлове будівництво. В цей час також передано у приватну власність та постійне користування ряд ділянок для ведення бізнесу: під будівництво заправки автомобілів товариству «Атмосфера-центр», ПП «Високий замок», ПП З.&nbsp;Світлику, під кафе «Ганна-Марія», магазин «Зелена хата», під автомийку по кільцевій дорозі.
 
У 2002-20062002—2006 роках на посаді сільського голови працював Володимир Петрович Возняк, під час керівництва якого, розпочався певний рух з соціального розвитку села.
 
Активно велися роботи з будівництва нової поліклініки, були заасфальтованими вулиці Мазепи та Львівська, ряд вулиць підсипано гравієм, відновлено роботу КНС біля школи №&nbsp;1, з ініціативи депутата Романа Івановича Савки розпочалися роботи з централізованого водопостачання кварталу забудови «Гоголя». За сприянням сільського голови та керівництва ТзОВ «Аркада-Х»<ref>[http://www.arkada-x.com.ua/ ТзОВ «Аркада-Х»]</ref> було встановлено сучасну цифрову АТС-295 та проведено телефонізацію багатьох будівель житлового та комерційного призначення.
Рядок 548:
Протягом другого півріччя 2007 року було побудовано новий міст через річку по вул. Шкільній. З метою запобігання нещасних випадків, через обласну ДАІ виконком сільської ради домігся встановлення на перехресті вул. Городоцької та Заньковецької світлофора.
 
Вже у 2006 році було виготовлено проект на першу чергу каналізування. Відповідно до плану роботи сільської ради, роботи з каналізування села були розпочаті у [[2007]] році. З червня і ще до кінця року прокладено до Львова два напірних колектори; виконано методом горизонтально направленого буріння ряд проколів по-підпопід річкою, по-підпопід вул. Шухевича, кільцевою дорогою, двома гілками залізничних колій.
 
Протягом 2008 року вже було розпочато підготовчі роботи з будівництва КНС, прокладено самопливний колектор по вул. Івасюка та Озерній. У 2009 році планувалося завершити будівництво 1-ї черги каналізаційних мереж та споруд. Проте, дане завдання не виконано з двох причин. По-перше, у зв'язку з великим дебетом ґрунтових вод та плавунів у місцях прокладання каналізаційних колекторів та будівництва насосної станції, були внесені зміни до проекту.
 
Не менш важливою справою, котру було розпочато у 2005 році і продовжено в 2007 році, були роботи з водопостачання, які виконувалися за рахунок залучених коштів сільської ради та коштів мешканців Зимної Води. У 2007 році, біля «Смолярні», було побудовано насосну станцію та закуплено обладнання для неї, прокладено біля 5-ти км водопроводу, підключено до водопостачання понад 100 житлових будинків. Протягом [[2008]]–—[[2009]] років ця робота була продовжена. І вже станом на [[1 січня]] [[2010]] року в селі маємо біля 28-ми кілометрів водопроводу та підключено 1070 споживачів.
 
[[28 грудня]] [[2006]] року здано в експлуатацію нову поліклініку.
 
У [[2007]]–—[[2009]] роках завдяки залученню бюджетних коштів сільської ради та спонсорській підтримці проведено ремонт та модернізацію старих приміщень Зимновідської амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
 
Протягом 2007 року було проведено ремонтно-реставраційні роботи будівлі Народного дому.
 
Серйозним кроком у 2007 році було розроблення і затвердження проекту забудови громадського центру села. Даним проектом передбачено побудувати дитячий садок на 150 місць, спортивний центр, будинок культури, торгово-побутовий центр та ряд 4-х поверхових будинків. І, починаючи від 2007 року, цей проект почав втілюватися в життя. Було відведено земельну ділянку та виготовлено проект дитячого садка на 150 місць. А у вересні [[2008]] році сільською радою розпочато його будівництво, але через відсутність фінансування з травня 2009 року по вересень 2010 року будівництво не велося<ref>[http://galinfo.com.ua/news/dytyachyy_sadochok_v_zymniy_vodi_vidkryyut_u_veresni_tsogo_roku_81935.html Дитячий садочок в Зимній Воді відкриють у вересні цього року]</ref>. І лише у [[2011]] році, напередодні [[Покрова Пресвятої Богородиці|свята Покрови]], урочисто відкрито новий дитячий садочок «Казковий Світ» по вул. Крип'якевича, 15<ref>[http://w3.rudno.org.ua/forum/2_zhyttya_navkolo/3_cikavi_podii/149_zymna_voda_svyatkuvatyme_650_richchya.html Зимна Вода святкуватиме 650-річчя]</ref>.
 
У 2007—2009 роках, у приміщенні старого садка по вул. Бандери, було зроблено внутрішній ремонт, замінено вікна, реконструйовано внутрішню електромережу, закуплено нові меблі, інвентар та побутову техніку, встановлено нову огорожу та облаштовано дитячий майданчик.
Рядок 572:
== Освіта ==
 
У селі працює дві школи&nbsp;— Зимновідська загальноосвітня школа I—III ступенів №&nbsp;1 (директор Володимир Романович Кос)<ref>[http://schoolzv.lviv.ua/%d0%b0%d0%b4%d0%bc%d1%96%d0%bd%d1%96%d1%81%d1%82%d1%80%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8fадміністрація/ Зимноводівська ЗОШ І-ІІІI—III ступенів №&nbsp;1]</ref> та Зимновідська загальноосвітня школа I—III ступенів №&nbsp;2 (директор Зеновія Іванівна Пацула), а для найменших мешканців села працює два дошкільних навчальних заклади&nbsp;— дитячий садок «Берізка» (завідуюча Ольга Володимирівна Мила) та центр розвитку дитини «Казковий світ» (завідуюча Світлана Зіновіївна Громик).
 
=== Дошкільна освіта ===
Рядок 579:
'''Дитячий садок «Берізка»''' (вул. Бандери, 7) функціонує у будівлі, збудованій у [[1938]] році. Історія дошкільної установи розпочалась у повоєнні роки. В будинку, покинутому польською родиною по закінченню другої світової війни, у [[1954]] році було відкрито ясельки, де приймали дітей від трьох місяців до трьох років. Нині там функціонує різновікова група, яка нараховує 18 дітей віком від 3 до 6 років.
 
У [[2007]]-—[[2009]] роках, в приміщенні садка було зроблено внутрішній ремонт, замінено вікна, реконструйовано внутрішню електромережу, закуплено нові меблі, інвентар та побутову техніку, встановлено нову огорожу та облаштовано дитячий майданчик. Садок став гарним і затишним.
 
Але для потреб мешканців Зимної Води, де налічувалося 800 дітей дошкільного віку, діючий дитячий садок був замалим, тому батьки, громада та влада Зимної Води взяли на себе повну відповідальність, залучивши меценатів для будівництва нового приміщення дошкільної установи. Саме ініціативу громади Зимної Води, щодо побудови нового приміщення дитячого садка підтримала [[Львівська обласна державна адміністрація]].<ref>[http://vgolos.ua/news/u_zymniy_vodi_v_zhovtni_vidkryyut_novyy_dytsadok_74260.html У Зимній Воді в жовтні відкриють новий дитсадок]</ref>
Рядок 598:
Новітня історія шкільництва була започаткована у [[1946]] році. Перші класи (майбутньої '''ЗОШ №&nbsp;1''') для навчання дітей були організовані у приміщенні теперішнього Народного дому, тобто було виділено дві кімнати для цих потреб. Так з'явилася початкова школа у Водяному, завідувачем якої призначили Ольгу Прокопівну Олімпієву. Та невдовзі керівництво школи було змінене: директором призначено Григорія Павловича Івахна. Новопризначений директор поставив перед відділом освіти району питання щодо виділення відповідного приміщення для здійснення навчально-виховного процесу. Саме тоді для потреб школи було виділено два будинки на сучасній вул. Шкільній, а сама школа стала семирічною. Почав формуватись педагогічний колектив з учителів, присланих зі східних областей України. У 1946 році прибули вчителі: початкових класів&nbsp;— Ольга Петрівна Пальчук та Марія Яківна Литвинчук, біології&nbsp;— Олександра Ільківна Постарко, російської мови&nbsp;— Валентина Федорівна Ост, історії&nbsp;— Микола Порфирійович Воротник, фізичного виховання&nbsp;— Олександр Свиридович Башта та фізики&nbsp;— Володимир Савович Фещук. Від [[1952]] року у школі почали працювати вчителі Єва Миколаївна Стричак, Марія Василівна Москвіта, Іван Степанович Федина, Галина Іванівна Гурська, Ольга Іванівна Мельник.
 
У [[1963]]-—[[1968]] роках на посаді директора школи перебував Микола Порфирійович Воротник, [[1968]] року його на цій посаді змінив Володимир Вікторович Занічковський. Володимир Вікторович був прекрасним педагогом, вимогливим керівником і добрим організатором, згуртував учительський колектив, підніс на високий рівень навчально-виховний процес, дбав про підвищення кваліфікації кожного вчителя. Саме при Занічковському у [[1970]]-х роках до школи приходить нова кагортакогорта талановитих педагогів: В.&nbsp;Н.&nbsp;Братунь, Л.&nbsp;І.&nbsp;Марухняк, З.&nbsp;А.&nbsp;Стадник, О.&nbsp;В.&nbsp;Петрів, Г.&nbsp;М.&nbsp;Поліщак, Б.&nbsp;К.&nbsp;Романчишин, Г.&nbsp;С.&nbsp;Паськович, П.&nbsp;Т.&nbsp;та Д.&nbsp;Т.&nbsp;Сидір, Н.&nbsp;Ф.&nbsp;Товарницька, Л.&nbsp;С.&nbsp;Завгородня, М.&nbsp;Ф.&nbsp;Зинич, Н.&nbsp;М.&nbsp;Миколів.
 
[[Файл:ЗОШ№1 Зимна Вода.JPG|250px|left|thumb|ЗОШ №&nbsp;1]]
Рядок 619:
Із часу побудови нової школи з її стін випущено 3723 учні, із них 131 медаліст. Характерним для колективу освітнього закладу є впровадження новітніх технологій в методику навчання і виховання, експериментувати, добирати найефективніші форми й методи навчально-виховної роботи. Школа&nbsp;— постійний лідер за результатами районних, обласних олімпіад та конкурсів.
 
Одне із основних завдань, над яким працюють вчителі&nbsp;— широке впровадження допрофільної підготовки та профільне навчання. Починаючи з 8 класу, учні вивчають курс з основ інформатики, а з 10-1110—11 класів отримують знання із будови та водіння автомобіля, конструювання та пошиття верхнього одягу.
 
Сприяє духовному зростанню школярів та урізноманітнює їхнє дозвілля заняття в гуртках та секціях. До послуг дітей драматичний та туристично-краєзнавчий гуртки, гурток бісероплетіння, танцю. Спортивні секції з волейболу, футболу, легкої атлетики та боксу розвивають в учнів фізичні навички. На базі школи діє філіал Оброшинської музичної школи, педагоги якої навчають дітей грі на різноманітних музичних інструментах.
Рядок 630:
'''Зимноводівська загальноосвітня школа I—III ступенів №&nbsp;2''' заснована у [[1946]] році. Саме в цей час в с. Зимна Вода прибули переселенці із Польщі. Школа була відкрита у приміщенні колишньої польської вілли, яка, очевидно, до того вже використовувалася як дитячий садочок, про що свідчить напис на будівлі, який зберігся під шаром штукатурки до сьогоднішніх днів.
 
Першим директором семирічної школи №&nbsp;2 ст. Зимна Вода у [[1946]]-—[[1949]] роках була О.&nbsp;К.&nbsp;Міронова, потім цю посаду у [[1948]]-—[[1949]] роках займав інженер&nbsp;— капітан Висоцький.
 
У [[1949]]-—[[1975]] роках школу очолював П.&nbsp;М.&nbsp;Малявін, а у [[1961]] році школа стала російською восьмирічною школою с. Водяне.
 
[[Файл:Стара пошта Зимна Вода.JPG|250px|right|thumb|Приміщення старої пошти]]
Рядок 651:
== Охорона здоров'я ==
 
Історія створення Зимновідської сільської медицини сягає далекого повоєнного [[1946]] року. Саме тоді в селі Водяне [[Брюховицький район|Брюховицького району]] створено '''Водянську дільничу лікарню''', яка розміщувалась у двох пристосованих будинках довоєнної побудови. В склад дільничної лікарні входили поліклініка на 80 відвідувань в зміну і стаціонар на 60 ліжок. В одному корпусі, нинішньому по вул. Сірка 43, було розгорнуто ліжка терапевтичного, педіатричного, хірургічного профілю, а також функціонувало пологове відділення. Очолював новоутворену дільничну лікарню у [[1946]]-—[[1955]] роках, лікар-акушер-гінеколог, фронтовик В.&nbsp;І.&nbsp;Грачов.
 
Свого часу Зимновідську дільничну лікарню очолювали лікарі: Л.&nbsp;І.&nbsp;Чекас&nbsp;— [[1955]]-—[[1966]] роки, М.&nbsp;І.&nbsp;Хрик&nbsp;— [[1966]]-—[[1974]] роки, С.&nbsp;М.&nbsp;Гела&nbsp;— [[1974]]-—[[1990]] роки. Від [[1 серпня]] [[1990]] року й до сьогодні лікарню очолює лікар-терапевт Р.&nbsp;Б.&nbsp;Гонсьор.
до сьогодні лікарню очолює лікар-терапевт Р.&nbsp;Б.&nbsp;Гонсьор.
 
Після адмінреформи [[1956]] року Водянська дільнична лікарня стала структурним підрозділом Пустомитівської центральної районної лікарні. У [[1970-ті|1970-х]] роках лікарні було передано приміщення колишнього клубу, по вул. Марка Вовчка, 1, що дало змогу розширити стаціонар лікарні. В даному приміщенні розмістили хірургічне, гінекологічне та пологове відділення. Останнє - функціонувало до [[1988]] року. В приміщенні по вул. Сірка, 43 було обладнано і відкрито рентген-кабінет, перенесено харчоблок із підвального приміщення.
 
У [[1991]] році, після ліквідації дитячого протитуберкульозного санаторію, на баланс лікарні було передано три корпуси колишнього санаторію та харчоблок із рентген-кабінетом, збудовано дві паливні із газифікацією. Після капітального ремонту у [[1993]] році в цих корпусах було розміщено дитячу консультацію, збільшено кількість ліжок в стаціонарі до 75.
Рядок 662 ⟶ 661:
У [[1997]] році з метою оптимізації ліжкового фонду, лікарня зазнала певного регресу, ліжковий фонд було скорочено до 60 ліжок&nbsp;— 50 терапевтичного профілю, 5 педіатричного та 5 гінекологічного профілю.
 
У [[2007]]–—[[2009]] роках за рахунок бюджету сільської ради та спонсорських коштів придбано сучасне обладнання для дільничої лікарні, зокрема, закуплено сучасний рентгенапарат, апарат ультразвукової діагностики та автомобіль швидкої медичної допомоги. Також проведено реконструкцію внутрішньої електромережі та ремонти старих приміщень лікарні.
 
З [[1 липня]] [[2009]] року на виконання районної програми оптимізації ліжкового фонду та реформування охорони здоров'я, Зимноводівська дільнична лікарня реорганізована в '''Зимновідську амбулаторію загальної практики&nbsp;— сімейної медицини''' з денним стаціонаром на 30 ліжок. У зв'язку із непопулярністю серед населення методу лікування шляхом перебування в денному стаціонарі, з [[1 квітня]] [[2012]] року денний стаціонар скорочено до 20 ліжок. На даний час в амбулаторії на засадах загальної практики&nbsp;— сімейної медицини працює 2 лікарі і дві медичних сестри. В цьому році заплановано перепідготувати двох лікарів та одну медичну сестру.<ref>[http://pustomytycrl.ucoz.ua/load/likarski_ambulatoriji/zimnovodivska_likarska_ambulatorija/4-1-0-21 Зимноводівська лікарська амбулаторія]</ref>
Рядок 668 ⟶ 667:
Від [[1 липня]] [[2012]] року при КП «Зимновідська амбулаторія загальної практики&nbsp;— сімейної медицини» функціонує виїзна бригада «Швидкої допомоги» Пустомитівської ЦРЛ.
 
Щодо кадрового потенціалу лікарні, то 9 лікарям присвоєно вищу кваліфікаційну категорію, 2 лікарям&nbsp;— ІI категорію, 2 лікарям&nbsp;— ІІII кваліфікаційну категорію, середньому медичному персоналу: вища кваліфікаційна категорія&nbsp;— 13 осіб, ІI категорія&nbsp;— 2 особи, ІІII категорія&nbsp;— 2 особи.
 
У [[2014]] році КП «Зимновідська амбулаторія загальної практики сімейної медицини» отримала вищу категорію акредитації, терміном на три роки.<ref>[http://moz.gov.ua/docfiles/dn_20141029_0785__dod2.pdf «Про акредитацію закладів охорони здоров'я комунальної форми власності, що надають первинну та вторинну лікувально-профілактичну допомогу»]</ref>
Рядок 680 ⟶ 679:
В селі до [[1991]] року функціонував '''дитячий протитуберкульозний санаторій''', що займав територію при сучасній вул. Роксолани 15-17. У [[2009]] році приватній структурі були продані приміщення колишнього санаторію, на місці яких планується будівництво приватного дитячого садочку. Станом на жовтень 2016 року, ділянку огороджено та проведено демонтаж аварійних будівель санаторію. Поруч з майбутнім садочком облаштовано новий дитячий майданчик, огороджений металевим парканом.
 
На території села існувала стара '''аптека''' (вул. Миру, 51), заснована наприкінці ХІХXIX століття німецьким колоністом Міллером. На початку [[2010]] року аптека була закрита, як нерентабельна, а приміщення орендували нові власники, де улаштували магазин промислових товарів та перукарню. На вул. Шухевича від [[2000]] року працював аптечний кіоск, котрий також припинив своє існування на початку 2010-х років<ref>Петрівський&nbsp;Ю. Зимна Вода 640 / Історико-краєзнавчий нарис…&nbsp;— С. 44</ref>. Нині в Зимній Воді працює аптечний магазин мережі аптек «Ваша аптека» (вул. Тичини, 2)<ref>[http://mojaapteka.business-guide.com.ua/ ПП «Моя аптека»]</ref> та цілодобова аптека «Надія» (вул. Львівська, 2). Наприкінці лютого 2018 року відкрилася «Аптека №&nbsp;1» на вул. Заньковецької, 10А (ФОП Венгер&nbsp;А.&nbsp;І.)<ref>[Державна служба з лікарських засобів України: Перелік суб'єктів господарювання, за заявами яких 14 грудня 2017 року прийняте рішення про видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами]</ref>.
 
== Інфраструктура ==
Рядок 693 ⟶ 692:
 
=== Транспортне сполучення ===
Мешканці села користуються [[Зимна Вода (зупинний пункт)|залізничною станцією Зимна Вода]], яка знаходиться на межі між селами (колія ділить колись одне велике село Зимна Вода навпіл): з боку Зимної Води&nbsp;— по вул. Миру, а від [[Рудне|Рудна]]&nbsp;— вул. Шептицького. Сама станція пов'язана гілками прямого залізничного сполучення з [[Мостиська|Мостиською]], [[Шкло]]м, [[Судова Вишня|Судовою Вишнею]] та [[Львів|Львовом]]. На станції чотири рази на добу зупиняється електропотяг Львів&nbsp;— Мостиська ІІII<ref>http://railway.lviv.ua/schedule/suburban/</ref>.
{| align="center" class="standard"
|+
Рядок 708 ⟶ 707:
| вул. Під Дубом&nbsp;— с. Зимна Вода (вул. Сірка)
|-----
| 183
| АС-2 (автовокзал «Північний»)&nbsp;— Приміський вокзал&nbsp;-— вул. Городоцька&nbsp;-— Кільцева дорога&nbsp;-— с. Зимна Вода&nbsp;-— с. [[Суховоля (Городоцький район)|Суховоля]]
|-----
| 184
| АС-2 (автовокзал «Північний»)&nbsp;— Приміський вокзал&nbsp;-— вул. Городоцька&nbsp;-— Кільцева дорога&nbsp;-— с. Зимна Вода&nbsp;-— смт. Рудне&nbsp;-— с. [[Суховоля (Городоцький район)|Суховоля]] (Доманів)
|-----
| 184а<ref>[http://www.eway.in.ua/ua/cities/lviv/routes/121 Приміський автобус №&nbsp;184а]</ref>
Рядок 736 ⟶ 735:
Головним висотним акцентом приміщення є чотиригранна вежа, вкрита шатром з заломом. В її верхній частині з трьох сторін влаштовані на двох рівнях бійниці, що вказує на оборонний характер храму<ref>Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог) т. 3…&nbsp;— С.177</ref>.
 
У [[1934]]-—[[1939]] роках парафіяльним священником зимновідської парафії при костелі Святої Катерини був о.&nbsp;Влодзімєж Цєньський (1939—1940 роки парафіяльний священик парафії при [[Костел святої Марії Магдалини (Львів)|костелі Святої Марії Магдалини]] у [[Львів|Львові]]). Після Другої світової війни, останній парафіяльний священик о. Станіслав Ціхоцький забрав частину храмового майна до [[Вроцлав]]а; нині збережені реліквії знаходяться у костелі в с. Ксьонж Малий, що у [[Малопольське воєводство|Малопольському воєводстві]] [[Польща|Польщі]]. Серед привезених до Польщі предметів культу було також багато робіт львівських митців, зокрема, Ірени Новаківської-Ацеданьської, Зигмунда Ацеданьського та Леонарда Вінтеровського<ref>[http://www.cracovia-leopolis.pl/index.php?pokaz=art&id=1024 Zimnawoda (lub Zimna Woda) {{ref-pl}}]</ref>.
 
У [[1954]] році, тодішній голова Водянської сільської ради та голова церковного комітету Петро Степанович Пітуля передав образ святого Івана Богослова, привезений ним при переселенні із Польщі (переселенець із знищеного поляками українського села [[Малковичі (Підкарпатське воєводство)|Малковичі]]). Образ був встановлений біля головного [[вівтар]]я в костелі святої Катерини і від того часу костел став церквою Святого Івана Богослова.
Рядок 744 ⟶ 743:
==== Храм Воздвиження Чесного Хреста (1678) ====
 
Храм Воздвиження Чесного Хреста (смт. Рудно&nbsp;— с. Зимна Вода, вул. Мазепи, 1)<ref>[http://chesnogohresta.lviv.ua/ Українська Греко&nbsp;— -Католицька Церква Воздвиження Чесного Хреста, смт. Рудно]</ref>, який було збудовано у візантійському стилі у [[1678]] році, як парафіяльний храм для села Зимна Вода й знаходиться на горбку, який домінує над селом. Попередниця церкви, що стояла на цьому була дерев'яною і у часи заснування поселення була власністю оо. [[Василіяни|Чину Святого Василія Великого]], яка в тому часі ще не була польською, а [[Рудне|Рудний став]] був частиною Зимної Води. Дерев'яний костел був побудований у [[1453]] році за сприянням першого [[Дідич|повноправного господаря]] Зимної Води Яна Голомбека і того ж року в селі було утворено нову римо-католицьку парафію<ref>[http://www.rudno.org.ua/cerkva_vozdvyzhennya_chesnogo_xresta_xiv_st._1815_r/menu_id_33.html Церква Воздвиження Чесного Хреста XIV&nbsp;ст., 1815&nbsp;р.]</ref>. Ця невелика дерев'яна церковна споруда, що простояла близько двох століть та використовувалася римо-католиками для проведення богослужінь аж до [[1625]] року і того ж року в селі було збудовано та освячено новий костел Святої Катерини, який став парафіяльним і всі майбутні богослужіння проходили там. Біля церкви була дзвіниця, подібна до мурованої оборонної башти, з чотирма дзвонами різної величини. За часів [[Польська Республіка (1918—1939)|Другої Речі Посполитої]] храм був під державною охороною.
 
Відомо, що у [[1930]] році до храму відбулася канонічна візитація єпархіального єпископа Корнила Загайкевича. У [[1930]]-х роках храм перебував під патронатом наслідника Мечислава Лазовського зі Львова. При церкві існували братства: "Апостольської Молитви, чисельністю 100 осіб та «Доброї Смерти», чисельністю 90 осіб. У 1930-1930—[[1932]] роках церкву надбудували вгору на 1,5&nbsp;м, в результаті незначно підвищили дах зі збереженням його форми. В той же час перед церквою збудували нову, існуючу сьогодні дзвіницю.
 
У [[1946]] році за рішеннями [[Львівський собор 1946|львівського псевдособору УГКЦ]] було поступово ліквідовано греко-католицьку церкву та перехід духівництва під юрисдикцію Московської патріархії РПЦ. У храмі Воздвиження Чесного Хреста богослужіння відбувалися вже за візантійським обрядом.
Рядок 773 ⟶ 772:
* Каплиця [[Святий Юрій|Святого Юрія]] (вул. Шухевича), збудована за фінансовою підтримки меценатів Юрія та Андрія Данильчаків і Мирослава Шурина.
* Каплиця, при в'їзді до Зимної Води з боку Львова, побудована місцевим мешканцем Ігорем Думою.
* Каплиця Всіх Святих землі української, збудована у [[1992]]-—[[1993]] роках і об'єднує сьогодні православну громаду села.
* Каплиця Святих Апостолів Петра і Павла (вул. Тиха), збудована у [[2011]]-—[[2012]] роках та належить [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]]. Парохом є о. Сергій Шишко.<ref>[http://www.pustomyty-rada.gov.ua/pro-rajon/gromadskist/religijni-gromady Список релігійних громад Пустомитівського район]</ref>
* Каплиця Матері Божої Фатімської (вул. Залізняка) об'єднує римсько-католицьку громаду села. Парафія [[Мати Божа Фатімська|Матері Божої Фатімської]] належить до Городоцького деканату [[Львівська архідієцезія|Львівської архідієцезії]] [[Католицька церква в Україні|Римсько-Католицької церкви]], а настоятелем є о.&nbsp;Іван (Ян) Фафула.<ref>[http://rkc.in.ua/index.php?&m=n&f=a201505&p=20150524b&l=u Зимна Вода. Каплиця Матері Божої Фатімської]</ref>
* 24 травня 2015 року [[Львівські латинські архієпископи|архієпископ-митрополит Львівський]] [[Мечислав Мокшицький]] освятив пам’ятний хрест та земельну ділянку при вул. Заньковецької під будівництво майбутнього костелу Пресвятої Діви Марії Фатімської.<ref>[http://rkc.in.ua/index.php?&m=n&f=a201505&p=20150524b&l=u Освячення хреста та земельної ділянки під будівництво храму у Зимній Воді на Львівщині]</ref>, а 13 жовтня 2017 року освятив та вмурував наріжний камінь в основу майбутнього храму.<ref>[http://rkc.in.ua/index.php?&m=n&f=a201710&p=20171013b&l=u Освячення та вмурування наріжного каменя костелу у Зимній Воді під Львовом]</ref>
Рядок 780 ⟶ 779:
=== Пам'ятки монументального мистецтва ===
* Символічний курган-могила «Борцям за волю України», реконструйований у [[2008]] році за ініціативи голови сільської ради.
* Фігура Матері Божої (ріг вул. Марка Вовчка- — вул. Бандери), встановлена ще у [[1930-ті|1930-х]] роках. За часів радянської влади партійні функціонери намагалися її демонтувати, тому що вона знаходилась навпроти сільського кінотеатру (народна назва&nbsp;— «клуб Мацька»), де часто проводилися партійні зібрання. Однак, пані Федак Марія з вилами в руках захистила фігуру від демонтажу. Також Фігури Матері Божої розміщені ще в декількох місцях села: на території храму Святого Івана Богослова, на території Зимноводівської ЗОШ №&nbsp;1, на розі вулиць Миру та Ярослава Мудрого, на вул. Суховільській, вул. Галицькій і на багатьох інших.
* Пам'ятні хрести, що знаходяться по вул. Суховільській та вул. Заньковецької (на території колишньої німецької колонії [[Кальвассер (Воля Конопницька)|Кальтвассер]]), були встановлені ще у [[1848]] році, на честь скасування кріпацтва у [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]].
* Фігура [[Покрова Пресвятої Богородиці|Покрови Пресвятої Богородиці]] (на розі вул. Зеленої та Городоцької&nbsp;— при автотрасі [[Львів]]&nbsp;— [[Городок (Львівська область)|Городок]]), яка була відновлена у [[2000]] році, на місці зруйнованої за часів комуністичного режиму, каплички. Організаторами будівництва були Марія Шмілик, Євген Буба, Ярослава Качмарик, самі будівельні роботи виконувалися на добровільні пожертви жителів села<ref>Петрівський&nbsp;Ю. Зимна Вода 640 / Історико-краєзнавчий нарис…&nbsp;— С. 34.</ref>
* Фігура Божої Матері, виготовлена скульптором Веселовським на початку XX століття була встановлена на одній з сільських вулиць. За радянських часів неодноразово давалася вказівка на демонтаж скульптури, але завдяки старанням місцевих мешканців вона була збережена. У наш час відреставрована місцевими жителями Б.&nbsp;Будзановським та Б.&nbsp;Браницьким та встановлена у Вестибюлі Зимноводівської поліклініки<ref>[http://www.zymnavoda.lviv.ua/history5/921.htm Духовні скарби Зимної Води]</ref>.
Рядок 807 ⟶ 806:
У [[1989]] році було створено осередок громадсько-політичної організації [[Рух (партія)|Народний Рух України за перебудову]]. Активними учасниками новоствореного осередку були Роман Пінянський, Ярослав Мацишин, Михайло Сарвас, Степан Цура, Степан Семак, Роман Гопей. Вони брали участь у масових акціях в [[Рудне|Рудному]], [[Львів|Львові]]; закликали людей до відстоювання ідеї суверенітету України, відродження української мови та культури; наголошували на утвердженні демократії в державі, засуджували тоталітарну систему, закликали до повалення існуючого ладу. Найактивнішими учасниками мітингів були Михайло Сарвас, Михайло та Борис Будзанівські, Ольга Заразка та багато інших мешканців села.
 
Наглядним прикладом того наскільки активними були мешканці нашого села у боротьбі за незалежність є вчинок одного із наших активістів&nbsp;— Михайла Сарваса. [[5 липня]] [[1990]] року до [[Київ|Києва]] з візитом приїхали [[Генеральний секретар ЦК КПРС]] [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайло Горбачов]] та канцлер [[Німеччина|Німеччини]] [[Гельмут Коль]]. Михайло Сарвас поїхав на велику Україну, як він тоді сказав своїй дружині. Вже в Києві, на [[Хрещатик]]у йому невідомий чоловік подарував целофановий пакет, у якому було три томи творів [[Ленін Володимир Ілліч|В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна]]. Він пакет узяв, але, як потім зізнавався, не розумів, чому це зробив. Далі діючи за ситуацією п. Михайло пройшов на площу, а там десятки телекамер багатьох інформагентств Європи та світу, які висвітлювали цю неоднозначну подію. Підійшовши до Горбачова, майже впритул він хотів вдарити його ззаду, але подумав, що це буде виглядати неестетично, тоді запустив томом Леніна, де було надруковано працю «Про право [[Національне самовизначення|націй на самовизначення]]»<ref>[http://www.revolucia.ru/pravonac.htm В.&nbsp;И.&nbsp;Ленин "«О праве наций на самоопределение»]</ref> генсеку в плече. Кинув книгу ребром, щоби та за вітром не розгорнулася. Охорона генсека була шокована побаченим, бо не чекали подібних дій від рядових громадян. Сам Горбачов був флегматиком, тому нервово сіпнувся та копнув книгу. За секунду охорона прикрила його, а про «нападника» забули. Почесних гостей посадили до машин і кортеж направився до аеропорту. Того ж дня біля готелю «Дніпро» Михайла Сарваса було заарештовано. Був суд, за вироком якого все списали на хуліганство і через 15 діб відпустили<ref>[http://putnik1-nkvd.livejournal.com/ Михаил Сарвас бросил в Горбачева томом Ленина]</ref>.
 
Окрім того, від [[2005]] року в селі діє осередок [[Пласт (організація)|української скаутської організації «Пласт»]]. Зимна Вода разом з [[Рудне|Рудном]] утворюють окрему станицю «Рудно»<ref>[https://www.facebook.com/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82Пласт-%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8Fстаниця-%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BEРудно-830515747062347/ Спільнота: пласт-станиця Рудно]</ref>, у якій є один курінь імені [[Марко Вовчок|Марка Вовчка]], в якому 5 гуртків&nbsp;— приблизно 25 пластунів.
 
== Культурні заходи ==
Рядок 819 ⟶ 818:
Народна хорова капела є учасником ряду обласних і регіональних музичних фестивалів, серед яких: «Політ на зраненім крилі», «[[Пісні незабутого краю]]», «Світло Маркіяна», «Козацька слава», «Жайвiр скликає друзiв», «Великодні дзвони», «Велика коляда» та багатьох інших<ref>[http://mubis.com.ua/index.php/choirs?view=choir&id&#91;0&#93;=101 Народний камерний хор м. Пустомити]</ref>.
 
Протягом [[2007]]–—[[2010]] років в селі проводилося цілий ряд культурно-масових заходів: вечір до 100-річчя від дня народження [[Бандера Степан Андрійович|Степана Бандери]], свята [[коляда|коляди]], Шевченківські вечори, дні рідної мови, районний фестиваль духовної пісні, концерти до [[День матері|дня Матері]], [[Свято Купала|свято Івана Купала]], [[День Незалежності України|дні Незалежності України]], вечір пам'яті [[Івасюк Володимир Михайлович|Володимира Івасюка]], Андріївські вечорниці, свята Миколая та багато інших.
 
Новинкою [[2010]] року стало проведення розважального заходу для школярів «Ура, канікули!!!», ініціатором та організатором якого була голова товариства «Просвіти» ЗОСШ №&nbsp;2 Наталя Гудима.
Рядок 825 ⟶ 824:
=== Львівський обласний фестиваль «Гомін Лемківщини» ===
 
28-28—[[29 серпня]] [[2015]] року у Зимній Воді відбулося масштабне дійство обласного масштабу&nbsp;— '''І-ийI Львівський обласний фестиваль «Гомін Лемківщини»'''. Дводенні урочистості на місцевому стадіоні «Хіни» об'єднали декілька тисяч [[Лемки|лемків]] та прихильників лемківської культури зі [[Львівська область|Львівщини]], [[Івано-Франківська область|Івано-Франківщини]] та [[Тернопільська область|Тернопільщини]]. Гостей фестивалю привітали [[Голови Львівської обласної державної адміністрації|голова Львівської ОДА]] [[Синютка Олег Михайлович|Олег Синютка]] та голова [[Список голів Львівської обласної ради|Львівської обласної ради]] [[Колодій Петро Несторович|Петро Колодій]]. Початком фестивалю було традиційне запалення лемківської ватри.
 
У рамках фестивалю була проведена виставка документів, які розповідають про [[Депортації західноукраїнського населення з земель, що відійшли до Польщі|депортацію]] лемків зі своїх історичних земель на територію [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|радянської України]] та у інші регіони [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянської імперії]]. Не бракувало також свідків тих трагічних подій. Показано фільм про українського художника [[Никифор Дровняк|Никифора Дровняка]], уродженця [[Лемківщина|Лемківщини]]. Було чутно лемківські пісні у виконанні фольклорних колективів з Зимної Води, [[Рудне|Рудна]], [[Оброшине|Оброшина]], [[Калуш]]а, [[Борислав]]а, [[Бучач]]а. На книжковій розкладці було багато книжок про історію, культуру, мову лемків, але увагу привернуло видання [[Лемківщина (Львівська обласна організація)|ЛОО Всеукраїнського товариства «Лемківщина»]]&nbsp;— [[Дзвони Лемківщини (часопис)|часопис «Дзвони Лемківщини»]] з портретом [[Президенти Польщі|польського президента]] [[Анджей Дуда|Анджея Дуди]]&nbsp;— це пов'язане з тим, що п. Анджей також є нащадком лемків<ref>Czawaga K. Łemkowska watra koło Lwowa// Kurier Galicyjski…&nbsp;— S. 7 {{ref-pl}}</ref>.
 
27-27—[[28 серпня]] [[2016]] року у Зимній Воді відбувся '''ІІ-ийII Львівський обласний фестиваль «Гомін Лемківщини»''', що пройшов під гаслом «Пам’ятати! Жити! Творити!» і відбувався водночас із заходами відзначення 25-річчя [[Проголошення незалежності України 1991|Незалежності України]], відзначення 160-ліття від дня народження [[Франко Іван Якович|Івана Франка]] та в часі вшанування 70-річчя примусової [[Операція «Вісла»|депортації]] українців [[Закерзоння]].
 
Фестиваль, ось вже другий рік поспіль, проводиться з ініціативи [[Лемківщина (Львівська обласна організація)|ЛОО Всеукраїнського товариства «Лемківщина»]] та за підтримки [[Львівська обласна державна адміністрація|Львівської обласної державної адміністрації]], [[Львівська обласна рада|Львівської обласної ради]], Пустомитівської районної державної адміністрації, [[Пустомитівська районна рада|Пустомитівської районної ради]], [[Зимноводівська сільська рада|Зимноводівської сільської ради]], Пустомитівської районної організації «Лемківщина», ЛОМГО «[[Молода Лемківщина]]» та [[Фундація дослідження Лемківщини|Фундації дослідження Лемківщини]].
 
Відкриття фестивалю «Гомін Лемківщини» відбулося гарного, суботнього дня -— 27 серпня, підняттям [[Прапор України|національного прапору України]] та прапору товариства «Лемківщина», а також було вшановано хвилиною мовчання жертв депортації [[1944]]-—[[1951]] років. Напередодні, до пам'ятників [[Пам'ятник Іванові Франку (Львів)|Іванові Франку]] та Єпіфанію (Никифору) Дровняку у [[Львів|Львові]] та пам'ятнику «Без вини покарані» -— депортованим українцям [[Закерзоння]] у [[Сокільники (Пустомитівський район)|Сокільниках]] відбулось покладення квітів.
 
Владика Володимир разом із священиками [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]] провели обряд освячення фестивалю.
 
Другий день фестивалю, 28 серпня, розпочався з недільного Богослужіння та панахиди за жертвами депортацій 1944-19511944—1951 років, яку на ватряному полі провів митрат всіх лемків України о.&nbsp;Анатолій Дуда-Квасняк, місцеві священики о.&nbsp;Степан і о.&nbsp;Володимир та о.&nbsp;Мирон з [[Ряшів|Ряшева]].
 
Протягом двох днів у творчій програмі фестивалю взяло участь понад 40 колективів та виконавців з міст [[Галичина|Галичини]], міста [[Київ|Києва]], [[Польща|Польщі]] та [[Словенія|Словенії]]. Концертну програму традиційно розпочав народний (зразковий) ансамбль пісні і танцю «Лемковина» (кер. Юрій Кондратенко). З-поміж відомих колективів виступали народні хори/ансамблі «Радоцина», «Черемош», «Галицька фермата», Галицький академічний камерний хор, Львівський муніципальний духовий оркестр «Галицькі Сурми», «Лемківська студенка» і «Обрій», «Холмщина» й «Воскресіння», фольклорні хорові колективи «Яворина» і «[[Бескид (хорова капела)|Бескид]]», Народний ансамбль народної музики «Джерело», ансамбль «Передзвін», танцювальні колективи «Любисток», «Плеяда» і «Бавниця». Серед сольних виконавців участь взяли [[Федина Софія Романівна|Софія Федина]], [[Заліско Андрій Ігорович|Андрій Заліско]], Каріна Маловшек, Anastel, Володимир Тимцьо, Надія Якторович, Інна Короленко, Марія Попівчак, Ярослав Гунько. Серед колективів виступили квартет «Tenors Bel’canto», «Serencza», фольк-гурт «Жива» і ANIMA, музичний гурт «Бак-Бенд», вокальне тріо «Глинна», квартет «Дивоцвіт», дует Ксенії та Юстини Мотрук.
 
Програму фестивалю доповнювала низка культурних та спортивних заходів. Зокрема, експонувалася виставка, організована [[Лемківщина (Львівська обласна організація)|ЛОО «Лемківщина»]] про [[Операція «Вісла»|депортацію]] українців [[Закерзоння]] [[1944]]-—[[1951]] років та експозицію художніх творів Геннадія Войціцького під назвою «Усоте прославляю буйноту життя», а також вперше протягом усього заходу демонструвалися документальні стрічки на тематику депортації. Біля сцени була встановлена карта [[Лемківщина|Лемківщини]], на якій усі бажаючі могли позначити місце, з якого походять їхні предки.
 
Для наймолодших учасників заходу було організовано майстерню з розфарбування пензлем великодніх яєць -— [[мальованка|мальованок]]. Разом з тим народні майстри проводили майстер-класи з писанкарства, виготовлення [[Мотанка|ляльок-мотанок]] та яворівської іграшки, бісероплетіння тощо. Під час фестивалю усі бажаючі могли брати участь у різних спортивних заходах ([[Літаючий диск|фрізбі]], [[настільний теніс]], [[бадмінтон]], [[футбол]], [[волейбол]]).<ref>[http://molodlem.org.ua/news/27-28-serpnya-vidbuvsya-ii-lvivskyj-oblasnyj-festyval-lemkivskoji-kultury-homin-lemkivschyny.html 27-2827—28 серпня відбувся II Львівський обласний фестиваль лемківської культури «Гомін Лемківщини»]</ref>
 
== Спорт ==
Рядок 850 ⟶ 849:
 
=== Влада ===
* Якуб [[Семп-Шажинський]]&nbsp;— наприкінці XVI- — початку XVIІXVII століть власник Зимної Води та [[Рудне|Рудна]], на гроші якого, записані в [[Заповіт|тестаменті]], у [[1625]] році збудовано костел Святої Катерини.
* [[Козаневич Мар'ян Омелянович|Мар'ян Козаневич]]&nbsp;— український громадсько-політичний та державний діяч, гірничий інженер, Державний секретар публічних робіт та гірництва ЗУНР.
* [[Струк Володимир Богданович|Володимир Струк]]&nbsp;— український поліцейський, начальник управління патрульної [[Історія української поліції|поліції]] [[Тернопіль|Тернополя]].
Рядок 858 ⟶ 857:
* [[Василь Іванович Єлейко|Василь Єлейко]]&nbsp;— [[Доктор наук|доктор економічних наук]], [[професор]], завідувач кафедри [[Економетрія|економетрії]] та [[Статистика|статистики]] [[Львівська комерційна академія|Львівської комерційної академії]].
* [[Єлейко Ярослав Іванович|Ярослав Єлейко]]&nbsp;— [[Доктор наук|доктор фізико-математичних наук]], [[професор]]. [[Академік]] АН ВШ України, завідувач кафедри теоретичної та прикладної [[Статистика|статистики]] [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету ім.&nbsp;І.&nbsp;Франка]].
* Іван Дмитрович Щерба&nbsp;—професор— професор, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри фізики металів Львівського національного університету імені Івана Франка.
* Орест Степанович Гаврилів&nbsp;— науковець, кандидат фізико-математичних наук, доцент; доктор філософії; літератор.
 
Рядок 909 ⟶ 908:
* [http://gal-vitrebenki.lviv.ua/ Ресторан «Галицькі витребеньки»]
* {{SgKP|XIV|614|Zimna Woda}}— S. 614—616 {{ref-pl}}
* [http://lemky.lviv.ua/?p=4994 27-2827—28 серпня відбудеться II Львівський обласний фестиваль «Гомін Лемківщини» у Зимній Воді]
 
== Джерела ==
* {{книга|автор =|частина= |посилання частина= |заголовок=Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область|оригінал= |посилання= |відповідальний=Тронько&nbsp;П.(голова) та ін.|видання=|місце= Київ |видавництво=Головна редакція УРЕ АН УРСР|рік= 1968|том=3|сторінки=|сторінок=980|серія=|isbn=|тираж=|}}
* {{книга|автор =Юречко&nbsp;Ю.|частина= |посилання частина= |заголовок=Зимна Вода 640. Історико-краєзнавчий нарис|оригінал= |посилання= |відповідальний=|видання=|місце=Зимна Вода|видавництво=|рік= 2005|том=|сторінки=|сторінок=46|серія=|isbn=|тираж=|}}
* {{книга|автор = Тимчишин&nbsp;Я., Савка&nbsp;М., Тимошенко&nbsp;П.|частина= |посилання частина= |заголовок=Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= Львів |видавництво=[[Каменяр (видавництво)|Каменяр]]|рік= 1967|том= |сторінки=144-145144—145|сторінок= 384|серія=|isbn=|тираж=50 000|}}
* ''Czawaga&nbsp;K.'' Łemkowska watra koło Lwowa // [[Кур'єр Галіційський|Kurier Galicyjski]]&nbsp;— Lwów: 15–28 września 2015.&nbsp;— №&nbsp;17 (237). {{ref-pl}}
* ''Kuropatnicki&nbsp;E.&nbsp;A.'' Geografia albo dokladne opisanie Krolestw Galicyi i Lodomeryi.&nbsp;— Lwow, 1858.&nbsp;— 166 s. {{ref-pl}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Зимна_Вода