Лікарські засоби: відмінності між версіями

Уже в давнину люди намагалися врятувати своє життя, використовуючи різні природні лікарські речовини. Найчастіше це були рослинні [[Екстракт (лікарська форма)|екстракти]], але застосовували й препарати, які отримували із сирого [[м'ясо|м'яса]], [[дріжджі]]в і відходів тварин. Деякі лікарські речовини є в легко доступній формі, в рослинній або тваринній сировині, у зв'язку з чим медицина з успіхом використовувала з найдавніших часів велику кількість [[Лікарські рослини|лікарських засобів рослинного]] й тваринного походження (наприклад [[рицина]], [[опій]], [[морська цибуля]], відомі ще в [[Стародавній Єгипет|стародавньому Єгипті]]; [[ртуть]], відома [[Стародавня Індія|стародавнім індусам]]; [[наперстянка]], [[Конвалія звичайна|конвалія]], [[горицвіт]] і багато інших, широко застосовувані в [[народна медицина|народній медицині]]).<ref name="ВРЕ1" /> Лише в міру розвитку хімії люди переконалися, що лікувальний ефект таких [[біологічно активні речовини|речовин]] полягає у вибірковому впливі на організм певних [[хімічні сполуки|хімічних сполук]]. Пізніше, такі сполуки стали отримувати в лабораторіях шляхом [[Хімічний синтез|синтезу]].

Успіхи техніки й розвиток ряду наукових дисциплін ([[медицина]], [[фізіологія]], [[патологічна фізіологія]], й, особливо, [[хімія]]) у другій половині XIX сторіччя, зробили, по-перше, можливим синтез значної кількості речовин, що не існували в даному поєднанні або вигляді, але володіли терапевтичною дією ([[антипірин]], [[пірамідон]], [[плазмоцид]], [[ацетилсаліцилова кислота]] й сотні інших), і, по-друге, дозволили поставити вивчення дії лікарських засобів, а також пошук нових ліків на основу наукового експерименту, що замінив панівні до того в лікуванні й лікарствознавстві різні науково-необґрунтовані теорії ([[Парацельс]], [[Ганеманн]], тощо).<ref name="ВРЕ1">«Ліки» // [[Велика радянська енциклопедія]], 1 видання,&nbsp;— М.: Радянська енциклопедія, 1938, Т. 36, С. 273- {{ref-ru}}</ref>

Як сировину для одержання лікарських використовують:<ref name="ВРЕ1" />

Вивчення лікарських засобів провадять шляхом [[Аналітична хімія|хімічного аналізу]], фармакологічних досліджень і клінічних спостережень (див. [[Фармакологія]]); при цьому визначають діючі начала, речовини і його основні якісні показники: органотропність або паразитотропність ліків, тобто переважна його дія на ті або інші органи та системи хворого або ж на збудників захворювання (на бактерії, вірусів, тощо); наявність «побічної» (небажаної) дії; здатність ліків спричиняти в деяких осіб особливу до себе чутливість (наприклад, появу нежиттю чи нудоти від незначних кількостей [[Іпекакуана|іпекакуани]]).<ref name="ВРЕ1" />

Кількісними показниками для лікарського засобу встановлюють: смертельну (обчислювана звичайно на 1&nbsp;кг живої ваги тварини або людини), терпиму (толерантну) й лікувальну дозу. Терпимі дози (або трохи менші для обережності) для багатьох ліків узаконюють у вигляді максимальних доз або т.&nbsp;зв. вищих приймань (див.: [[Фармакопея]]). Співвідношення смертельної дози до лікувальної називають «терапевтичним індексом» лікарського засобу, тому що, чим більше це співвідношення, тим вільніше можна призначати ліки<ref name="ВРЕ1" />.

Дія лікарських засобів здійснюється головним чином шляхом зміни фізико-хімічних властивостей середовища, у якій перебувають клітинні елементи організму; при цьому дія може мати характер хімічної сполуки ліків з елементами організму й у деяких випадках при безпосередній дії на протоплазму клітин, супроводжуватися повним руйнуванням їх. Фізіологічним ефектом дії ліків є або порушення або пригнічення життєдіяльності клітинних елементів; при цьому величезну роль грає доза лікарської речовини, тому що ті самі ліки в різних дозах можуть спричинювати різну дію&nbsp;— збуджувати в малих дозах і гнітити (аж до паралічу) у великих дозах<ref name="ВРЕ1" />.

Істотним моментом є фаза дії лікарських засобів: одні ліки можуть проявляти свою дію в момент проникнення в організм (фаза входження по [[Кравков, Микола Павлович|Кравкову]]), інші&nbsp;— більшість&nbsp;— у період максимальної концентрації в організмі (фаза насичення), треті&nbsp;— у момент падіння концентрації (фаза виходження); при цьому надзвичайно важливим є здатність деяких ліків до [[Кумуляція (медицина)|кумуляції]], що проявляється в різкому посиленні, а іноді й спотворенні їхньої дії при повторному введенні, що пояснюють накопиченням ліків в організмі й посиленням ефекту дії його.<ref name="ВРЕ1" />

Дія ліків залежить від віку, статі, стану здоров'я й індивідуальних особливостей організму особи, яка приймає їх. Ряд лікарських засобів у відповідно зменшеній дозі має на дітей набагато сильнішу дію, ніж на дорослих (часто отруйне); [[Жінка|жінки]] у період [[Менструація|менструації]], [[Вагітність|вагітності]], [[Лактація|лактації]] реагують на ліки інакше, ніж звичайно; на деяких осіб ліки діють ненормально сильно, що пояснюють підвищеною чутливістю організму до певних речовин (див.: [[Ідіосинкразія]]).<ref name="ВРЕ1" />

Шляхи введення ліків в організм досить різноманітні. Найчастіше застосовують [[Пероральний прийом лікарських засобів| прийом лікарських засобів усередину через рот]]. Щоб уникнути швидкого розкладання лікарського засобу або подразнення шлунково-кишкового каналу або для досягнення найбільшої швидкості дії ліки вводять за допомогою шприца [[Підшкірна ін'єкція|під шкіру]], [[Внутрішньом'язова ін'єкція|внутрішньом'язово]] або [[Внутрішньовенна ін'єкція|внутрішньовенно]]. Деякі ліки вводять через пряму кишку (ректально) або шляхом вдихання (розпилювання, інгаляційно)<ref name="ВРЕ1" />

Зовнішнім застосуванням лікарських засобів вважають нанесення їх на шкіру й на [[слизові оболонки]] ока, носа, вух, ротової порожнини, сечових шляхів (до місця входу в [[сечовий міхур]] і до [[Ендоцервікс|цервікального каналу матки]]), на слизову оболонку [[пряма кишка|прямої кишки]] (до місця розташування внутрішнього [[сфінктер]]а).<ref name="ВРЕ1" />

В організмі лікарські засоби руйнуються, змінюються й, входячи в хімічні сполуки з його солями й рідинами, втрачають свої отруйні властивості (а іноді, навпаки, набувають їх) і в тому або іншому вигляді виводяться з організму через кишечник, нирки, дихальні шляхи, потові залози, дихання<ref name="ВРЕ1" />