Стенфордський тюремний експеримент: відмінності між версіями

Деякі критики експерименту стверджують, що учасники ґрунтували свою поведінку на тому, що від них очікували, чи орієнтувалися на [[стереотип]]и поведінки в'язнів та охоронців. Інакше кажучи, учасників просто було втягнено до [[рольова гра|рольової гри]], проте Зімбардо наполягає, що навіть якщо на початку це були елементи рольової гри, то впродовж експерименту учасники звикли до своєї ролі.

 

 

Деякі критики кажуть, що експеримент був занадто детермінованим: у звітах описано значні відмінності у жорстокості «охоронців», найгірший з яких відомий під псевдонімом «[[Вейн Джон|Джон Вейн]]» (цей «охоронець» стверджує, що він почав загострювати стосунки між «охоронцями» і «в'язнями», наслідуючи одного з персонажів фільму [[Пол Ньюмен|Пола Ньюмена]] «[[Холоднокровний Люк]]». Він далі посилював свої дії через свій псевдонім «Джон Вейн» і намагався зімітувати актора Мартіна Стротера, що грав капітана-садиста у фільмі<ref>«John Wayne» (name withheld). Interview. «The Science of Evil.» Primetime. Basic Instincts. KATU. [[3 січня]] [[2007]] {{ref-en}}</ref>). Інші «охоронці» були добрішими і часто виявляли прихильність до «в'язнів». Зімбардо не робив спроб пояснити або врахувати ці відмінності.