Вікіпедія

Монадологія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Рядок 6:
|Опис до зображення = Стрінка рукопису "Монадології"
|Жанр =
|Автор = [[ЛейбніцЛяйбніц Ґотфрід Вільгельм]]
|Мова оригіналу = [[французька мова|французька]]
|Написаний = 1714
Рядок 16:
|Вікіджерела-текст = <!--Текст твору у Вікіджерелах -->
}}
'''«Монадоло́гія»''' ({{lang-fr|La Monadologie}}, 1714)&nbsp;— одна із праць [[Лейбніц Ґотфрід Вільгельм|Ґотфріда ЛейбніцаЛяйбніца]], де найповніше викладено його філософію&nbsp;— ''монадизм''. У назві через поєднання слів «monas» («єдиність») і «logos» («трактат» або «наука») відображено суть вчення про найпростіші субстанції, [[Метафізика|метафізичні]] атоми [[Монада|монади]]. Праця написана під кінець життя філософа, щоб підтримати метафізику простих субстанцій.
 
== Зміст ==
''«Монадологія»'' написана короткими логічними параграфами, котрі витікають кожен наступний із попереднього, що сягають кількості 90 штук.
 
ЛейбніцЛяйбніц описує найпростіші [[Субстанція|субстанції]], «духовні атоми»&nbsp;— монади, з яких складаються складні субстанції. Все в світі сповнене монад, кожна монада неподільна, нематеріальна і унікальна. Існування монад виводиться з існування складних речей, про який відомо з досвіду. Монади незалежні, вони не можуть впливати на інші монади та зазнавати впливу. Вони бувають свідомими і несвідомими, а їх зміни зумовлені внутрішніми імпульсами.
 
ЛейбніцЛяйбніц виділяє чотири рівні монад, згідно їхньої досконалості. Найменш досконалі несвідомі, лежать в основі неживої природи. Монади тварин володіють примітивною самосвідомістю, відчуттями та пам'яттю. Монади людських душ не лише сповна свідомі та відчувають, а також забезпечують рацію і мислення. Вищою монадою є Бог, вона досконала та містить у собі потенціал до всього, що може існувати. В решті ця досконалість різною мірою відображається.
 
Внутрішні обмеження монад є причиною їх недосконалості, порівняно з Богом. Всі монади, крім божественної, пов'язані з якою-небудь матерією. Речі, речовини або істоти існують, наче механізм, завдяки узгодженості частин і монад, що лежать в їх основі. Матерія і монади діють за власними законами, і хоча монади незалежні, світ перебуває у «<nowiki/>[[Передустановлена гармонія|передустановленій гармонії]]<nowiki/>», створеній Богом. Завдяки такій гармонії ніщо в світі не відбувається марно, в тому числі добрі вчинки людини не лишаються без винагороди, а злі&nbsp;— без відплати.
 
== Обґрунтування ==
Раціональне обґрунтування [[Монада|монад]] ЛейбніцомЛяйбніцом містить п'ять рівнів:
 
# [[Математика|Математичний]], через нескінченно мале числення і його антиатомістичні висновки (проти матеріалістів на кшталт [[Епікур]]а, [[Лукреція]] і [[Ґасенді]]).
# [[Фізика|Фізичний]], через теорію живих сил і критику Декартової динаміки, експериментальні помилки якої ЛейбніцЛяйбніц показав безпосередньо.
# [[Метафізика|Метафізичний]], через [[принцип достатньої підстави]], який, як [[Принцип простоти|бритва Оккама]], не може бути нескінченно помножений і потребує початку у кожній дії.
# [[Психологія|Психологічний]], через постулювання вроджених ідей, особливо у «''Нових Пробах про Людську Здатність розуміти»'', які надихнули [[Іммануїл Кант|Кантову]]ову «''[[Критика чистого розуму|Критику Чистоїчистого Раціїрозуму»]]''.
# [[Біологія|Біологічний]], через теорію преформізму тіл і їх функціонального поділу в органічному розвитку.
 
== Історія публікації ==
Побутує думка, що ''«Монадологію»'' було написано на прохання князя Ежена Савойського для роз'яснення думок, висловлених у ''«Теодицеї»'' ЛейбніцаЛяйбніца, або на прохання осіб з оточення герцога Орлеанського. Праця писалася ЛейбніцомЛяйбніцом французькою мовою, найімовірніше&nbsp;— у серпні-грудні 1714 року в [[Ганновер]]і.
 
Відомо чотири варіанти праці, що слугували основою для подальших видань: чернетковий, два пізніших (зберігаються у Ганноверському архіві), і переписаний вірогідно знайомим ЛейбніцаЛяйбніца, Гейнріхом Келером (зберігається у Відні). Вперше текст ''«Монадології»'' було оприлюднено у німецькому перекладі Гайнриха Келера 1720 року. Саме Келер дав праці назву ''«Монадологія»''. У 1721 з'явився латинський переклад Міхеля Ґотліба Ганша, надрукований у часописі ''«Acta Eruditorum»'' під заголовком ''«Principia Philosophiae, autore G.G. Leibnitio»'', також на основі віденського варіанту.
 
Французький оригінал вперше вийшов друком лише 1840 року зусиллями Йогана Едуарда Ердмана. У 1881 році Еміль Бутру видав ''«Монадологію»'' на основі двох копій з Ганноверського архіву, що містять посилання на ''«Теодицею»''.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Монадологія