Сувальська угода: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Anticop (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Anticop (обговорення | внесок) |
||
Рядок 32:
За [[Радянсько-литовський мирний договір|Радянсько-литовським мирним договором]], підписаним у липні 1920 року між Литвою та [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]], Радянська Росія визнавала під владою Литви велику територію, яка включала також Сувальщину і [[Вільнюс]]. В ході [[Польсько-радянська війна (1920)|Польсько-радянської війни]] радянська армія витіснила польські частини із зазначених регіонів. Литовські загони змогли оволодіти покинутими польською армією територіями.
У вересні 1920 року польська армія розгромила радянське військо у [[Битва на Німані|битві на Німані]]. Це дало полякам можливість збільшити військове забезпечення частин на Сувальщині, а також відкрило шлях для наступу на Вільнюс.
Крім цього голова польської держави [[Юзеф Пілсудський]] вирішив захопити Вільнюс за допомогою так званої операції «[[Хибний прапор|під хибним прапором]]» знаної як [[Бунт Желіговського]]. З негласної санкції Пілсудського за наказом [[Люціан Желіговський|Желіговського]] війська 1-ї Литовсько-білоруської дивізії формально вийшли з покори польському командуванню і 9 жовтня 1920 року зайняли Вільнюс і частину південно-східної Литви. На зайнятих територіях була утворена самостійна держава, формально незалежна від Польської республіки — [[Серединна Литва]]. 12 жовтня Желіговський проголосив себе її верховним правителем.
Під тиском [[Ліга Націй|Ліги Націй]] Польща погодилась на переговори, сподіваючись виграти час, а також, відвернути увагу він бунту Желіговського. У той же час литовці намагалися стягнути на захист Вільнюса якомога більше сил.▼
== Переговори ==
▲Під тиском
== Джерела ==
| |||