Ступені православного чернецтва: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Usik64 (обговорення | внесок)
Рядок 25:
'''Інок (черниця)''' (словотворча калька, аналогічна {{lang-grc|μοναχός}}, утворена від давньоруського «инъ» — один) — давньоруська назва ченця, інакше монаха.
 
Але ж, етиомологія''Етиомологія церковного терміну''  '''«Інок'''(чол.) / '''Інокиня''' (жін.)»  веде до латинського терміну '''innocere''', де «'''in-'''» - префікс, а корінь '''«- nocere»''' = страждання, біль, зло. Узагальнено, '''«Інок»''' означає '''«невинний / безневинна»''', у всіх сенсах цього слова, що стосуються душі і тіла '''інока/ інокині''', у т.ч. «незайманий / незаймана». '''Монахами / Монашками''' їм ще треба було стати. Ні про яке «'''давньоруське'''» походження терміна «'''інок'''» мови не може йти хоча б тому, що в момент виникнення терміна «'''інок / інокиня'''» ніякої "давньоруської" мови не існувало, у той час як Християнство на території Київської держави користувалося '''церковнослов'янщиною'''.
 
В сучасних православних чоловічих монастирях іноком називають не ченця у власному розумінні, але рясофорного (грец. «носить рясу») монаха — до постригу його в «малу схиму» (обумовлену остаточним прийняттям чернечих обітниць і нареченням нового імені). Інок — як би «початківець монах».